WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Законодавче регулювання страхової діяльності - Дипломна робота

Законодавче регулювання страхової діяльності - Дипломна робота

визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до Закону України "Про страхування".
Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків, крім
випадку, передбаченого ст. 43 Закону України "Про страхування".
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиківна підставі укладених угод про сумісну діяльність.
Юридичні особи, які не відповідають вимогам ст. 2 Закону України "Про страхування" не можуть займатися страховою діяльністю.
Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Проте ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.
Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює реєстрацію страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.
Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів, за шкоду заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, повинні увійти до Моторного (транспортне) страхового бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.
Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і договори обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бюро координує діяльність страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх
інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків.
Обов'язковою умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страхові послуги і страховиків, здатних задовольнити ці потреби.
Важливим елементом, ядром страхового ринку є страхова компанія. Саме на рівні страхової компанії відбуваються процеси формування і використання страхових фондів та страхових резервів, формуються одні і з'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові та колективні інтереси страховиків і страхувальників. Страхова компанія діє на страховому ринку як самостійна, економічна одиниця, якій притаманні техніко-організаційна єдність та економічна відособленість. Завдяки цьому, страхова компанія має можливість самостійно укладати договори зі страхувальниками та реальне право взаємодіяти з посередниками та іншими суб'єктами на страховій арені [14].
Основними принципами діяльності страхових компаній являються:
" вивчення статистичних даних щодо настання непередбачених випадків стосовно конкретних об'єктів і в розрізі окремих видів страхування;
" розрахунок відсотка ймовірності настання нещасного випадку щодо групи однорідних об'єктів;
" формування сукупного страхового тарифу в розрізі кожного виду страхування, об'єкта та місця страхування;
" укладення договорів страхування;
" постійне нагромадження страхових внесків громадян і юридичних осіб за надання страхового захисту та формування спеціальних резервних фондів грошових ресурсів;
" інвестування сформованих фондів грошових ресурсів в економіку, збільшуючи ці фонди і отримуючи певний прибуток від проведених операцій;
" відшкодування із сформованого резервного фонду збитків, яких зазнали учасники страхування.
Порядок створення нових або реорганізації існуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і нормативними актами про підприємницьку діяльність, реєстрацію юридичних осіб, виконання грошово-валютних операцій, рух цінних паперів тощо, так і законодавством, що стосується особливостей страхового профілю діяльності.
Процес створення страхової компанії можна поділити на два етапи: формування юридичної особи і надання їй статусу страховика. Ці етапи тісно взаємопов'язані і відбиваються в установчих документах, розмірі статутного фонду, визначенні сфер діяльності тощо. Компанії, що мають на меті бути страховиком слід зареєструвати в адміністраціях за місцем розташування. Компанія, котра тримала реєстраційне посвідчення як підприємницька структура, може виконувати певні фінансові операції, пов'язані з формуванням статутного фонду чи підготовкою офісу, але на цьому етапі вона ще не є страховиком. Компанія набуває статусу страховика тільки після внесення її до Державного реєстру страховиків та видачі їй ліцензії на право здійснення певних видів страхування.
Враховуючи велике економічне значення страховика як суб'єкта ринкових відносин, що має забезпечувати стабільність та безперервність відтворювального процесу окремого суб'єкта ринку та суспільства в цілому, а також розуміючи його вагомість для досягнення високого рівня соціальної захищеності громадян, ст. 2 Закону України "Про страхування" передбачає, що учасників страховика, тобто осіб, що уособлюють одного страховика, повинно бути не менше трьох. Такий підхід піднімає рівень гарантій виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником відповідно до умов страхового договору.
Виходячи із необхідності формування та подальшого розвитку національного страхового ринку, чинне законодавство визначає, що страхова діяльність на страховому ринку України здійснюється виключно страховиками-резидентами. Однак розвиток ринкових відносин не можливий без врахування факторів, що сприяють інтернаціоналізації страхової діяльності, становленню національних, регіональних та світових ринків страхових послуг. Міжнародний досвід переконує, що надзвичайно важко розвивати національний страховий ринок без участі іноземних страхових компаній. Без їх інтеграції в український страховий ринок, страховикам-резидентам практично дуже важко вийти за межі національного, на рівень світового ринку. Враховуючи складність економічної ситуації в Україні, виходячи з реальної оцінки платоспроможності страхових резидентів, розуміючи перешкоди, які спіткають страхові компанії з недостатнім досвідом та невеликими обсягами резервних фондів, що намагаються утриматися на страховій арені і працювати в умовах конкретного ринкового середовища. Законом України "Про страхування" визначено, що загальна частка іноземних юридичних осіб і громадян у статутному фонді страховика не
Loading...

 
 

Цікаве