WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Договір оренди(найму) та його різновиди - Курсова робота

Договір оренди(найму) та його різновиди - Курсова робота


Курсова робота
На тему: "Договір оренди(найму) та його різновиди"
Вступ
І.Загальні положення про договір оренди
1.1.Поняття договору оренди
1.2.Об'єкти оренди
1.3.Сторони в договорі оренди
1.4.Порядок укладення договору оренди
1.5.Умови договору оренди
1.6.Припинення договору оренди
ІІ. Різновиди орендних договорів
2.1. Поняття лізингу та його види
2.2. Договір прокату
2.3. Оренда земельної ділянки
2.4. Оренда будівлі або іншої капітальної споруди
2.5. Оренда транспортного засобу
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Процеси демократизації в області економіки торкнулися орендних відносин одними з перших. Договір про оренду, регульований Цивільним Кодексом України, відноситься до традиційних договорів цивільного права і завжди займав вагоме місце у законі, в тому числі в кодифікованих актах.
Останніми роками практика показала, що законодавство має багато прогалин щодо орендних відносин. Перш за все йдеться про вузьке коло об'єктів оренди. Багато об'єктів, які були виключені з цивільного обороту і не могли бути предметом оренди, необхідно було включити в цю сферу. До них безпосередньо відносяться підприємства, господарчо-виробничі комплекси, земельні ділянки та ін. Крім того виникла потреба в розширені прав учасників відносин, надання їм більшої свободи як у виборі партнерів, так і в узгодженні умов оренди, зняття непотрібних обмежень. Норми Цивільного Кодексу 1963 р. В значній мірі не відповідали новій обстановці і потребували зміни.
У 1989 р. Були прийняті Основи законодавства СРСР та союзних республік, до яких входила Україна. Цей акт можна вважати кроком до виведення цивільно-правових відносин з-під жорстокого державного контролю. У 1991 р. Були прийняті загальні принципи та підходи в регулюванні договору про оренду в СРСР та республіках.
Фінальним етапом на сьогоднішній день стала розробка нового ЦК від 15.08.2004 р., який і регулює орендні відносини. Глава 58 під назвою Найм (оренда) містить найголовніші положення про оренду, її види, права та обов'язки сторін в договорі оренди. Слід підкреслити, що нове законодавство про оренду відображає нові цивільні правовідносини, що склалися в державі.
Новий ЦК можна вважати головним джерелом цивільно-правового регулювання орендних відносин. У вищезгаданій главі 58 сформульований комплекс загальних норм, дія котрих поширюється на всі види орендних відносин. Вони носять загальний характер і тому повністю не регулюють ті види орендних відносин, для яких не передбачено спеціальних правил. Йдеться про самостійні види оренди (фінансова оренда, тощо). Слід зауважити, що багато норм мають диспозитивний характер, що дозволяє сторонам в договорі вносити свої корективи, якщо це не заборонено законом і не передбачено в договорі.
При розгляді деяких видів оренди нерухомого майна застосовуються норми, наприклад, Земельного Кодексу, Водним Кодексом, ЗУ "Про надра", основи лісового законодавства. Оренда житлових квартир, будинків здійснюється з врахуванням положень Житлового кодексу. А передача в оренду державного та комунального майна регламентується законодавством про приватизацію та ін. підзаконними актами.
Важливо те, що новий ЦК виробив чіткий розподіл всіх положень, що торкаються договору оренди та його різновидів. В першу чергу викладені загальні положення (ст. 759 - 786 ), окремо виділені параграфи для прокату, оренди земельної ділянки, найму будівлі чи капітальної споруди, оренди транспортного засобу, лізингу.
Поняття договору оренди. Ст. 759 ЦК закріпила традиційне визначення договору найму, основні ознаки якого залишилися ще з ЦК 1963 р., ототожнивши поняття оренди та найму. Одним з напрямів підвищення ефективності використання майна державних підприємств та організацій у сучасних умовах є передача його в оренду фізичним та юридичним особам. За допомогою оренди реалізуються як інтереси власника щодо отримання доходу з наявних у нього виробничих фондів, так і інтереси орендаря, який не обтяжуючи себе щоразу придбанням необхідного обладнання, устаткування та ін., має змогу ефективно використовувати найняте ним майно для здійснення своєї статутної діяльності. Отже лаконічним визначенням договору оренди є строкове і платне передання майна в користування (не власність) засноване на договорі.
З наведеного визначення випливає, що:
- орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань або інших адміністративно-управлінських актів;
- оренда передбачає передачу майна в користування, на відміну від договору купівлі-продажу, який дає право власності на майно (ст. 761 ЦК);
- користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендної плати у визначеному договором розмірі та строках (ст. 762 ЦК);
- оренда передбачає передачу майна в тимчасове користування. Договір припиняється у разі закінчення строку (ст. 763 ЦК).
Майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем для здійснення як підприємницької (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, заняття торгівлею), так і іншої (задоволення лікувально-оздоровчих, просвітницьких, культурно-спортивних потреб, тощо) діяльності.
Поряд з ЦК важливими джерелами оренди є ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, а також декрети КМУ "Про укладання договорів оренди приміщень підприємствами та організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг" 1992р., ЗУ "про приватизацію державного майна" 1992р., постанова КМУ "про затвердження методики оцінки вартості об'єктів оренди, порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів" 1995р., Типові договори оренди від 2000р.
Об'єкти оренди. ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" визначає об'єкти оренди. Насамперед, об'єктами оренди є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Закон (п. 1 ст. 4) під цілісним майновим комплексом розуміє господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерськими комунікаціями, системою енергопостачання. Оскільки майно підприємства, крім основних фондів, становлять також оборотні кошти та інші цінності, законодавством встановлений спеціальний порядок їх передачі орендареві. Так, грошові кошти та цінні папери з урахуванням
Loading...

 
 

Цікаве