WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Волосне управління і волосний суд по буржуазним реформам 60-х років 19-го століття - Реферат

Волосне управління і волосний суд по буржуазним реформам 60-х років 19-го століття - Реферат

себе подделку, злонамеренную переправку или подчистку актов, отданных ему на сохранение, или похитит, истребит или же утаит такие акты, то за сие, смотря по важности подлога или другим обстоятельствам более или менее увеличивающим вину его, подвергается:
или лишению всех прав состояния и ссылке в Сибирь на поселение, а буде он по закону не изъят от наказаний телесных, и наказание плетьми через палачей; или потере всех, лично и по состоянию, присвоенных ему особенных прав и преимуществ, к ссылке на житье в Томскую и Тобольскую губернии, с заключением на время от двух до трёх лет, или, буде он по закону не изъят от наказаний телесных, наказанию розгами и отдаче в исправительные арестантские роты гражданского ведомства на время от четырех до шести лет.
Если же вследствие сделанного им подлога невинный понёс наказание уголовное, то виновный приговаривается:
к лишению всех прав состояния и к ссылке в каторжную работу на заводах от шести до восьми лет, а буде он по закону не изъят от наказаний телесных, то и к наказанию плетьми через палачей с наложением клейм" .
Селянською реформою в колишньому поміщицькому селі уводився волосний суд, склад якого і коло справ, що розглядалися, регламентувалися ст. 93-110. Становий характер суду підкреслювався тим, що його юрисдикція поширювалася тільки на селянське населення тієї або іншої волості. Указом Сенату 19 лютого 1861 р. передбачалося, що з часу вступу на посаду волосних посадових осіб "бязанность суда и расправы слагается с владельцев и предоставляется, по принадлежности, волостным судам и управлениям на точном основании правил, постановленных в Общем о крестьянах положении". Відповідно до ст. 93, встановлюється виборність волосних судів. Як зізмісту ст. 95-102, компетенція волосного суду обмежується розглядом дрібних суперечок і позовів між селянами по майнових справах і проступкам. Міри покарання, що міг визначити волосний суд, обмежувалися призначенням: грошових штрафів до трьох рублів, арешту на термін до семи днів і тілесних покарань різками до 20 ударів. Всі вироки по цих справах волосних судів були остаточними і не підлягали оскарженню. Проте указ 14 лютого 1866 р. "Про порядок скасування рішень волосних судів" передбачив скасування вироків волосних судів: якщо міри покарання, визначені судом, перевищували ті, що були визначені ст. 102 Загального положення, і якщо "решение волостного суда состоялось без вызова на суд хотя бы одной из участвующих сторон", рішення волосного суду скасовувалося повітовим світовим з'їздом .
Примітка 1 до ст. 102 передбачає покарання за проступки, застосовуючись до правил, визначених сільським судовим статутом для державних селян, включеним у Звід законів Російської імперії . Статті 450-536 сільського судового статуту для державних селян виділяли різноманітні міри покарання в залежності від п'ятьох родів злочинів: 1) проти віри, 2) проти влади, 3) проти особистої безпеки, 4) майнові злочини і 5) полови злочину. Статті визначали й умови, що пом'якшували або збільшували ступінь провини або звільняли від покарання. Покарання зм'якшувалися: "по малолітству" і "по похилих літах" ( якщо ті, що скоїли злочин або проступок були у віці менше 15 і більш 70 років ), по необережності, у випадку явки з повинною. Збільшувалася провина, якщо злочин був скоєний з особливою жорстокістю або спричиняв тяжкі наслідки. Припинялася справа: якщо злочин або проступок були скоєні в стані необхідної оборони, "випадково" ( ненавмисно ), психічно хворими людьми, якщо був вичерпаний термін давнини ( 10 років ), у випадку прощення потерпілим винного і за смертю того, хто скоїв злочин. При цьому спеціально підкреслювалося, що "пьянство в оправдание подсудимому не принимается, и проступок, в оном соделанный, подлежит тому же роду наказания". Караними були і такі проступки: "неповиновение работников своим хозяевам", "непочтение и грубость против лиц, обеспеченных от правительства властью", поява в нетверезому виді в церкві, на сходах і в інших суспільних місцях, неповага до батьків і старших, лінощі і систематичне пияцтво, розлад свого господарства, самовільні сімейні поділи. Перераховані проступки, що входять у юрисдикцію волосного суду, звичайно спричиняли за собою покарання різками винного. Покаранню різками піддавалися і ті, "кои станут покупать вино под залог одежды и прочей домашней утвари, а также под залог своих земледельческих орудий, запасов хлеба, посевов и пр.". Зрозуміло, усі ці міри диктувалися не стільки турботою про "моральність" і охорону "добробуту" селян, скільки інтересами збереження платоспроможності селянського подвір'я.
У додаток до прим. 2 ст. 102 6 серпня 1861 р. було встановлене звільнення від тілесних покарань жінок, що досягли 50-літнього віку, а також тих, що одержали освіту у вищих навчальних закладах, що займають посади повитух, доглядачок лікарень, сільських училищ і шкіл, а також приналежних до родин сільських старостів і волосних старшин .
При здійсненні і вирішенні справ волосні суди керувалися місцевими звичаями.
За законом волосний старшина, як представник виконавчої влади у волості, не повинний був втручатися в дії і рішення волосних судів ( ст. 104 ), але йому надавалося право спостереження за виконанням рішень ( вироків ) цих судів ( ст. 110). Волосні старшини і сільські старости не мали навіть права бути присутніми у волосних судах при розгляді справ, тим самим передбачалася певна незалежність волосного суду від виконавчої влади у волості. Проте на практиці рішення волосного суду в значній мірі залежали від тиску волосного старшини, світового посередника, поміщика ( якщо маєток ще знаходився у тимчасово забов'заному стані ), але особливо від тиску волосного писаря, що вів усе діловодство суду і формулював його рішення. Як писав Н. М. Астирєв, "писарь является как бы председателем независимого суда, законотолкователем, единственным лицом, знающим, что дозволено суду, и накладывающим на то или другое решение суда своё вето... Местная власть узаконяет беззаконие, даёт простор действиям волостного писаря, т.е. сознательно подчиняет судписарю, не выпуская этого последнего из своих ежовых рукавиц, и властвуя, таким образом, над судом через посредство своего вполне зависимого подчинённого, вольнонаёмного бесправного лица."
У 1872 році під головуванням сенатора М. И. Любощинського була заснована спеціальна комісія з перетворення волосних судів. Хоча в результаті її роботи і не було прийнято ніякого законодавчого акта, Комісія зібрала великий і цінний матеріал про те, як функціонували волосні суди на протязі першого післяреформенного десятиліття, тобто як на практиці застосовувалися статті Загального положення про волосні суди . Бравший участь у роботі Комісії М. И. Зарудний на основі зібраних матеріалів і своїх особистих спостережень опублікував спеціальне дослідження про післяреформенний селянський суд, де відзначав такі хиби волосного суду: 1) безграмотність судів, 2) засилля в суді волосних писарів, 3) формальне вирішення справ, 4) тиск на волосний суд із боку місцевої адміністрації: "разнообразие воззрений различных губернских по крестьянским делам присутствий на обязательность для волостных судов того или иного из действующих узаконений", так що "применение волостными судами сельского устава различно в разных губерниях и, по-видимому, зависит от личных воззрений губернских по крестьянским делам присутствий", 5) "отсутствие в самом законе всяких, хотя бы самых кратких, положительных указаний на порядок производства дел, что именно нередко и порождает на практике полнейший в этом деле произвол волостных писарей"; 6) "неопределённость порядка обжалования решений волостного суда, ставящая крестьян, по собственным их показаниям, в самое безвыходное положение". У зв'язку з цим Комісія, як відзначає М. И. Зарудний, зустріла масу різноманітних "сельских общих судилищ" незалежно від волосних судів .
Loading...

 
 

Цікаве