WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

1987 Лондон
1990 Копенгаген 1992 Відень 1995
ХФВ 11, 12, 113, 114, 115 1986 1986 -
замороженно
1993 - 20%
1998 - 50% 1995 - 50%
1997 - 85%
2000- повна заборона 1994 -75 %
1996 - повна заборона
10 інших ХФВ 1989 не регулюється 1993 - 20%
1997 - 85%
2000 - повна заборона 1994 - 75%
1996 - повна заборона
Галони 1211, 1301, 2402 1986 1992 - заморожено 1995 - 80%
2000 - повна заборона 1994 - повна заборона
Інші галони не регулюються
Тетрахлорид вуглецю 1989 нерегулюється 1995 - 85%
2000 - повна заборона 1995 - 85%
1996 - повна заборона
Метилхлороформ 1989 не регулюється 1993- заморожено
1995 - 30%
2000 - 70%
2005 - повна заборона 1994 - 50%
1996 - повна заборона
ГХФВ 1989 не регулюється резолюція, яка закликала забророну не пізніше 2040 1996 - замороження
2015 - 90%
2030 - повна заброна 2020 - заборорна
Метил бромід рівень 1995-1998 не регулюється не регулюється 1995 - замороження
Резолюціящодо майбутнього скорочення 2010 - повна заборона
Виняток для розумного с/г використання
Фінансова підтримка Полегшення дво- та багатостронньої допомоги КЩР Міжнародний фонд трирічний бюджет 160-240 млн. дол. Багатосторонній фонд монреальського протоколу 3-річний бюджет 340-500 млн. дол
Перелача технологій Сторони "полегшуватимуть доступ КЩР до технологій" Сторони "вживатимуть всі можливі заходи" для передачі технологій КЩР на справедливих і найбільш сприятливих умовах
КЩР - країни. що розвиваються
2.2 Міжнародно-правовий режим охорони озонового шару
Якщо вважати, що всі країни будуть дотримуватися заходів регулювання передбачених Протоколом, то озоновий шар за підрахунками вчених стабілізується близько 2050 року. Тим часом ситуація продовжує погіршуватись, повідомлялось про рекордно низький рівень озону в арктичному та антарктичному регіонах.
В той час як ратифікація Протоколу розцінювалась як тріумф міжнародної дипломатії, то його імплементація стикнулась з значними перешкодами. Росія та кілька інших східноєвропейських країн попросили про подовження періоду повної заборони ХФВ. В інших індустріальних країн виникли проблеми пов'язані з регулюванням метил броміду та ГХФВ. 58 країн, що розвиваються оголосили про свій намір повністю ліквідувати ХФВ раніше ніж цього вимагалося в той же час до них не приєдналися такі великі держави як Китай, Індія та Філіпіни.
Проблеми виникли з дотриманням Ст. 7 щодо надання інформації. Протокол вимагає надання інформації про виробництво, імпорт та експорт Сторони і окремо інформацію по кожній з речовин, що регулюються. Ці дані використовуються для допомоги науковцям в їх роботі та для моніторингу дотримання Протоколу. Проте ці вимоги створили проблеми оскільки організації з економічного співробітництва схильні були розглядати ці дані як торгову таємницю. Європейське Співтовариство наполягало на тому, що дані його країн будуть надаватись спільно, оскільки законодавство ЄС не дозволяє доповідати про торгову інформацію окремо. Інші країни та НУО заперечували проти цього і посилались на те, що інформація по кожній країні є важливою для створення загальної картини дотримання зобов'язань. Як компроміс було прийнято рішення, що ЄС буде надавати дані по виробництву ОРР в кожній окремій країні, а дані щодо імпорту та експорту спільно.
Для покращення механізму надання інформації Світовий Банк запропонував ліцензування імпорту речовин, які регулюються для того щоб полегшити збір даних і заодно контролювати імпорт. Світовий Банк також запропонував міжнародну систему маркування для продуктів, які містять речовини, що регулюються.
Проблемою стало виникнення "чорного ринку" ХФВ. Вважалося що основна маса "чорних" ХФВ виробляється в Росії. На Конференції Сторін у Відні 1995 року Росія заявила, що не зможе повністю заборонити ХФВ до 1996 року. Посилаючись на слабкість своєї економіки в зв'язку з розпадом СРСР Росія попросила до себе такого ж самого режиму як і до країн, що розвиваються: п'яти-десятирічний період на продовження виробництва ХФВ та їх використання. На цю пропозицію не хотіла приставати США та ЄС. Станом на 1997 рік ця проблема ще не була розв'язана, створюючи загрозу для захисту озонового шару оскільки "чорний ринок" ХФВ зростав. І поки кожна країна не зможе контролювати внутрішнє виробництво ХФВ загроза "чорного ринку" ХФВ залишається .
Сторони створили Багатосторонній фонд Монреальського протоколу для надання фінансової та технічної допомоги.
Виконавчий комітет Фонду складається з представників семи розвинутих країн і семи країн, що розвиваються. Головують по черзі країни, що розвиваються і розвинуті країни, міняючись щорічно. Виконавчий комітет вповноважений наглядати та управляти Фондом, включаючи перегляд всіх проектів які перевищують 500 тис. дол. Виконавчий комітет розробляє план і бюджет для Фонду, розробляючи критерії оцінки проектів, наглядає за діяльністю Фонду та щорічно повідомляє Сторони про діяльність Фонду. Постійний Секретаріат відповідає за допомогу в поточній роботі Виконавчого Комітету.
Щоб отримати допомогу від Фонду державі потрібно приготувати детальну інформацію про виробництво та споживання ОРР і робочу програму про заплановані заходи по їх зменшенню. Технічна допомога і діяльність по збору таких даних може здійснюватись за грантової підтримки Фонду.
Тісно пов'язане з фондовим механізмом питання передачі технологій. На початку переговорів Китай, Індія, Бразилія та інші країни, що розвиваються внесли пропозицію, щоб заміна технологій здійснювалась на "некомерційній основі." Розвинуті країни звичайно ж заперечували. Економічні організації висунули свою пропозицію - технології можуть передаватись країнам, які поважають права інтелектуальної власності і передача повинна здійснюватись через спільні підприємства на умовах ліцензування. Компроміс щодо цього питання закріплено в статті 10А: "Кожна Сторона вживає всі можливі заходи, сумісні з програмами, які підтримуються механізмом фінансування, для забезпечення того щоб:
а) найкращі наявні екологічно безпечні замінники і пов'язані з ними технології без затримки передавались Сторонам, які діють в рамках пункту 1 статті 5; і
b) передача технології, згадана в підпункті а), здійснювалась на справедливих і найбільш сприятливих умовах.
Майбутні передачі технологій за Протоколом, скоріш за все отримають відповідний захист як комерційна інтелектуальна власність. Текст Ст. 10А, як і передісторія його прийняття, передбачає, що Сторони не зобов'язані змушувати своїх промисловців надавати технології країнам, які не забезпечують належний захист інтелектуальної власності. Забезпечення ж належного захисту буде сприяти передачі технологій оскільки сторона яка їх надаватиме буде впевнена в віддачі у вигляді фінансових надходжень і в тому, що їх інтелектуальна власність буде використана як належить.
Проблема руйнування озонового
Loading...

 
 

Цікаве