WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (Пошукова робота) - Реферат

Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (Пошукова робота) - Реферат

Загальної частини КК, можна розподілити на чотири групи 20;532 :
1. Злочини, які вчинюють судді та службові особи правоохоронних органів;
2. Протиправний вплив на учасників правосуддя;
3. Невиконання чи протидія виконанню рішень органів правосуддя;
4. Перешкоджання діяльності органів правосуддя.
Розділ ІІ : Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
2.1. Кримінальна характеристика злочинів даного виду
Стаття 371 КК складається з трьох частин. Частиною першою передбачено відповідальність за два простих види злочину - завідомо незаконне затримання та незаконний привід; у частині другій передбачено два простих склади злочину - завідомо незаконні арешт та тримання під вартою; у частині третій передбачені кваліфіковані види вищевикладених злочинів: якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
а) об'єкт злочину
Основним безпосереднім об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати честь та гідність особи, її життя і здоров'я, майнові блага.
Потерпілим від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок і потерпілий.
б) об'єктивна сторона
З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у незаконному:
1) затриманні;
2) приводі (ч. 1 ст. 371);
3) арешті;
4) триманні під вартою (ч. 2 ст. 371).
Затримання в кримінально-процесуальному порядку застосовується до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, і полягає у позбавленні її волі до 72 годин.
Затримання - це один із заходів примусу, який, як і арешт, полягає в триманні під вартою, у примусовому обмеженні свободи пересування та спілкування. Чинне законодавство передбачає застосування адміністративного затримання та затримання кримінально-процесуального:
Адміністративне затримання (затримання в адміністративному порядку) застосовується в порядку, з підстав і на строки, встановлені статтями 261-263 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За загальним правилом, адміністративне затримання особи, котра вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. Незаконне адміністративне затримання не може кваліфікуватися як аналізований злочин проти правосуддя, а посадові особи за такі дії несуть відповідальність за ст. 365 КК.
Кримінально-процесуальне затримання - це, як і взяття під варту, засіб процесуального примусу. Він полягає у короткотерміновому поміщенні затриманого в спеціальне приміщення і в ізолюванні від оточуючих; позбавленні волі затриманої особи. 13;61
Метою затримання є:
1) з'ясування того, чи причетна особа до злочину, у скоєнні якого підозрюється;
2) вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу у формі тримання під вартою. 20;536
Незаконне затримання спостерігається тоді, коли немає умов та підстав правомірності застосування такого заходу. Вони закріплені в ст. 106 КПК України.
Умови правомірності затримання підозрюваного:
" порушено кримінальну справу;
" злочин карається позбавленням волі;
" особа підозрюється у вчиненні злочину;
" затримання здійснено органом дізнання;
" немає дипломатичного імунітету.
Підстави затримання як підозрюваного:
1. коли цю особу затримали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
2. коли очевидці, в тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3. коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину може тривати не більше, як 72 години.
Дії, що є незаконним затриманням, можуть проявитися в різних формах. Насамперед це виражається в позбавленні волі пересування людини. Позбавлення волі пересування може полягати просто в затриманні людини на якийсь час у місці її перебування, але може супроводжуватися і примусовою доставкою в яке-небудь приміщення, наприклад у камеру попереднього затримання відділення міліції. Тривалість затримання не має значення для кваліфікації злочину. 13;62
Аналізоване посягання може бути вчинено шляхом як дії, так і бездіяльності:
1) дія - незаконне затримання особи - взяття під варту як підозрюваного;
2) бездіяльність - тримання особи як затриманого після того, коли відпали підстави для затримання як підозрюваного чи після встановлених законом строків тримання затриманого. 20;537
Мотиви здійснення завідомо незаконного затримання можуть бути різними, і найчастіше вони обумовлені бажанням заподіяти якійсь визначеній особі шкоду, що полягає в позбавленні волі цієї особи. У ряді випадків мотивом незаконного затримання можуть стати і службові інтереси, що розуміються неправильно, (наприклад, бажання домогтися від затриманого зізнання в здійсненні злочину). Однак винний у всіх подібних випадках повинний точно знати про незаконність своїх дій і проте прагнути вчинити їх. Та обставина, що такі дії відбуваються в неправильно зрозумілих інтересахслужби, не виключає кримінальної відповідальності. 13;62
Привід - це захід процесуального примусу, який передбачає примусове доставлення підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи свідка органами внутрішніх справ в орган дізнання, до слідчого, прокурора або в суд. 12;933
Як і затримання, привід може застосовуватися в адміністративному порядку (зокрема, привід особи, котра затримується за вчинення адміністративного правопорушення), а також як захід процесуального примусу.
Привід буде незаконним тоді, коли він вчинений за відсутності підстав чи всупереч порядку, встановлених законом. Статті 70, 72, 135, 136, 288, 292 КПК України встановлюють, що привід вважається правомірним за наявності одночасно таких ознак:
1) коли він застосовується до свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного;
2) коли вказані особи не з'явилися за викликом добровільно;
3) коли немає поважних причин неявки. Поважними причинами неявки визнаються: невчасне отримання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють можливості вчасно з'явитися за викликом;
4) коли винесено мотивовану постанову про застосування приводу уповноваженою на те особою (органом).
Попередження про необхідність явки у відповідний орган правосуддя і можливість явки обвинувачуваного чи підсудного є у своїй сукупності законною підставою для приводу зазначених осіб. Відсутність одного з названих моментів або їх обох робить здійснений при таких обставинах привід незаконним. З цього правила мається одне виключення: якщо обвинувачуваний ухиляється від слідства або не має визначеного місця проживання, то згідно ст. 136 КПК його привід визнається правомірним і при відсутності попереднього виклику, що попереджає про необхідність його явки в органи правосуддя.
Попередження полягає у врученні обвинувачуваному під розписку повістки про необхідність з'явитися до слідчого (або в орган дізнання), а у відношенні підсудного - в суд з зазначенням часу вручення.
При складанні повістки можуть бути допущені помилки і неточності щодо місця перебування установи, або щодо місця слухання справи, або щодо дати і часу явки, що можуть мати своїм наслідком неявку
Loading...

 
 

Цікаве