WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

Міжнародно-правове співробітництво держав з охорони повітряного простору та озонового шару - Дипломна робота

прийняття Віденської конвенції, британські вчені оголосили про існування "озонової дірки" над Антарктикою, ця заява викликала надзвичайний інтерес громадськості. Дані науковців показали 50% зменшення озонового шару у весняний час порівняно з 1960-ми. Різке скорочення почалося у 1979 році. За іронією долі, оскільки дані вказували на таке різке скорочення британські науковці три роки відкладали оголошення цих даних щоб впевнитись у вірності своїх висновків. Та все ж ці дослідження не доводили, що зменшення озонового шару спричинене саме ХФВ. В 1986 році були видані дослідження проведені спільно США, Німеччиною, СОТ та ЮНЕП. Згідно з цими дослідженнями концентрація ХФВ 11 і 12 в атмосфері подвоїлась з 1975 до 1985. Також було визначено інші хімічні речовини, які руйнують озоновий шар, ці речовини які назвали галонами використовуються як сповільнювачі займання. Ще більш цікавими для громадськості були дані щодо впливу ОРР на здоров'я. При сучасному рівні викидів ОРР, дослідження виявили 150 мільйонів нових випадків раку шкіри в США які до 2075 року призведуть до 3 мільйонів смертей. Зростання ультрафіолетового випромінювання спричинить 18 мільйонів випадків катаракти в США, багато з яких приведе до сліпоти .
При цьому модель за якою здійснювались ці підрахунки будувалась здебільшого на здогадках, але в громадській свідомості озонова дірка була пов'язана з ХФВ. Між підписанням Віденської конвенції і наступною запланованою Зустріччю Сторін в Монреалі в 1987 році, ЮНЕП було проведено кілька неформальних зустрічей для перегляду механізму скорочення ХФВ.
Участь у переговорах в Монреалі взяли 40 країн (більше половини з них - країни, що розвиваються), велика кількість екологічних організацій та представників промислових груп, переговори широко освітлювались в ЗМІ. Результатом цих переговорів стало підписання 16 вересня 1987 року Монреальського Протоколу з речовин, які руйнують озоновий шар.
Сфера дії Протоколу
Протокол не тільки заморозив використання та виробництво ХФВ (11, 12,113, 114, 115) і галонів (1211, 1301, 2402), а також встановив схему скорочення ХФВ. До 1996 року мало бути досягнуто 50% зменшення споживання ХФВ. Оскільки моніторинг споживання ОРР видавався неможливим була розроблена формула, яка визначала споживання ХФВ чи галонів як:
споживання = виробництво + імпорт - експорт
Таким чином головні виробники ХФВ можуть забезпечення дотримання вимог по скороченню ХФВ зменшуючи внутрішнє використання, але продовжувати експорт ХФВ. Імпортуюча країна вимірювала б своє споживання просто додаючи внутрішнє споживання до імпорту.
Для того щоб надати державам можливість більшої гнучкості у виконанні графіка скорочення в Протоколі розроблено стратегію "кошика". Кожній озоно-руйнуючій хімічній речовині присвоювався потенціал порівняно з ХФВ 11 (йому присвоєно 1). Оскільки ХФВ 113 є менш руйнівним для озонового шару ніж ХФВ 11 його потенціал 0.8. Використовуючи стратегію кошика країна може досягнути такого самого рівня скорочення споживання використовуючи 8 тон ХФВ 11 чи 10 тон ХФВ 113 (8 тон * 1 = 10 тон * 0.8). Ця арифметика була важливою оскільки ХФВ 113 широко використовувався в електроніці. Такі країни як Японія які були проти включення ХФВ 113 в Протокол зараз могли вибирати зменшення кількості іншого ХФВ, при цьому залишаючи використання ХФВ 113 на попередньому рівні.
Регулювання торгівлі
Деякі країни могли б не підписувати Протокол для того щоб здобути переваги на ринку ХФВ для того щоб уникнути цього і спонукати країни до підписання було розроблено суворі торгові заходи.
Стосовно імпорту Сторонам Протоколу забороняється імпортувати ХФВ з не-Сторін ні речовини, які регулюються Протоколом ні інші продукти які б містили ці речовини.
Стосовно експорту, Сторони повинні заборонити експорт підконтрольних речовин до країн не-Сторін, якщо тільки країна призначення не дотримується вимог Протоколу. Такий експорт не враховується в обчисленні загального споживання країни тому країна мусить зменшити на таку саму кількість споживання чи імпорт.
Наприклад: якщо країна С є Стороною, а країна Н - ні і не дотримується умов Протоколу то між ними не може відбуватися торгівля підконтрольними речовинами, і країна С не може імпортувати продукцію яка містить підконтрольні речовини з країни Н. Якщо країна Н не є стороною, але дотримується умов Протоколу, країна С може експортувати підконтрольні речовини, але не може відняти цю кількість від імпорту чи виробництва при обчисленні національного споживання. Підпорядковуючись заходам з регулювання, Сторони можуть вільно торгувати підконтрольними речовинами між собою .
Технічна та фінансова підтримка
Стаття 5 Протоколу спрямована на допомогу країнам, що розвиваються. Оскільки в країнах, що розвиваються споживання ХФВ на душу населення було набагато нижчим, ніж у розвинутих країнах їхні внутрішні потреби постійно зростали. Оскільки виробництво ХФВ є малозатратним, не потребує особливих технологій не існувало жодних практичних причин для припинення поширення виробництва ХФВ у всьому світі. Таким чином погодившись взяти на себе відповідальність за створення більшості ОРР і заохочуючи міжнародне співробітництво, розвинуті країни підтримали встановлення десятирічного періоду після ратифікації для країн, що розвиваються для збільшення їх споживання ХФВ до 0,3 кг на душу населення для забезпечення національних потреб. Після цього періоду країни, що розвиваються матимуть ще 10 років для зменшення їх споживання ХФВ на 50%.
Проте учасники переговорів вважали що навряд чи сторони досягнуть таких показників, тому що вважалось що технології які базуються на ХФВ застаріють за якихось 10 років. Протокол не містить чітких положень як саме має забезпечуватись технічна та фінансова допомога країнам, що розвиваються.
Ратифікація та поправки до Протоколу
Якщо Сторони будуть обмежені у використанні ХФВ як тільки вони ратифікують Протокол, могла виникнути спокуса відкладати його ратифікацію для того щоб отримати економічні переваги. Щоб цього уникнути Протокол вступає в силу за умови здачі на зберігання не менше 11 документів про ратифікацію, прийняття, схвалення чи приєднання до Протоколу державами чи регіональними організаціями з економічної інтеграції, на які припадає не менше 2/3 споживання речовин які регулюються.
Найбільш важливою інновацією Протоколу була його гнучкість. Сторони переглядатимуть свої зобов'язання кожні чотири роки. Це мало б забезпечити, відповідність положень Протоколу новим науковим даним про причини руйнування озонового шару. Якщо б якась з речовин виявилась менш шкідливою ніж вважалося або заходи регулювання ХФВ занадто суворим його можна скасувати більшістю, яка складає 2/3 країн які представляють 2/3 світового споживання. Додавання нових контрольних заходів є простішим, потрібно 2/3 країн, які представляють половину світового споживання.
Лондонські поправки та уточнення до
Loading...

 
 

Цікаве