WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Застосування застави як запобіжного заходу в кримінальному процесі - Курсова робота

Застосування застави як запобіжного заходу в кримінальному процесі - Курсова робота

суму чи грошей цінності)
Мені (нам) відомі сутність справи, по якому буде обраний
даний запобіжний захід, а також те, що у випадку відхилення
_____________________________ від явки по викликах суду, внесений застава
(ф., і., о. підсудного)
звертається в доход держави.
Керівник організації
(чи особа, що вносить заставу) _________________________
(підпис)
"__"_________ 19__ м.
(Печатка)
По чинному законодавству застава як запобіжний захід, застосовувана при виробництві по кримінальній справі, складається в грошах чи цінностях, внесених на депозит суду обвинувачуваною, підозрюваною або іншою особою чи організацією для забезпечення явки обвинувачуваного, підозрюваного по викликах особи, що робить дізнання, слідчого, прокурора, судна (ст. 154-1 КПК України). У відношенні предмета застави сказано ще тільки те, що сума застави визначається органом, що обрав даний запобіжний захід, відповідно до обставин справи. Інші властивості предмета застави ні в діючому, ні в передбачуваному законодавстві не урегульовані.
Окремі сторони, що характеризують предмет застави, знайшли відображення в дослідженнях, присвячених теорії і практиці застосування даного запобіжного заходу. Зокрема, докладно вивчене питання про те, чи можуть складати предмет застави тільки гроші і недобірні види іншого коштовного рухомого майна чи ж і різна нерухомість, (у т.ч. будівлі), а також іноземна валюта. Висловлено обґрунтовані судження про нормативні підстави і методику визначення розміру коштів, внесених як заставу.
Випливає, однак, відзначити, що практично без уваги залишилося питання про походження чи грошей інших цінностей, внесених як заставу. На це питання відсутня відповідь в чинному законодавстві, немає і досить переконливих суджень по ньому й у юридичній літературі. Тим часом він представляється дуже важливим. Його довільне рішення може не тільки створити умови для використання як заставу "брудних" грошей, але послужити своєрідною формою їхнього відмивання. Таке явище не може бути терпимим, оскільки створює сприятливий ґрунт для легалізації (відмивання) коштів і іншого майна, придбаних незаконним шляхом, що вже саме є злочином, за яке в статтях КК України передбачена відповідальність. Це тим більше важливо, оскільки порушення відбуваються в сфері карного судочинства, спеціально призначеного для боротьби з такого роду явищами.
З обліком сказаного можна зробити висновок про необхідність удосконалювання нормативного регулювання застави як запобіжного заходу по кримінальних справах. У законодавчій процедурі застосування застави необхідно передбачити ряд таких норм, послідовне виконання яких виключило б можливість внесення як заставу "брудних" чи грошей інших цінностей. У числі цих норм пропонуються що передбачають :
1. Обов'язок посадової особи, що застосовує заставу, перевірити законність походження внесених сум чи грошей інших цінностей.
2. Можливість у випадку, якщо сума застави не перевищує розміру валового сукупного річного доходу фізичної особи, оподатковуваного прибутковим податком по мінімальній ставці, обмежитися усними поясненнями про походження і джерела одержання внесених на депозит суду сум.
3. Якщо сума застави перевищує розмір валового сукупного річного доходу фізичної особи, оподатковуваного прибутковим податком по мінімальній ставці, необхідність документального підтвердження її легальності обвинувачуваним, підозрюваним, іншим чи особою організацією.
4. Прийняття в якості достатнього документального підтвердження легальності походження коштів, внесених як заставу, копії декларації, з якої випливає, що внесена сума не перевищує суми усіх видів нарахованих доходів за попередній календарний рік, або іншого фінансового документа, що свідчить про сплату з представленої суми всіх передбачених законом податків і інших платежів.
5. У випадку вказівки як на джерело коштів на третіх осіб або організації або безпосереднє внесення останніми грошових сум поширення на них приведеної вище норми про документальне підтвердження легальності походження коштів, внесених як заставу.
6. Можливість при наявності сумніву перевірки посадовою особою, що приймає заставу, дійсності представлених документів або зведень, відбитих у їхніх копіях.
7. Звертання внесеної застави у випадку відсутності належного підтвердження легальності походження коштів у доход держави в порядку, встановленому в ст. 154-1 КПК України.
8. Рішення в останньому випадку питання про застосування запобіжного заходу в звичайному порядку як у ситуації, коли обвинувачуваний, підозрювана або інша чи особа організація не внесли застави.
Висновок
Сукупність приведених норм робить інститут застави більш адекватним сучасним реаліям. Їхнє законодавче закріплення виключило б використання застави як своєрідної форми відмивання коштів, придбаних незаконним шляхом.
Актуальність теми полягає в тому, що застосування застави, поступово обертає все більш практичну обгрунтованість, і дослідження данної теми важливе, оскільки багато питань практичного застосування застави залишились не вирішеними.
Тому можна підсумувати, що застава полягає у внесенні на депозит органу попереднього розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими, фізичними чи юридичними особами грошей, або передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання забов'язаня не відлучатися з місця постійного проживання або тимчасового знаходження без дозволу слідчого або суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано цей запобіжний захід (ч.1 ст. 1541 КПК України).
Список використаної літератури
1) Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2001. - 208 с.
2) З.З. Зинатуллин Уголовно-процессуальное принуждение и его эфективность. - Казань, 1981. - 134 с.
3) М.М. Михеєнко В.Т. Нор В.П. Шибіко Кримінальний процес України 2-ге видання, перероблене і доповнене. - К.: Либідь, 1999. - 520 с.
4) М.М. Михеєнко В.Т. Нор В.П. Шибіко Кримінальний процес України - К.: Либідь, 1992. - 420 с.
5) В.Н. Григорьев Совершенствование нормативного регулирования залога в качестве меры пресечения по уголовным делам как одно из направлений в борьбе с отмыванием денежных средств, приобретенных незаконным путем - М.: Магистр-S, 1995.
6) Товстоліс М. Розуміння застави в звичаєвому праві України. - К., 1928.
7) Бублик В. Залоговое право: практика применения. // Хозяйство и право. - 1994. - №№ 3, 4.
Loading...

 
 

Цікаве