WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавче регулювання страхової діяльності - Дипломна робота

Законодавче регулювання страхової діяльності - Дипломна робота

повинна перевищувати 49 відсотків. Це зроблено для захисту національного страховика, створення сприятливих умов для накопичення ним капіталів. Такі умови надають можливості досягти належного рівня конкурентоспроможності з більш досвідченими і економічно могутнішими страховиками. Разом з тим, за певних умов, якщо страхова компанія-резидент неспроможна виконувати свої зобов'язання, вона може за рішенням Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю залучати до участі у страховому бізнесі іноземних страховиків, за умови проведення всіх розрахунків та погашення торгових зобов'язань, які висуваються страховій компанії (резиденту) і термінсплати по яких для неї уже настав. Тільки за всіх умов, чинним законодавством дозволяється участь іноземного страховика у статутному фонді страхової компанії. Однак частка іноземного страховика не може перевищувати 50 відсотків загального статутного розміру українського страховика.
Такий порядок участі іноземного страховика у страховому бізнесі України не поширюється на страховиків, що отримали ліцензію на право страхування життя. У них частка іноземного учасника не має перевищувати 49 відсотків загального розміру статутного фонду. Практика країн Європейського Союзу показує, що вихід страхування за межі країни вигідно як для страховиків, так і для страхувальників. Для страховика це можливість територіального розосередження ризиків, збільшення обсягів продажу полісів, а отже і отримання прибутку. Перевага для страхувальників полягає в отриманні страхових послуг вищої якості і за порівняно нижчу плату та в необхідному регіоні.
Чинним законодавством визначено, що страховик, як окремий самостійний суб'єкт ринку, у своїй взаємодії з іншими страховиками також самостійними суб'єктами ринкових відносин, має можливість робити внески до їх статутних фондів.
Законодавче передбачено вимоги, згідно з якими у сплаченому статутному фонді страховика частка грошових внесків повинна бути не меншою 60 відсотків. Це по-перше. По-друге, страховику дозволяється чверть свого страхового фонду формувати за рахунок цінних паперів, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю у порядку, визначеному Міністерством фінансів України. Для забезпечення високої ліквідності та надійності страхової діяльності страховика, йому забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, кошти, одержані в кредит під заставу, а також забороняється вносити нематеріальні активи.
Важливою передумовою розвитку страхового ринку України та забезпечення належної фінансової стійкої конкурентної витривалості усіх його суб'єктів є розмір статутного фонду страхової компанії. Стаття 29 Закону України "Про страхування" передбачає встановлення мінімального розміру статутного фонду страховика в сумі, еквівалентній 100 тис. євро для вітчизняних страховиків. Для тих страхових компаній, що створюються за участю іноземних юридичних чи фізичних осіб, розмір мінімального статутного фонду має бути не менше 300 тис. євро.
Страховик, реалізуючи свій економічний інтерес, має сприяти кращому задоволенню економічних інтересів інших суб'єктів ринкових відносин. Для цього страховик зобов'язується надавати страхувальнику вичерпну інформацію щодо умов та правил страхування. Після отримання повідомлення про настання страхового випадку, він зобов'язаний протягом двох робочих днів вжити оперативних заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові. Особливість взаємо-відповідальності між страховиком і страхувальником виявляється у тому, що оскільки виплата страхової компенсації за своєю природою носить ймовірний характер, то до моменту виплати страхового покриття (а це відбувається лише тоді, коли реалізується застрахований ризик) страхувальник кредитує страховика, надаючи йому свої кошти для використання, розподілу між іншими страхувальниками. Якщо страховий випадок не відбудеться, то й кошти страховика залишаються у страхувальника. (Це не стосується особистого страхування, де діють інші умови сплати страхової суми). Але саме наявність ймовірності залишити у себе кошти страхувальника, спонукає страховика до активних економічних дій на страховому ринку [44].
У разі несвоєчасної виплати страхової суми (страхового відшкодування), страховик може нести майнову відповідальність шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначено умовами договору страхування. Згідно умов, передбачених договором, страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, які поніс страхувальник, намагаючись запобігти чи зменшити збитки від настання страхового випадку, а також відшкодувати втрати, що були спрямовані страхувальником на обмеження страхового ризику.
Страховик зобов'язаний тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
Функціонуючий страховий ринок являє собою складну інтегровану систему, що включає різні структурні ланки. Організаційно-правова структура страхового ринку України являє собою сукупність взаємодіючих між собою страховиків та перестраховиків, що виступають на ринку як акціонерні товариства закритого і відкритого типу, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю. Закон України "Про страхування"
передбачає також можливість утворення державних страховиків.
За характером роботи страховики поділяються на три групи: 1) такі, що страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають виключно перестрахувальні послуги.
За приналежністю страховики можуть бути державними (публічними) і приватними.
Публічні страховики створюються і керуються, як правило, від імені Уряду. Серед приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні страхові товариства та товариства взаємного страхування. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави [34].
Державна форма страхування відображає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Ця форма страхування може здійснюватися як в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, так і тоді, коли немає будь-якої державної страхової монополії. Регіональні управління державного страхування та інспекції є основними ланками системи державного регулювання страхування. На інспекції покладено проведення більшості видів добровільного і обов'язкового страхування: укладення договорів, оцінка майна, визначення і виплата
страхового відшкодування та страхових сум (у межах лімітів) [27].
Державне страхування представлено державними і комерційними страховиками.
Державна страхова компанія це публічно-правова форма організації страхового фонду, заснована державою. Організація державної страхової компанії здійснюється шляхом заснування її з боку держави
Loading...

 
 

Цікаве