WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми реалізації принципу недоторканності суддів - Реферат

Проблеми реалізації принципу недоторканності суддів - Реферат

повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи.
Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки.
Аналізуючи дане положення, хотілось би навести позицію Рум'янцевої В.В., (спеціаліста I категорії Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини Міністерства юстиції України), яка зазначає, що формулювання "… за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді" слід сприймати, як "за вмотивованим рішенням суду ЧИ за згодою судді". Інакше це формулювання не має сенсу.
Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом.
Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядатись тим судом, у якому обвинувачений працював суддею.
За думкою Рум'янцевої В.В. даний пункт порушує принцип природного права, застережений законом. Голова Верховного Суду чи будь-який інший судовий орган не може визначати підсудність справи суду ex post. Для цього повинні існувати наперед визначені об'єктивні правила.
Отже, як ми бачимо, даний закон повністю розкриває поняття недоторканності суддів.
Аналогічні положення містяться й в Законі України "Про Конституційний Суд України", стаття 28 якого проголошує: "Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною." Окрім проголошення загального принципу, містяться також спеціальне положення, за яким визначено, що судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.
Окрім законів, доцільно було б також згадати й про деякі підзаконні нормативно-правові акти.
Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 12.04.96 "Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів", незалежність і недоторканність не є особистим привілеєм судді, а є способом захисту публічних інтересів, насамперед прав
і свобод людини та громадянина.
Слід мати на увазі, що відповідно до положень закону "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечується зокрема, особливим захистом майна судді та членів його сім'ї. Оскільки це майно перебуває під особливим захистом держави, то при його пошкодженні чи знищенні збитки судді чи членам його сім'ї відшкодовуються в повному розмірі за рахунок державного бюджету. За наявності спору він вирішується в судовому порядку.
В разі невідповідності положень правового акта Конституції України чи законові, при розгляді цивільних справ за спорами з приводу судового захисту гарантій незалежності й недоторканності суддів, належить застосовувати положення Конституції України та закону.
Як вже було зазначено, недоторканність суддів гарантується Конституцією України та іншими законами. А що ж стосується органів, які забезпечують реалізацію даного принципу, то тут слід звернутися до ст. 126 закону "Про судоустрій", п.12 ч.1 якого визначає повноваження Державної судової адміністрації, серед яких є - забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежності, недоторканності та безпеки суддів.
3. Зміст принципу недоторканності суддів при здійсненні правосуддя та проблеми його реалізації.
Навколо привілеї суддівської недоторканності зустрічаються досить неоднозначні позиції. Хоча, на відміну від недоторканності депутатської, вони не є настільки заперечними.
Питання щодо "депутатської недоторканності" дуже часто стає предметом обговорення як на законодавчому, так й на доктринальному рівні. Через відсутність визначення "суддівської недоторканності" на законодавчому рівні вимушена звернутися до позиції Конституційного суду України, що була висвітлена 27 жовтня 1999 року за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України, щодо депутатської недоторканості. Вона визнана "важливою конституційною гарантією, яка має цільове призначення - забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер".
Але, якщо виходити з такої позиції, то негативні наслідки, наприклад, обмеження депутатської недоторканності наступають для прав і свобод людини і громадянина в загально публічному контексті.
Показовою є окрема думка по цій справі судді Конституційного суду М.Козюбри: "Депутатська недоторканність (імунітет) спрямована, в основному, на забезпечення нормального функціонування парламенту (зокрема, на його захист від посягань виконавчої влади)". Є очевидним, що Конституційний суд в цьому рішенні визнає депутатську недоторканність важливим і необхідним чинником ефективної діяльності народних депутатів і парламенту в цілому.
На мою думку, цілком можливим й прийнятним є застосування такого підходу за аналогією й до суддівської недоторканності.
Деякі роз'яснення змісту принципу недоторканності суддів надає нам Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 року. В п.2.2.2. даного Висновку зазначено: "Недоторканність певної категорії посадових осіб - це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції України і
міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності. Особи, що користуються правом недоторканності, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за національним законом, який відповідає міжнародно-правовим зобов'язанням держави, шляхом задіяння
Loading...

 
 

Цікаве