WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Тлумачення норм права - Курсова робота

Тлумачення норм права - Курсова робота

логічній структурі правових розпоряджень, і тому при з'ясуванні змісту закону необхідно здійснювати розумове перетворення тексту нормативного акта. Необхідність логічного перетворення порозумівається внутрішньою логічною структурою правової норми, тому що структурні елементи правових норм (гіпотеза, диспозиція, санкція) можуть матися на увазі (бути опущені) законодавцем для лаконічності, або знаходяться в інших статтях і нормах права.
Слід зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення, оскільки він містить загальнозначущі форми (поняття, міркування) і засоби визначень думки, необхідні для раціонального пізнання.
1.1.5 Спеціально-юридичний спосіб тлумачення.
Спеціано-юридичне тлумачення - це з'ясування значення норми, яке ґрунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону - дефініції понять, а також у роз'ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання. Тому спеціально-юридичне посідає центральне місце серед інших способів тлумачення.
Логічне (логіко-правове) і спеціально-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь особливе "зовнішнє" значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретатора: юрист не може тлумачити інакше, ніж юридично і логічно. Однак без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлумачення - філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз - це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а "засадничі" начала і якісні характеристики інтерпретатора, і як такі вони входять до системи його інтелектуальної діяльності, є її основою.1 Інакше: це внутрішній ціннісний зріз професійної правової діяльності.
Дотримання, використання і застосування права неможливе без пізнання змісту правових велінь. Від цього залежить ефективність його впровадження в громадське життя.
_______________________________________________________________________________________________________________________________
1 Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - Х.: 2001. - С.407
Роз'яснення (інтерпретація) права є об'єктивізацією попередньої розумової роботи. Об'єктивізація здійснюється у виді акта роз'яснення, мотивувальної частини акта юридичної ради. Роз'яснення (інтерпретація) норм права - є виклад змісту державної волі, вираженої в нормативному акті, що стало можливим у результаті діяльності по її з'ясуванню. Зміст роз'яснення містить у собі прийоми і способи пояснення змісту і цілей правових норм.
Тлумачення права це опосередковане пізнання у формі понять, суджень, умовиводів. Не можна усвідомити зміст правової норми поза діяльністю по її поясненню (розкриття змісту). Також не можна уявити роз'яснення правової норми без процесу пізнання. Тоді можна зробити висновок, що з'ясування і роз'яснення - це діалектично зв'язані сторони тлумачення. Тому існують різні прийоми, способи, інтерпретації правових норм. Існує кілька прийомів і способів з'ясування права: реконструювання правових норм, конкретизація, доказ, спростування тез, ілюстрація.
Роз'яснення і з'ясування зливаються разом в акті тлумачення. З'ясування може не перейти в роз'яснення, але роз'яснення завжди переростає в акт тлумачення. Звідси випливає, що тлумачення - це виражена в особливому акті інтелектуально-вольова діяльність по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права з метою їхній найбільш правильної реалізації.
2. Види тлумачення права.
Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт - особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. І тому у залежності від суб'єктів розрізняють два види тлумачення права: офіційне і неофіційне тлумачення.
2.1 Офіційне тлумачення.
Офіційне тлумачення - це роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульоване в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридично обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'яснюється. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним) Офіційне тлумачення характеризується формою й особливим порядком здійснення. Форма офіційного тлумачення буває письмовою (різні документи) і усною. Усна форма є щодо рідкісною. Вона виражається в роз'ясненні прав і обов'язків учасникам процесу з боку судді або під час прийому посадовими особами відвідувачів.
Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників.
Офіційне тлумачення правових норм по ознаці юридичних наслідків або за сферою дії підрозділяється на: нормативне і казуальне.
Нормативне тлумачення характеризується:
- державною обов'язковістю;
- поширюється на широке коло суспільних відносин;
- має можливість кількаразового використання в юридичній практиці;
Різновидом нормативного тлумачення є автентичне тлумачення. Це роз'яснення норм права органом, що її встановив. Акт автентичного тлумачення варто відрізняти від нормотворчого акта. Він виступає як роз'яснення позитивного права, і іноді містить елементи розвитку законодавства. Тому акти автентичного тлумачення можна розглядати, як тлумачення діючого права і як нормотворчого. Але при цьому варто врахувати, що акт тлумачення носить допоміжний характер і знаходиться в стані супідрядності з нормативним актом.
Казуальне тлумачення - це таке тлумачення, що стосується до конкретного випадку. Воно обов'язкове тільки для осіб, стосовно яких воно провадиться. Часто воно є мотивувальною частиною право-застосовного акта (судових рішень, вироків). Казуальне тлумачення не можна поширювати на інші аналогічні випадки.
2.2 Неофіційне тлумачення.
Під неофіційним тлумаченням мається на увазі роз'яснення змісту і мети правових норм, здійснюване від осіб, що не мають на те офіційних повноважень. Неофіційне тлумачення не має обов'язкового характеру і не породжує юридичних наслідків. Таке тлумачення дається адвокатами, ученими, окремими громадянами. Не володіючи юридичною чинністю, цей вид тлумачення дуже впливає на формування суспільної й індивідуальної правосвідомості, на поводження конкретних суб'єктів і загалом всього суспільство.
За рівнем компетентності неофіційне тлумачення поділяється на: професійне,тлумачено-правове, компетентне не правове і повсякденне тлумачення.
2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
Це тлумачення норм права, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Професійно-правове тлумачення може бути двох видів: доктринальним і
Loading...

 
 

Цікаве