WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Процесуальні строки в цивільному процесі - Курсова робота

Процесуальні строки в цивільному процесі - Курсова робота

судами України кримінальних та цивільних справ", №9 від 21.12.1990р. "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції", №1 від 05.031997р. "Про підготовку цивільних справ до судового розгляду", а також, наприклад, Лист Верховного Суду України від 1.12.2003р. "Про усунення тяганини при розгляді судами справ" - в якому прямо пропонується невідкладно притягати до встановленої відповідальності суддів та працівників суду, скоєвших подібні вчинки).
Таким чином відмічається, що процесуальний строк - один з найбільш ефективних процесуальних засобів забезпечення своєчасного розв'язання
цивільних справ; це проміжок часу, встановлений діючим процесуальним законодавством (Цивільним процесуальним кодексом) або суддею (судом), на протязі якого суд та особи, що приймають або не приймають участь у розгляді справи, повинні здійснити визначені процесуальні дії.1
При цьому слід відмітити, що далеко не всі фахівці поділяють подібну точку зору відносно визначення поняття та сутності процесуальних строків в цивільному судочинстві. Так досить часто висловлюється точка зору, що вимоги так званих процесуальних строків неможливо розповсюджувати на суддю (склад суду), який розглядає цивільну справу (в тому числі здійснює підготовку справи до судового розгляду) - відповідно до цього змінюється і класифікація процесуальних строків в цивільному процесі2 (це питання буде розглянуто нами нижче).
В цілому можливо відзначити, що окрім своєчасності розгляду та розв'язання цивільних справ значення процесуальних строків (як засобу для перш за все правильного розгляду цивільних справ судом) заключається ще й в тому, що, з одного боку, додержання їх є важливим засобом впливу на несумлінних учасників цивільного процесу, котрі своїми діями чи бездією перешкоджають своєчасному та правильному розв'язанню справи, а з другого боку - процесуальні строки покликані забезпечувати стійкість, ясність та визначеність правовідносин сторін, а цім самим и послідовному перетворенню в життя принципу реальності та гарантування суб'єктивних прав.3
Ш. Види процесуальних строків в цивільному процесі.
Задля забезпечення швидкого та ефективного розгляду цивільних справ, дисциплинування поведінки учасників цивільного процесу процесуальне законодавство передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, на протязі котрого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні повноваження.
Таким чином діючий Цивільний процесуальний кодекс передбачає такі види процесуальних строків (різноманітної правової природи):
1. Строки , встановлені діючим процесуальним законом;
2. Строки, які встановлює суддя (суд) під час розгляду цивільної справи. Різниця між ними в тому, що перші з них встановлені як для суду, так і для осіб, приймаючих участь в процесі, та носять імперативний характер, вони не можуть бути змінені за згодою сторін чи суда; другі встановлені тільки для осіб, приймаючих участь в процесі та вони у випадку необхідності можуть змінені чи подовжені самим судом.
К процесуальним строкам, встановленим процесуальним законом можливо віднести:
- строки на апеляційне оскарження судових рішень (один календарний місяць з дня, слідуючого за днем проголошення рішення суду);
- строк на касаційне оскарження ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції (місяць з дня проголошення ухвали або рішення суду апеляційної інстанції);
- строк на порушення питання про постановлення додаткового рішення (десять календарних днів з дня постановлення рішення);
- строк на оскарження додаткового рішення (десять календарних днів з постановлення додаткового рішення);
- строк на надання зауважень з приводу допущених в протоколі судового засідання неправильностей або ж неповноти змісту (протягом трьох днів з дня підписання протоколу);
- строк на оскарження ухвал суду першої інстанції (п'ятнадцять днів з дня постановлення ухвали);
- строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, іншої постанови органу або посадової особи в справі про адміністративне правопорушення ( десять календарних днів з дня винесення відповідної постанови);
- строк на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності (двомісячний чи місячний строк);
- строк оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби; тощо.
Прикладом застосування процесуального строку, якій встановлюється суддею (судом), може слугувати стаття 139 Цивільного процесуального кодексу, згідно якої суддя, встановивши, що позовна заява надана без дотримання вимог, вказаних в ст.ст. 137, 138 Цивільного процесуального кодексу, чи подана без оплати державного мита, виносить ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду та надає строк позивачу строк на виправлення відповідних недоліків. Аналогічні правил застосовуються, наприклад, при виявленні відповідних недоліків з оформлення апеляційної скарги, при надані пояснень на подану апеляційну скаргу тощо.
При цьому, призначаючи той чи інший строк, суддя повинен враховувати обставини кожної конкретної справи та особливості кожної процесуальної дії.1 На цьому також прямо наголошує Верховний Суд України в Постанові Пленуму №9 від 21.12.1990р. "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції".
Слід також відмітити, що багато фахівців дотримуються досить різноманітної точки зору відносно класифікації строків в цивільному процесі та можливості віднесення тих чи інших строків до категорії процесуальних.
Так декотрі автори вказують, що вимоги такої правової категорії, як процесуальні строки, необхідно розповсюджувати не тільки на осіб, приймаючих участь у процесі, а й на самих суддів (суд), які розглядають цивільну справу.
Таким чином, до категорії процесуальних строків такі фахівці відносять також встановлені процесуальним законодавством проміжки часу, на протязі котрих суддя повинен вчинити ті чи інші процесуальні дії.1
Зокрема, це відноситься до:
- строки підготовки справ до судового розгляду. Згідно ст. 146 Цивільного процесуального кодексу України підготовку справи до судового розгляду повинно бути закінчено не пізніше семи днів, а в окремих випадках цей строк може бути продовжений до двадцяти днів (сюди можливо також віднести встановлені Цивільним процесуальним кодексом строки підготовки апеляційного чи касаційного розгляду справ );
- строки розгляду цивільних справ, які встановлені діючим процесуальним законодавством у залежності від категорії справ. При цьому виділяють загальні та скорочені строки для розгляду цивільної справи. Загальний строк розглядусправ, встановлений діючим Цивільним процесуальним кодексом

 
 

Цікаве

Загрузка...