WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (Пошукова робота) - Реферат

Завідомо незаконні затримання, привід або арешт (Пошукова робота) - Реферат

чинного КК. У відповідному розділі Особливої частини більшість норм - це норми, які передбачають відповідальність за посягання на правильну діяльність саме не судів, а інших органів.
Більш переконливою слід визнати другу позицію, відповідно до якої правосуддя (в тому значенні, в якому його вживає кримінальне законодавство) - це діяльність як судів, так і органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також органів, які відають виконанням судових рішень. Визнання правильною такої позиції зовсім не завершує аналізу поставленого питання. Його подальший розгляд пов'язаний з уточненням кола органів, які займаються здійсненням правосуддя.
Відповідно до Конституції України її судова система складається:
- з Конституційного Суду України:
- із судів загальної юрисдикції, включаючи Верховний Суд України, обласні та районні суди;
- із спеціалізованих судів.
Здається, що Конституційний Суд України не здійснює правосуддя, а отже, посягання на його діяльність (винесення неправосудного рішення, дача завідомо неправдивих показань тощо) не охоплюються нормами розділу КК "Злочини проти правосуддя". Підставою для такого висновку є норми Конституції України та Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України". Нормами цього Закону визначено, що Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, його завданням є гарантування верховенства Конституції України. Повноваження Конституційного Суду України полягають у встановленні відповідності Конституції України інших передбачених законом актів. Отже, Конституційний Суд не займається розглядом і вирішенням конкретних справ, що характерно для інших ланок судової системи. Провадження в Конституційному Суді регламентовано не загальною процедурою, а спеціальною, закріпленою Законом України "Про Конституційний Суд України".
Правосуддя в Україні здійснюють суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди, що прямо випливає з положень Конституції.
До органів, діяльність яких охороняється нормами розділу "Злочини проти правосуддя", належать також органи дізнання, коло яких визначено ст. 101 КПК України, органи досудового слідства, перелік яких визначено ст. 112 КПК, а також органи, які відають виконанням вироків, рішень, ухвал та постанов. Для уточнення поняття органів, діяльність яких охороняється нормами розділу "Злочини проти правосуддя", доцільно звернутися до ст. 2 Закону України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду,і правоохоронних органів". Там наведено перелік правоохоронних органів, які, як є підстави вважати, поряд з судовими й утворюють систему органів правосуддя. В цьому Законі визначено, що правоохоронні органи - це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.
Слід підкреслити, що правосуддя - це державна діяльність. Тому, так зване, громадське правосуддя - діяльність громадських формувань з охорони порядку, товариських судів та інших самодіяльних Організацій - це не здійснення правосуддя, а моральне виховання порушників правових та моральних норм специфічними методами громадського впливу. 20;527 Такі органи самі не здійснюють правосуддя як державно-владну діяльність, а лише сприяють відповідним державним органам. З такого розуміння ролі органів громадськості випливає важливий практичний висновок - винесення неправильних рішень товариським судом, лжесвідчення в такому суді, невиконання його рішень, протиправний вплив на членів відповідних громадських формувань за нормами розділу "Злочини проти правосуддя" кримінальної відповідальності за собою не тягнуть, оскільки не посягають на охоронюваний нею родовий об'єкт.
Правосуддя полягає в розгляді й вирішенні конкретних справ. У теорії кримінального права безспірним є положення, що здійснюється стосовно:
1) кримінальних справ - проведення за ними дізнання, досудового слідства, судового розгляду, виконання вироків, постанов, ухвал;
2) цивільних справ, які розглядаються судами загальної юрисдикції, - судовий розгляд їх, виконання винесених рішень.
Не вирішеним у теорії є питання про те, чи охоплюється поняттям правосуддя розгляд і вирішення цивільних справ спеціалізованими судами. Вирішуючи порушене питання, слід, насамперед, враховувати положення Конституції України та спеціальних нормативних актів, якими регламентуються статус відповідних органів, порядок прийняття та значення винесених ними рішень.
Крім правосуддя, відповідні державні органи здійснюють й інші види діяльності - прийом громадян, роботу з їхніми письмовими зверненнями, зв'язки з іншими установами та організаціями, і прийом на роботу та звільнення технічного персоналу тощо. Правосуддя - це лише частина, хоча й найважливіша, роботи таких органів. Під власне правосуддям як об'єктом злочинного посягання слід розуміти лише діяльність, яка відповідає таким ознакам:
1) правосуддя здійснюється тільки у формах цивільного чи кримінального судочинства, вона регламентована Цивільним процесуальним, Арбітражним процесуальним та Кримінально-процесуальним кодексами України;
2) правосуддя - це лише правозастосовча діяльність, вона полягає в реалізації норм права стосовно конкретних життєвих ситуацій;
3) діяльність із здійснення правосуддя спрямовано на охорону законних прав та інтересів громадян, суспільства, держави в процесі судочинства, при прийнятті рішень, а також при реалізації їх.
Підсумувавши викладене вище, можна запропонувати таке визначення поняття правосуддя як родового об'єкта відповідних злочинів: правосуддя - це суспільні відносини, пов'язані з процесуальною діяльністю компетентних державних органів (дізнання, досудового розслідування, прокуратури, суду та органів виконання рішень) із розслідування, судового розгляду, прийняття і виконання рішень, вироків, ухвал та постанов у кримінальних, цивільних та адміністративних справах. 20;529
Відносини із здійснення правосуддя може бути порушено як "зсередини" - через вчинення відповідних діянь працівниками органівправосуддя, іншими учасниками процесу, так і "ззовні" - діяннями осіб, стосовно котрих здійснюється правосуддя, інших громадян. Шкода правосуддю може бути заподіяна внаслідок:
1) порушення суддями та службовими особами органів правосуддя покладених на них обов'язків з розгляду, вирішення, виконання рішень у кримінальних, цивільних та адміністративних справах;
2) протиправного впливу на працівників органів правосуддя та інших осіб;
3) невиконання чи протидії виконанню рішень органів правосуддя;
4) перешкоджання діяльності органів правосуддя чи ненаданні їм необхідного сприяння.
Урахування механізму заподіяння шкоди об'єктові посягання необхідно для систематизації аналізованих посягань, встановлення інших ознак складів відповідних злочинів.
1.2. Види злочинів проти правосуддя
Сам законодавець злочини проти правосуддя не класифікує. В теорії кримінального права запропоновано різноманітні підходи до систематизації відповідних норм. Автори будують систему цих злочинів, поклавши в її основу або об'єкт посягання (М.І. Бажанов), або їхнього суб'єкта (Ш.С. Рашковська та ін.). Кожна з таких класифікацій є цінною, дає можливість повніше розкрити певні сторони аналізованих посягань.
Як підставу для класифікації можна взяти викладений раніше механізм заподіяння шкоди правосуддю. Отже злочини, які посягають на правосуддя, а також невиконання вироку суду, за які передбачено заходи в нормах
Loading...

 
 

Цікаве