WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності - Курсова робота

Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності - Курсова робота

несе кримінальної відповідальності доти, доки її не буде визнано судом винною у вчиненні злочину й вирок суду не набере законної сили.
Поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" нетотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності. Юридична відповідальність, зокрема й кримінальна відповідальність, як і форми притягнення до юридичної відповідальності, визначаються та встановлюються законами. Відповідно до положень п. 14.22ч. 1 ст. 92 КУ тільки законами України визначаються "судочинство ... організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства", а також "засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них". Системний аналіз норм КПК дає підстави дійти висновку, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається від моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого та пред'явлення їй обвинувачення. Так, п. 4 ч. 1 ст. 242 КПК передбачає, що в разі віддання обвинуваченого до суду суддя одноосібне чи суд на розпорядчому засіданні зобов'язані з'ясувати, "чи притягнуті до відповідальності всі особи, які зібраними в справі доказами викриті у вчиненні злочину", а відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 246 цього Кодексу суд на розпорядчому засіданні може вирішити повернути справу на додаткове розслідування за "наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи про них неможливий".
Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Рішення КС України у справі за конституційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Закінчується кримінальна відповідальність з моменту припинення відбування покарання.
б. Підстави кримінальної відповідальності.
У класичній школі кримінального права вчення про підстави кримінальної відповідальності базується на філософському вченні про підстави соціальної відповідальності людини за свої вчинки. Відповідно до цього вчення, до відповідальності варто притягати тільки тоді, коли в суб'єкта була воля вибору поведінки, тобто він міг діяти згідно з вимогами закону, але ігнорував цю можливість. Ця дилема співзвучна одному з основних питань філософії - питанню свободи волі, щодо якого можна виділити три основні теорії.
Фаталістична - припускає жорсткий уплив обставин на вчинки людини, і відсутність будь-якої волі вибору.
Індетерміністична теорія , припускає абсолютну свободу волі, що не залежить від зовнішніх умов і обставин. Підставою відповідальності в такому разі буде зла воля злочинця.
Детерміністична теорія ґрунтується на причиновій зумовленості свідомості та волі людини. Підставою відповідальності в теорії Ф. Знгельса є усвідомлення злочинцем своїх дій.
Підставою кримінальної відповідальності більшість вчених визнає наявність у вчиненому складу злочину .
Підставою притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути також його вина, що містить відповідність вчиненому складу злочину, однак не обмежується цим. На думку А. Сахарова, підставою кримінальної відповідальності є склад злочину й особа. А за Б. Ники-форовим - вина та винність.
Підставою кримінальної відповідальності може бути й учинення злочину . У літературі досить чітко прослідковується думка про злочин як діяння, що відповідає ознакам конкретного складу злочину. Однак пряме тлумачення закону не ототожнює ці поняття.
Стаття 2 КК вказує, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Більшість учених також дійшли висновку, що підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні ознак конкретного складу злочину, передбаченого чинним кримінальним законодавством.
Цікавий такий факт, джерелом цієї теорії є класична школа кримінального права. Ще на початку XIX століття німецький криміналіст А. Фейєрбах обґрунтував у теорії та зміг переконати законодавців закріпити в чинному законі положення, що діяння є злочином, якщо воно відповідне складу злочину. Це положення повторювалося в багатьох законодавствах континентальної системи права, що особливо були наближені до німецької школи права.
Виходячи з цього, можна визначити дві підстави кримінальної відповідальності:
o фактична - це вчинення особою в об'єктивній реальності суспільно небезпечного діяння;
o юридична - це передбаченість діяння КК.
Тобто склад злочину, так званим, з'єднувальним "містком" між реальним діянням і нормою закону.
Також можна виділити матеріальну та процесуальну підстави кримінальної відповідальності:
o матеріальна - це вчинення злочину;
o процесуальна - це обвинувальний вирок суду.
в. Форми реалізації кримінальної відповідальності.
Форми реалізації кримінальної відповідальності:
" призначення покарання;
" звільнення від покарання (ст. 74);
" звільнення від відбування покарання (статті 75, 84).
Призначення покарання. Суд призначає покарання:
? у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковано дії винного;
? відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен керуватися положеннями, що передбачені в Загальній частині КК і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання, його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен зважати на ступінь здійснення злочинного наміру та причини, унаслідок яких злочин не було доведено до кінця . Суд зобов'язаний керуватися й іншими положеннями Загальної частини КК, зокрема йому надані широкі можливості звільнення від кримінальної відповідальності й покарання відповідно до статей 44 і 74 КК;
? зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Ступінь тяжкості злочину визначається характером конкретного злочину. Ось чому суд повинен зважати на цінність тих суспільних відносин, на які посягає винний, тобто цінністьоб'єкта злочину.
Звільнення від покарання. Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК, особа, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що, беручи до уваги бездоганну поведінку та сумлінне ставлення до
Loading...

 
 

Цікаве