WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система обов'язків людини і громадянина. Система прав дитини. Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти - Реферат

Система обов'язків людини і громадянина. Система прав дитини. Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти - Реферат

людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.
Без гарантій права свободи та обов'язки людини і громадянина перетворюються на своєрідні "заяви про наміри", що не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.
Гарантії за сферою дії:
" внутрішньодержавні (національні);
" міжнародні.
Гарантії за способом викладення:
" прості;
" складні;
" змішані.
Гарантії за підставою правового становища особи:
" загальні;
" спеціальні;
" індивідуальні.
Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:
1. Соціально-економічні - єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових коштів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і державою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
2. Політичні - наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична багатоманітність. Можливість користуватися своїми правами та свободами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незалежної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.
3. Ідеологічні (духовно-моральні) - ідеологічна багатоманітність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації та ін. Конституція України затвердила політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність і неможливість визнання державою будь-якої ідеології як обов'язкової (ст. 15).
4. Юридичні - система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забезпечити особі права на судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги.
а) Юридичні гарантії стосуються насамперед правотворчої діяльності держави, способів закріплення прав людини і принципів дії фіксуючих їх норм, визначення порядку реалізації прав, форм їх охорони.
У кожній державі права людини закріплюються або в конституції, або в спеціально присвяченій ним декларації. У поточних законах і підзаконних юридичних актах передбачаються процедури, механізми реалізації і захисту основних прав людини, закріплених у конституції. Норми про права людини можуть мати як пряму дію, так і дію через конкретні спеціальні закони, що встановлюють форми їхньої реалізації. Принцип прямої дії (закріплений у Конституції України) є демократичнішим, проте його реалізація припускає високий рівень правової культури.
У наш час в Україні, крім Конституції України, діє ряд законів, які гарантують реальність прав у сфері економіки (приватизація, власність, підприємництво), у галузі політики (громадянство, свобода преси, об'єднань громадян та ін.), у соціальній сфері (захист прав споживачів, охорона праці та ін.).
б) Важливо не лише законодавче закріплення прав, але й адекватне сприйняття чинного нормативного матеріалу всіма його адресатами, що знаходить вираження в безпосередній діяльності, яка реалізує право, та у правозастосовній діяльності держави. Остання включає можливість примусового виконання прав громадян і усунення перешкод на шляху їхньої реалізації.
За допомогою гарантій прав і свобод людини здійснюється їхнє забезпечення, тобто створення умов для їхнього здійснення.
Забезпечення прав і свобод людини включає три елементи (напрямки) державної діяльності:
" створення умов для реалізації прав і свобод людини - шляхом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій;
" охорона прав і свобод людини - шляхом проведення профілактики їх порушень;
" захист прав і свобод людини- відновлення порушеного правового статусу, притягнення порушників до юридичної відповідальності.
У літературі висловлюються різноманітні точки зору з приводу понять захисту та охорони прав людини. Зрозуміло, що ці поняття не можна ототожнювати.
Охорона кожного права існує постійно і має на меті забезпечити дію права. Вона передбачає превенцію, тобто недопущення протиправних дій. Отже, охорона прав і свобод - стан правомірної їх реалізації під контролем соціальних інститутів, але без їх втручання.
Необхідність вдавання до захисту прав з'являється лише при перешкоді їх здійсненню, або порушенні, або погрозі порушення. Захист може здійснюватися шляхом втручання органів держави в процес реалізації прав і свобод як охоронна реакція на об'єктивний чинник відхилення від правопорядку, виражатися в санкції, відповідальності, а також, наприклад, у гарантіях особистої безпеки співробітників міліції.
Юридичні гарантії прав людини поділяються на:
" гарантії реалізації прав;
" гарантії охорони прав;
" гарантії захисту прав.
Гарантії охорони - встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретизація в законодавстві; встановлення процедур, засобів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав; встановлення засобів профілактики і запобігання правопорушень.
Гарантії захисту - конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопорушника; встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; встановлення заходів захисту прав, відновлення порушеного права.
Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти
"Політики можуть тисячі разів повторювати, що новий світовий порядок має ґрунтуватися на повазі до людських прав, але це нічого не означатиме доти, доки такий імператив не випливатиме з таємниці буття, таємниці універсуму і природи, нашої власної таємниці".
Одним з перших, в історичному аспекті, невід'ємним правом була проголошена свобода віросповідання. Людині необхідно було відстояти свою духовну незалежність, доказати своє право приймати рішення, не оглядаючись на авторитети. За умов трансформації тоталітарної держави в демократичну, за яких ми живемо, ця тема є однозначноактуальною. Крім того, науковці зазначають, що "релігія вчить демократію "таємниці" прав людини, а демократія вчить релігію інструментарію захисту цих прав". Тим не менше, в Україні на релігійні права практично не звертається уваги. Ми маємо конституційно забезпечене право кожного сповідувати будь-яку релігію, Закон "Про свободу совісті та релігійні організації" прийнятий у 1991 році зі змінами станом на 1996 рік, ратифіковані ряд міжнародних конвенцій. Проте суспільні відносини в галузі реалізації цього права є так само динамічними, як і будь-які інші, і така статичність у підході до релігійної свободи є неприпустима. Практика вимагає нового нормативного регулювання. Зокрема, внаслідок таких пробілів порушується низка прав дитини, і не лише релігійних.
Безпосередньо про релігійні права дітей ідеться тільки в Конвенції про права дитини, в якій п.14.1 говорить: держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті і релігії. Це право відповідно до ст. 35 Конституції України включає в себе: свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Розкриває детальніше це поняття ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року, де сказано, що це право передбачає: свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором, відкрито виражати та вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Loading...

 
 

Цікаве