WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність та обов’язковість судового рішення - Курсова робота

Сутність та обов’язковість судового рішення - Курсова робота


Судовий контроль за виконанням судових рішень полягав у перевірці організації виконання рішень, обліку виконавчих документів, закінчення виконавчих проваджень, ведення фінансових операцій. У зв'язку з цим суддя здійснював організаційно-методичний діяльність щодо судового виконавця і затверджував складені їм акти. Крім того, голови і народні судді повинні були щокварталу перевіряти роботу кожного судового виконавця. Як випливає з вищевикладеного, практично усі форми контролю збережені і сьогодні, однак в основному вони розподілені між органами Міністерства юстиції України і керівниками органів Державної виконавчої служби. Крім того, з огляду на утворення ДВС у складі органів Міністерства юстиції України, поняття "контрольь за виконавчим провадженням" отримало інше значення, тепер це державний контроль у сфері виконавчої влади1. У той же час частина контрольних повноважень збережена і за судами. Це дозволяє зробити висновок про розходження контрольних повноважень державних органів за проведенням виконавчих дій. Але називати повноваження суду по розгляду скарг на дії державних виконавців контролем суду за виконанням судових рішень термінологічно неправильно, оскільки зміст поняття "контроль" у виконавчому провадженні має інше значення. Після прийняття законів України "Про виконавче провадження", "Про Державну виконавчу службу" і внесення змін у главу 5 ЦПК 1963 року "Виконання судових рішень" порядок і форми здійснення контролю за виконанням судових рішень також змінилися. Зокрема, у статті 10 Закону України "Про Державну виконавчу службу" сказано, что контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент ДВС Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві і Севастополеві - через відповідні відділи ДВС. Стаття 8 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, что контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державних виконавців здійснює начальник відділу ДВС, якому безпосередньо підлеглий державний виконавець, і керівник вищестоящого органу.
Специфіка "судового контролю" полягає в тому, що він здійснюється лише при розгляді конкретної цивільної справи судом і тільки у випадку звернення особи за захистом. Суд при цьому перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, а не доцільність їх дій, і не має повноважень реагування на порушення законності, як інші контролюючі органи (наприклад, керівники органів ДВС). Особливою рисою такого контролю за діями державних виконавців є і те, що він має ані поточний, і навіть не періодичний характер, властивий іншим контролюючим органам у сфері державного управління, а ініціюється учасниками виконавчого провадження. Тобто лише з відповідним процесуальним засобом ініціювання цивільного процесу зв'язується контрольна функція суду, а саме скаргою чи позовною заявою. Крім того, державний виконавець не має права розглядати питання про незаконність чи необґрунтованість рішення суду - цим правом наділені зацікавлені особи, що можуть звернутися за оскарженням судового рішення в суд апеляційної чи касаційної інстанції1. Проблемним є також і сама наявність розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" у ЦПК України. Для з'ясування цього питання розглянемо структуру нового ЦПК України, що одночасно передбачає і нові види судочинства. Так, на відміну від сьогоднішніх позовного та спеціального судочинства по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, цивільне судочинство складається з позовного, наказового й особливого провадження. Новий ЦПК України не має розділу "Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин", з огляду на підвідомчість усіх перерахованих у статті 236 діючого ЦПК України категорій цивільних справ адміністративним судам. Одна з таких категорій викладена в главі 31-Г діючого ЦПК "Скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби".
Незважаючи на виключення зазначених положень з нового ЦПК, у ньому фактично міститься четвертий вид цивільного судочинства, яким і є розділ VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень", оскільки одна категорія цивільної справи з провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин була в ньому залишена, просто змінилася її назва. Доказ цьому - практично дослівне перенесення змісту всієї глави 31-Г у цей розділ. При цьому законодавець чомусь ніяк не виділив цю главу і помістив її наприкінці Кодексу.
Слід зазначити, что проект Адміністративного процесуального кодексу України спеціально передбачає главу 32 "Заяви на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби". З її змісту випливає, що до підвідомчості адміністративних судів повинні відноситися скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця при виконанні виконавчих листів, наказів господарського суду й інших виконавчих документів. Це дозволяє створити уніфікований процесуальний порядок розгляду всіх скарг на рішення, дії і бездіяльність державних виконавців. Положення нового ЦПК України свідчать про те, що неправомірні дії державного виконавця при виконанні судових рішень оскаржуються в суд загальної юрисдикції. При цьому відпадає необхідність розгляду подібних справ, крім виконання рішень судів, адміністративними судами. Куди варто оскаржити дії державного виконавця при виконанні рішень інших органів, що підлягають виконанню ДВС невідомо. Якщо вони оскаржуються в адміністративний суд, це створює незручності в практиці застосування такої норми, оскільки дії того самого державного виконавця в одних випадках будуть підлягати оскарженню в місцевий суд, в інші - в адміністративний, отже, недоцільно регламентувати одне й те саме питання в різних кодексах. Крім того, не визначений порядок оскарження дій державного виконавця при виконанні рішень господарського суду.
Новий ЦПК містить положення, не узгоджені з законодавством про виконавче провадження. Так, у статті 384 оскарження дій державних виконавців відноситься до повноважень суду, що видав виконавчий документ, что суперечить статті 85 Закону "Про виконавче провадження", що передбачає також інші правила підсудності такої скарги. З цього положення випливає, что контроль за виконанням рішень здійснюється загальними судами тільки за районними відділами ДВС, і чомусь відсутній при виконанні рішень вищестоящими відділами і Департаментом ДВС, на які в силу статті 201 Закону "Про виконавче провадження" також покладені повноваження по виконанню рішень суда. При задоволенні скарги в заявника можуть бути підстави для порушення позовногопровадження з метою відшкодування заподіяної державним виконавцем матеріальної чи моральної шкоди. Нечітко викладена в новому ЦПК і стаття 217. У ній сказано: "Суд, що ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання,
Loading...

 
 

Цікаве