WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зупинення та закінчення досудового слідства - Курсова робота

Зупинення та закінчення досудового слідства - Курсова робота

кримінальна справа у всіх випадках підлягає поверненню для додаткового розслідування.
Таке значення Факту затвердження обвинувального висновку прокурором пояснюється тим, що з обвинувальним висновком у прокурора пов'язано виконання двох функцій:
- функції здійснення нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та;
- функції державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст. 121 Конституції України).
Прокурор повинен:
- перевірити, наскільки всебічно, повно й об'єктивно було проведено досудове слідство, чи не було допущено при цьому істотних порушень кримінально-процесуального закону, чи доведено винність обвинуваченого у вчиненні злочину зібраними слідчим доказами;
- переконатися, що досудове розслідування було проведено належним чином і зібраних доказів достатньо для віддання обвинуваченого до суду, вінзатверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду.
Обвинувальний висновок слідчого стає, таким чином, процесуальним актом, що виходить вже від органу державного обвинувачення.
Відповідно до ст. 228 КПК України, прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов'язаний перевірити:
1) чи мали місце подія злочину;
2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину;
З) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист;
4) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно з статтею 213 КПК;
5) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;
6) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;
7) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;
8) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку;
9) чи правильно обрано запобіжний захід;
10) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;
11) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;
12) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог КПК.
Якщо прокурор або його заступник, ознайомившись з матеріалами справи, знайшов там позитивні відповіді на всі ці питання, він затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду.
У випадку коли досудове розслідування було проведено належним чином, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що ставляться до його оформлення, то прокурор або його заступник має право скласти новий обвинувальний висновок від свого імені, а раніше складений вилучити зі справи (ст. 230 КПК). Такий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує.
Прокурор або його заступник, перевіривши справу з обвинувальним висновком приймає одне з таких рішень:
1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий;
2) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування;
3) закриває справу, склавши про це постанову.
Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення.
Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку (ч. 2 ст. 231 КПК).
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.
Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.
У виняткових випадках в разі особливої складності або важливості справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окружному), військовому суду гарнізону, прокурор АРК, області, міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду АРК, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил.
Генеральний прокурор України, прокурори АРК, областей, міста Києва ї прирівняні до них прокурори, їх заступники, районні, міські та прирівняні до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України. К., 1996.
2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К.; Юрінком Інтер, 2001. - 240 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України / за станом законодавства на 20 вересня 2001 року /-К.; Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2001.-268 с. - / Кодекси України.
4. Безлепкин Б.Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами. -М.. 1979.
5. Быков В.М.. Ломовский В.Д. Приостановление производства по уголовному делу. -М.. 1978.
6. Дубинский А.Н. Исполнение процессуальних решений следователя: правовые й организационные проблемы. -К.. 1984.
7. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования. - К.. 1975.
8. Ефимичев С.П. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением. -Волгоград. 1977.
9. Жуков А.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу. Саратов. 1990.
10. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе. Харьков. 1979.
11. Каретников А.С. Процесуальные основания возвращения уголовного дела к доследованию. Саратов. 1978.
12. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений, -К.. 1980.
ІЗ. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник.- 2-ге вид., перероб. і доп.-К.; Либідь. 1999.- 536 с.
14. Статкус В.Ф.. Веселый В.З. Обвинительное заключение.-М.. 1976.
15. Тертишник З.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч.посіб.-К.: Юрінком Інтер, 1999. -576 с.
Loading...

 
 

Цікаве