WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

Протоколу
Після підписання Монреальського Протоколу виникло питання про збільшення кількості його Сторін. Для інформування урядів була створена робоча група з оцінки змін озонового шару у складі 100 науковців з 10 країн . У своєму висновку у 1988 році вони повідомили, що руйнування озонового шару відбулося над населеними районами північної півкулі і що озонова діра збільшується над Антарктикою в весняний період впродовж останніх 10 років, такі ж зміни спостерігаються і в Арктиці. Також було наданоперші грунтовні дані про хімічний механізм, який пов'язує галони та ХФВ з руйнуванням озону. Нові дані показали що зменшення озонового шару є більшим ніж вважали до цього часу .
Оголошення цих даних призвели до того, що деякі відомі компанії такі як Дюпон, Моторола, АйБіЕм та інші оголосили про повну відмову від використання ХФВ до 2000, 1992 1993 року відповідно. Європейські країни також змінили свою попередню позицію і виступили за заборону ХФВ. Великобританія запропонувала Лондон як місце для наступної Зустрічі Сторін в 1990 році, де були прийняті Лондонські поправки.
Нові заходи з регулювання
Наскільки Монреальський протокол відрізнявся від Віденської конвенції, настільки Лондонська Конференція відрізнялась від Монреальської. Зібрались представники 123 країн і зараз Зустріч Сторін виглядала як подія справді міжнародного значення. На порядку денному було питання про заходи регулювання та терміни скорочення речовин, що регулюються. Оскільки більшість країн досягнули цілей з 20% скорочення до 1993 року, було встановлено нову ціль - 50% скорочення до 1995 року з повним виключенням використання ХФВ та галонів до 2000 року.
Країни, що розвиваються
Монреальський Протокол не встановив реальних механізмів допомоги країнам, що розвиваються, проте кілька простих фактів доводять що їх участь в регулюванні ХФВ є дуже важливою Розвинуті країни з населенням яке складає менш ніж 25% від світового, споживає 88% ХФВ, що в 20 разів перевищує споживання на душу населення країн, що розвиваються. Китай та Індія представляючи 37% населення землі не були Сторонами Протоколу. Великі ринки цих країн робили торгові обмеження Протоколу малоефективними. Виробництво ХФВ могло розвиватися в цих країнах не виходячи на зовнішній ринок. Більше того виробництво продукції яка містить ХФВ як, наприклад, холодильники чи кондиціонери, вважалося в цих країнах життєво необхідною для підвищення стандартів життя населення.
Країни, що розвиваються відхилили як неприйнятні варіанти відмови від використання ХФВ чи заміни їх на більш дорогі речовини чи відновлення іншого обладнання яким вони користувались до цього часу. Положення Ст. 5 про десятирічний термін було добрим, але в світлі зростаючих вимог по скороченню ХФВ країни, що розвиваються вимагали більших гарантій фінансової та технічної допомоги.
В зв'язку з цим виникла наступна проблема. Країни, що розвиваються заявляли, що якщо кількість виділених коштів буде на їх погляд недостатньою то вони вважатимуть себе вільними від зобов'язань по договору. Розвинені ж країни не бажали брати на себе необмежені фінансові зобов'язання. Компроміс було досягнуто за допомогою наступного формулювання "Забезпечення здатності [країни, що розвивається] виконувати зобов'язання .... буде залежати від ефективного здійснення фінансового співробітництва .... і передачі технології" (Ст. 5 п. 5).
В Лондоні було створено механізм для надання фінансової та технічної допомоги. Для цього було створено Багатосторонній фонд Монреальського протоколу. Фонд управляється Світовим Банком. Для досягнення цілей Фонду створено Виконавчий комітет (Ст. 10).
Також було створено нова процедура недотримання. Якщо країна, що розвивається не зможе дотриматися графіка заходів з регулювання, вона має повідомити про це Секретаріат і її питання розглядатиметься на наступній Зустрічі Сторін, а до цього часу до неї не буде вжито жодних санкцій .
Щодо передачі технологій тут також виникли проблеми. Каменем спотикання стало право інтелектуальної власності. Остаточний варіант передбачав що Сторони "будуть вживати всі можливі заходи" для передачі технологій країнам, що розвиваються "на справедливих і найбільш сприятливих умовах". Незважаючи на слабке формулювання це був перший договір в якому розвинуті країни взяли на себе відповідальність за охорону навколишнього середовища шляхом передачі технологій країнам, що розвиваються (Ст. 10А).
Китай та Індія стали Сторонами Протоколу. На грудень 1994 року Багатосторонній фонд підтримав 107 проектів в Китаї виділивши 50 млн. 200 тис. дол. США та 31 проект в Індії виділивши 11 млн. 500 тис. дол. США.
Нові речовини
Лондонські поправки встановили контроль над новими видами ОРР. Основною речовиною були гідрохлорфторвуглеводні (далі ГХФВ). Цей вид був значно менш руйнівним для озону і розглядався більшістю хімічних компаній як заміна ХФВ. Компанія Дюпон, яка вже вклала 250 млн. дол. очолила опозицію промислових груп і виступала навіть проти згадування ГХФВ в Протоколі. Кінцеве рішення було таким: Сторони повинні надавати інформацію про виробництво, експорт і імпорт ГХФВ. Також була прийнята резолюція яка закликала до їх повного виключення до 2040 року.
Крім ГХФВ іншим видом замінників ХФВ на які хімічні компанії покладали свої надії були гідрофторвуглеводні (ГФВ). Оскільки вони не руйнували озоновий шар тому практично і не розглядались як речовини, які повинні регулюватись. Проте ГФВ є сильними парниковими газами і екологічні організації засудили заміну озоноруйнуючих речовин на речовини, які спричиняють парниковий ефект як недалекоглядне рішення.
Лондонські поправки також поширили свою дію на тетрахлорид вуглецю та метилхлороформ. Разом ці дві речовини складали 16% загально промислових викидів хлору в стратосферу. Ці речовини не були включені в Протокол через їх широке використання (в розчинниках, пестицидах тощо). Лондонські поправки містили положення про поступову ліквідацію тетрахлориду вуглецю до 2000 року і метилу хлороформу до 2005 року.
Отже лондонські поправки вимагали поступової ліквідації п'яти ХФВ і трьох галонів (вимоги Монреальського Протоколу), плюс ще десять ХФВ, метилхлороформ та тетрахлорид вуглецю, і вимагали відслідковування та інформування про виробництво 34 ГХФВ як "перехідних речовин".
Швидкий прогрес продовжувався і на наступних Зустрічах Сторін. Копенгагенські поправки в 1992 році пересунули заборону ХФВ на 1996 року і встановили вимогу заборони галонів до 1994 року. Заборона тетрахлориду вуглецю і метил хлороформу була пересунута на 1996 рік. Сьома Зустріч Сторін у Відні 1995 року пересунула заборону ГХФВ з 2030 року на 2020 і створила нову заборону на метил бромід в 2010 році. Країни, що розвиваються погодились на поступову ліквідацію ГХФВ до 2040 року і замороження використання метил броміду до 2002. Таблиця показує як швидко змінювались вимоги з ліквідації ОРР .
Речовини Базовий рік Монреаль
Loading...

 
 

Цікаве