WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальні строки в цивільному процесі - Курсова робота

Процесуальні строки в цивільному процесі - Курсова робота

відділення на бланку опису вмісту поштового відправлення. За таких обставин, керуючись ст.ст. 334, 336 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах касаційну скаргу гр-на Е. задовольнила, Ухвалу Одеського апеляційного суду скасувала і направила справу на новий розгляд до цього суду.1
Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу, із зупиненням
провадження у цивільній справі зупиняються і всі поточні, але ще не закінчені по ньому строки. Перебіг процесуальних строків зупиняється за початку дії тієї обставини, котра стала підставою зупинення провадження у справі чи підставою зупинення виконання рішення.
Від зупинення процесуальних строків необхідно відрізняти перерив в їх перебігу. Так згідно статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються :
- пред'явленням виконавчого документу до виконання;
- частковим виконанням рішення боржником;
- надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки
виконання відповідного рішення.
Різниця між перериванням процесуальних строків та їх зупиненням полягає в тому, що після закінчення зупинення процесуальних строків (відновлення провадження у справі) перебіг цих строків продовжується, а після їх переривання - обчислення процесуальних строків відбувається з самого початку (а час, що пройшов до переривання строку, у новий строк не зараховується).
Слід також відмітити, що не менш важливим аспектом застосування процесуальних строків в процесі цивільного судочинства є встановлена процесуальним законодавством можливість продовження та поновлення процесуальних строків.
Діюче законодавство, як правило, встановлює фіксовані строки для здійснення учасниками процесу більшості процесуальних дій. В той же час, як відомо, стаття 85 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. При цьому скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення.
Але ж, як відомо, дійсні життєві реалії не завжди дають можливість фізичним чи юридичним особам, які приймають участь у цивільному процесі (або намагаються зробити це), вчинити ті чи інші процесуальні дії у встановлені законодавством чи суддею (судом) строки, що безумовно значно знижує дієвість та ефективність правозастосувальної практики у сфері захисту прав та інтересів таких учасників процесу (при цьому можна навести чимало прикладів, коли несвоєчасність вчинення процесуальних дій учасника процесу викликана не впливом обставин, котрі стосуються особисто нього, а безпосередньо пов'язана з несумліною працею, а інколи - ще й умисним перешкоджанням з боку працівників судових органів). Саме тому процесуальне законодавство надає можливість учасникам процесу здійснити захист своїх прав та інтересів не лише в часових межах встановленої Цивільним процесуальним кодексом процедури,
а й при пропущені строків вчинення процесуальних дій, шляхом звертання із клопотанням до суду про продовження або поновлення процесуальних строків.1
В цілому, правила про продовження чи поновлення процесуальних строків викладені у статті 89 Цивільного процесуального кодексу. Застосування цих правил залежить від різновиду процесуального строку.
У тому випадку, якщо процесуальна дія не здійснена в межах строку, встановленого законодавством, суд може поновити цей строк, якщо строк було пропущено з причини, визнаною поважною. При цьому неможливість здійснити свої права у зв'язку з в відмовою в відновленні пропущеного строку досить часто пов'язана не тільки з умисною чи халатною протидією з боку суду, але й з неправильними діями самих заявників.
Так Рішенням Київського районного суду м. Сімферополь 1999 року було задоволена позов А.П. до міськрайввідділу про відновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Судова колегія Кримського обласного суду відмінила рішення це рішення та прийняла справу до свого провадження по першій інстанції.
Постановою колегії цього суду провадження у справі було закрито. А.П. не оскаржував цю постанову обласного суду, а через деякій час звернувся до Кримського обласного суду із заявою про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Постановою Кримського обласного суду йому було відмовлено в поновленні пропущеного строку на касаційне оскарження.
Свою постанову суд обґрунтував тим, що у заяві позивача про поновлення пропущеного касаційного строку не вказані причини, котрі б йому перешкоджали своєчасно пред'явити касаційну скаргу. При цьому його помилка в обчисленні процесуального строку на касаційне оскарження не може вважатися поважною для поновлення пропущеного процесуального строку.2
Типовим прикладом затягування (причому з власної вини) можливості захистити свої власні права та інтереси може слугувати елементарна необізнаність в тих чи інших питаннях процесуального законодавства. А отже
не слід забувати, що судові органи з власної ініціативи не будуть вирішувати питання про поновлення пропущеного процесуального строку.
Так 7 жовтня 1999 року Вінницьким обласним судом було постановлено рішення у справі за позовом Г.Н.А. до Г.А.О., Г.А.Ф. та садівничого товариства "Сонячний" про усунення перешкоду користуванні садовим будиночком.
25 жовтня Г.А. Ф. звернулася до Вінницького Суду України з касаційною скаргою на зазначене вище рішення. Ухвалою судді Вінницького обласного суду від 11 серпня 2000 року цю касаційну скаргу залишено без задоволення.
У скаргах Г.А.Ф. та Г.Н.А. просили скасувати ухвалу судді.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду скарги залишила без задоволення з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, строк на касаційне оскарження рішення закінчився 22 жовтня 1999 року. Касаційну скаргу на це рішення Г.А.Ф. надіслала 25 жовтня того ж року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. Із заявою до суду про поновлення процесуального строку на оскарження рішення заявниця всупереч вимогам статей 85, 98 Цивільного процесуального кодексу не звернулась, у зв'язку з чим суддя підставно залишив подану нею з порушенням процесуального строку касаційну скаргу без розгляду.
Таким чином враховуючи наведене та керуючись cт. 326 Цивільного процесуального кодексу України судова колегія у цивільних справах Верховного Суду України скарги залишила без задоволення, а ухвалу судді Вінницького обласного суду - без зміни.1
Питання про поновлення строку вирішується за заявою особи, що бере участь у справі, як правило тим судом, де має бути вчинена та чи інша процесуальна дія.
Оскільки поновлення пропущеного строку полягає в тому, що суд дозволяє особі занаявності поважних причин пропуску вчинити ту дію, на вчинення якої встановлений законом строк, то одночасно з заявою про поновлення
Loading...

 
 

Цікаве