WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття законотворчості і законотворчий процес - Курсова робота

Поняття законотворчості і законотворчий процес - Курсова робота

нормативно-правових потреб.
В демократичному суспільстві об"ективно - необхідне визначає логічний слой законотворчого процесу. Кожна правова норма повинна мати свій логічний фундамент, зміст якого визначено закономірностями суспільного розвитку, його реальними потребами. Залежність між адекватністю реальних суспільних відносин та їх правовим змістом встановлена давно й практично ніким не оскаржується. Одночасно практика правового регулювання дає численну кількість прикладів ігнорування даної закономірності. Пов"язано це не в останню чергу з тим, що юридична наука до цього часу не винайшла ефективних механізмів переходу потреб економічних законів в юридичний зміст. Рішення даної проблеми пов"язано, на мій погляд, з особливостями української дійсності, де наряду з економічними факторами на ситуацію в країні впливають політичні, психологічні та інші фактори.
(Приклад)- Аналіз.
Яким би складним не був економічний стан, закріплені в законодавчому порядку завідомо невірні з точки зору економі-чної необхідності положення різко знижують ефективність реалізації діючого законодавства. Право, яке невірно відображає соціальні потреби, не має нічого загального з логікою суспільних відносин.
Необхідно погодитися, що в свідомості людей, закон не завжди приймається як акт, адекватно відображаючий їх реальні потреби, інтереси. Правотворча робота законодавця не завждибазується на глибокому та всебічному вивченню назрілих суспільних проблем.
Очевидно, що в державному механізмі створення закону ще не відпрацьований процесе участі населення при вирішенні важливих законодавчих проблем. Маючи необхіду кількість соціальної інформації, суспільна думка, насамперед, на етапі визначення суспільної необхідності в прийнятті закону, його зміні або відміні. Відпрацьованої, юридичне кваліфікованої процедури на цей рахунок не існує.
Законодавча робота десь втратила, а десь ще не придба-ла якостей науково-затвердженої, демократичної діяльності.
Дуже часто наскоро промовлена думка, без достатнього вивчення та обгрунтування "оформляється" в законопроект. Його обгрунтування готується поспішно від чого - поверхньо, час для прийняття законів визначається довільно, до прогнозів, наукового передбачення наслідків їх реалізації справа підчас не доходе.
Необхідно перевести законодавчу діяльність на наукову основу. Здається, що рішення проблеми професійної наукової обгрунтованності в діях законодавця є найбільш важливими. Не обхідно прагнути до того, щоб кожен депутат почував себе від-повідно компетентним при законодавчому вирішенні того чи іншого питання, мав свою професійну точку зору, яку аргумен-товано провадив би в життя. Це, на мій погляд, допоможе уник-нути тих непотрібних дебатів, які все частіше розгораються на засіданнях Верховної Ради й, безперечно, заважають конструк-тивній роботі депутатів. Воля законодавця, як регулююча сто-рона його свідомості повинна бути оптимально мотивована.
А.А.КЄНОНОВ та Г.Т.Чернобель визначають мотивацію як "певну логічну стадію законотворчого процесу". Задача полягає в тому, щоб створити належний організаційно-правовий щит немоти-вованим або недостатнь о мотивованим законодавчим актам.
Тільки науково обгрунтовані норми можуть бути закріплені в офіційні правові норми й це необхідно закріпити конституційне.
Вільна від мотиву воля законодавця спроможна поро-дитн лише силові закони, який не співвідносний з правовою державністю. Наприклад.
Для рішення цієї проблеми необхідно, на мій поглід, законодавче вирішити питання про участь юристів (вчених та практиків) в законопроектцій роботі, щоб це не залежило від волі випадку або рішення законодавчого органу, яке в даному випадку буде безперечно, суб'єктивним.
Важливим вважається питання про підготовку плану законодавчих робіт на перспективу. В план законопроектних робіт на 2-3 роки необхідно включати теми найважливіших законопроектів з вказівкою на те, хто та в які строки повинен їх підготувати. Можливо також запланувати розробку глобальних законодавчих реформ, великих законотворчих робіт (по система-тизації, кодифікації законодавства, егоочищенню від застарілих нормативних актів). Інші проекти, котрі пов'язані з непередба-ченими умовами нашого життя, могли б готуватися незважаючи на план.
Планування законопроектної роботи пов"язано з відпо-відними складностями. При цьому можна виділити чотири основні групи проблем.
По-перше, це слабкість або підчас елементарна відсут-иість наукових концепцій законопроектів.
По-друне, це наукове забезпечення планування. Для вирішення вказаних проблем перспективним було б розширення наукових розробок питань, які будуть складати ядро майбут-нього законопроекту, організувати наукові обговорення цих проблем з участю депутатів. Вагомим елементом на даному етапі було б збагачення інформаційної бази законодавчого процесу.
Актуальним є впровадження наукової експертизи проектів законів.
Незважаючи на існуючий правовий нігілізм, громадяни України все ще пов"язують з новими законами своє майбутнє. Як за звичай кандидати в депутати обіцяють в предвиборній боротьбі підготувати та провести новий закон, виступи в пресі також закінчуються пропозиціями прийняти новий закон, який поліпшить життя народу. В таких випадках юристи повинні за-дати питання: які акти по даним пропозиціям вже існоують, як вони працюють, чим не вдовольняють, яких змін потребують.
Тільки відповівши на всі ці питання, проаналізував достатню кількість обумовлених життям змін, можна говорити про необхі-дність прийняття нового закона. Ось чому необхідна наукова експертиза проектів нових законів. Кожному законодавчому акту повинна передувати відповідна правова розробка. В зв"яз-ку з цим постас питання про створення інтегрованої спеціальної служби з такої експертизи, професійні висновки якої виступали б в якості мотивованої санкції при розробці відповідних законо-давчих актів.
Четвертою проблемою є проблема організаційна. Полягає вона в чіткій організації робіт на будь-яких стадіях підготовки законопроекту. Отже: визначення громадських потреб в законодавчому регулюванню, визначення форми законодавчого акту, інформаційне забезпечення та розрахунок наслідків дії закону, етапи розробки та обговорення - повинні бути чітко організо-вані.
Слід відзначити, що план законодавчих робіт, прийнятий законотворчим органом не є догмою. Законодавча діяльність, про що йшла мова раніше, с насамперед, творчою та соціальне обумовленою діяльністю, отже реагуючою на будь-які соціальні, політичні та інші зміни в суспільстві. План законодавчих робіт є лише орієнтиром, що корегується в залежності від змін в соці-умі. Законодавцю необхідно мати певну долю інтуїції, щоб завча-сно реагувати на ці зміни й корегувати свою
Loading...

 
 

Цікаве