WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Зупинення та закінчення досудового слідства - Курсова робота

Зупинення та закінчення досудового слідства - Курсова робота

загальних зборів додається до справи;
е) звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ст. 11-1 КПК України прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 49 КК України, виносять мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 ККУкраїни, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України, не встановлено особу, яка вчинила злочину прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття у зв'язку із закінченням строків давності.
4) Закриття справи у зв'язку із застосуванням примусових заходів медичного характеру.
У розділі ХІV КК України (ст.ст. 92-96) мова йде про примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.
Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
а) які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння;
б) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини;
в) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
- надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
- госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
- госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
- госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Застосування примусових заходів медичного характеру проводиться за ухвалою суду або постановою судді.
Відповідно до ст. 417 КПК України досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, проводиться органами досудового слідства за правилами, передбаченими статтями 111-130, 148-222 КПК.
При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання.
У відповідності з ч. 3 ст. 417 КПК України по закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом зі справою надсилається прокуророві.
Інші заходи примусового медичного характеру, які застосовуються до наркоманів, осіб, які вчинили злочин у стані сп'яніння або в результаті вживання одурманюючих речовин у ситуації, коли дані особи визнаються осудними, не дають підстави для закриття справи у відповідності зі ст. 212 КПК України. Справа щодо таких осіб направляється в суд у загальному порядку.
Стаття 232-1 КПК України передбачає дії прокурора у справах, які надійшли до нього від слідчого щодо направлення в суд для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому статтями 7, 7-1, 7-2, 7-3, 8, 9, 10 і 11-1 КПК, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови і приймає одне з таких рішень:
- дає письмову згоду з постановою слідчого і направляє справу до суду;
- скасовує постанову слідчого і повертає йому справу з письмовими вказівками;
- змінює постанову слідчого або виносить нову постанову.
Всі підстави для закриття кримінальної справи можуть бути поділені на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючі підстави - це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, повністю добропорядною та реабілітованою: відсутність події злочину; відсутність складу злочину, в тому числі й за наявності необхідної оборони, уявної оборони або крайньої необхідності; недосягнення віку з якого можлива кримінальна відповідальність.
Нереабілітуючі підстави - це такі, які звільняють від відповідальності та покарання особу, визнану винною у вчиненні злочину: амністія, скінчення строку давності та всі інші підстави, крім вказаних у п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами можливе лише за рішенням суду.
Порядок закриття справи передбачено ст. 214 КПК України. Закриваючи справу, слідчий складає мотивовану постанову з додержанням вимог ст. 130 та 214 КПК.
У вводній частині постанови вказуються такі дані:
- місце і час складання;
- ким складена;
- за якою справою винесена ця постанова.
В описово-мотивувальній частині вказуються:
- всі юридично значимі факти і обставини, які встановлені в процесі слідства;
- особливості події злочину або розслідуваного діяння та ким воно вчинене;
- кваліфікація або інша юридична оцінка діяння, у зв'язку з яким проводилося розслідування;
- фактичні та юридичні підстави і мотиви закриття справи;
- процесуальні норми права, якими керувався при цьому слідчий.
Резолютивна частина постанови має логічно випливати з її описово-мотивувальної частини. Тут мають бути вказані:
- суть прийнятих рішень про закриття справи із зазначенням підстав закриття та відомостей про особу, щодо якої справа закривається, або відомостей про подію, у зв'язку з якою справу було порушено;
- рішення про долю речових доказів і майна, на яке накладено арешт;
- рішення про відміну запобіжного заходу;
- рішення про відміну арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію;
- рішення про відміну арешту на вклади;
- рішення про повідомлення зацікавлених осіб про закриття справи, про роз'яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз'яснення права на реабілітацію особі, яка була незаконно притягнута до відповідальності.
Стаття 215 КПК України передбачає можливість оскарження постанови про закриття справи. Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокуророві в семиденний строк
Loading...

 
 

Цікаве