WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сутність та обов’язковість судового рішення - Курсова робота

Сутність та обов’язковість судового рішення - Курсова робота

рішення, ухвала і постанова суду, що набрала законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств і організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. З ст. 11 Закону України "Про судоустрій України").
Суд, розглянувши цивільну справу по суті, ґрунтуючись на доказах, які були досліджені у судовому засіданні приймає рішення яке складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.
У вступній частині рішення зазначається час та місце його постановлення, найменування суду, що постановив рішення, склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прізвище прокурора, який брав участь у справі, найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі, представника громадської організації або трудового колективу. Описова частина повинна містити в собі вказівку на вимоги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, які беруть участь у справі.
У мотивувальній частині рішення повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, докази, на яких ґрунтуються висновки суду, доводи, за якими суд відхиляє ті чи інші докази, а також закони, якими керувався суд.
Резолютивна частина рішення має містити в собі висновок суду про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.
У резолютивній частині рішення по справі про розірвання шлюбу суд, окрім того, повинен:
o визначити, при кому з подружжя, що розлучається, і хто з дітей залишається, а також з кого з батьків і в якому розмірі стягуються кошти на утримання дітей;
o встановити порядок поділу майна в натурі або в частковому відношенні між подружжям, що розлучається;
o визначити суму в передбачених законодавством про державне мито розмірах, яка підлягає сплаті подружжям (одним з подружжя або обома) при реєстрації розірвання шлюбу.
Постановлене рішення викладається в письмовій формі головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь у постановленні рішення.
Цивільно-процесуальним кодексом встановлюються правила, за якими підлягають виконанню:
1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а також постанови народних суддів про стягнення аліментів;
2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень;
3) постанови судці або суду в частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
4) мирові угоди, затверджені судом;
5) постанови прокурора про виселення в адміністративному порядку громадян, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом;
6) виконавчі написи нотаріусів;
7) рішення господарського суду в передбачених законом випадках;
8) рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворюваних для розгляду окремих справ;
9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
10) рішення товариських судів про майнові стягнення;
11) рішення третейських судів;
12) рішення комісій з трудових спорів;
13) постанови профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій по спорах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника;
14) постанови адміністративних органів або службових осіб, яким законом надано право провадити стягнення з громадян у безспірному порядку;
15) рішення виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів про примусовий продаж другого будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності;
16) рішення виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів про стягнення з державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій шкоди за потрави посівів і пошкодження насаджень;
17) рішення іноземних судів у передбачених законом випадках;
18) постанови комісії в справах неповнолітніх щодо грошових стягнень;
19) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
20) рішення комісій Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих;
21) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законодавчими актами випадках;
22) судові рішення виконуються після того, як вони набрали законної сили, за винятком випадків негайного їх виконання.
Виконання судових рішень здійснюється на підставі відповідного виконавчого документу.
Виконавчими документами є:
1) виконавчі листи;
2) виконавчі написи нотаріусів;
3) накази господарського суду, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України;
4) посвідчення комісій з трудових спорів підприємств, установ, організацій;
5) інші рішення і постанови, передбачені статтею 348 ЦПК.
По кожному рішенню, яке набрало законної сили, видається один виконавчий лист.
У виконавчому листі зазначається: 1) найменування суду, який видав виконавчий лист; 2) справа, по якій видано виконавчий лист; 3) час постановлення рішення; 4) резолютивна частина рішення (дослівно); 5) час набуття рішенням законної сили; 6) час видачі виконавчого листа; повне найменування стягувача, боржника та їх адреси.
Виконання судових рішень викладених у виконавчих документах здійснює судовий виконавець.
Виконання здійснює судовий виконавець того суду, в районі діяльності якого знаходиться майно боржника або боржник постійно проживає чи працює.
Судовий виконавець починає виконавчі дії на усну або письмову заяву стягувача, прокурора, осіб, які мають право звертатися до суду з заявами на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, органів Антимонопольного комітету України на підставі належно виданих виконавчих документів.
Рішення суду в справі, в якій хоча б однією із сторін є громадянин, може бути пред'явлене для примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили, а в усіх інших справах - протягом одного року.
До яких дій може вдатися судовий виконавець, коли боржник не хоче добровільно виконувати рішення суду?
Судовий виконавець удається до примусового виконання, якщо боржник не виконає добровільно судового рішення у встановлений строк.
Заходами примусового виконання є: 1) звернення стягнення на майноборжника накладенням арешту і продажем майна; 2) звернення стягнення на майно і грошові суми боржника, що знаходяться в інших осіб; 3) звернення стягнення на заробітну
Loading...

 
 

Цікаве