WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкове право України - Реферат

Спадкове право України - Реферат


Реферат
з правознавства на тему:
"Спадкове право України"
Зміст
Вступ.
1. Спадщина.
2. Підстави спадкування.
3. Порядок прийняття спадщини.
Вступ
Спадкоємство виникло разом з виникненням цивілізації. У такий спосіб люди з давніх часів намагалися полегшити існування нащадкам після своєї смерті.
Спадкоємство - це перехід майна померлого до Інших осіб. Спадкове право - це сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна померлого до інших осіб.
Власник, після смерті якого залишилось майно, що має перейти до інших осіб, називається спадкодавцем.
Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.
Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи. Спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути лише фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Водночас за заповітом спадкоємцями можуть бути ще й юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
1. Спадщина. Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадщиною. Проте слід ураховувати, що спадщина складається з прав і обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять також борги, невиконані зобов'язання, не-оплачеш кредити тощо, що були на день смерті'. Вартість боргів у спадщині може перевищувати вартість активного майна. Спадкоємець має право прийняти таку спадщину чи відмовитися від неї.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим.
Порядок визнання громадянина безвісно відсутнім (безвісно відсутнім визнається в судовому порядку громадянин, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання відсутні відомості про місце його перебування) або оголошення його померлим (громадянин у судовому порядку може бути оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування впродовж трьох років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підстави припускати його загибель внаслідок нещасного випадку, - упродовж шести місяців; військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше як через два роки від дня завершення цих воєнних дій) регламентується гл. 35 Цивільно-процесуального кодексу України.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
2. Підстави спадкування. Спадкоємство як перехід майна померлого до Інших, осіб можливе з двох підстав - за заповітом або за законом. Можливе одночасне спадкоємство і за заповітом, і за законом (одна частина майна спадкодавцем заповідана, а інша успадковується за законом).
Спадкоємство за заповітом виникло раніше від спадкоємства за законом.
Заповіт складається тоді, коли спадкодавець бажає сам висловити свою волю щодо того, кому і яка частина його майна має перейти після смерті. Звідси заповіт можна визначити як розпорядження власника своїм майном на випадок його смерті.
Крім призначення спадкоємців і розподілу спадщини між ними заповіт може містити й інші розпорядження (заповідальний відказ).
До заповіту з метою встановлення однозначності його змісту Цивільний кодекс України встановлює чіткі вимоги. Заповіт - це не договір, а односторонній правочин, згідно з яким права і обов'язки інших осіб виникають за волевиявленням заповідача. Тому до заповіту встановлюються такі самі умови його дійсності, як і до будь-якого правочину.
Перша умова - заповіт може бути складений виключно дієздатною особою.
Друга умова - заповіт за законом повинен бути укладений у письмовій формі з обов'язковим зазначенням місця й часу його складання і особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується іншою особою в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 207 Цивільного кодексу України. Крім того, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами (ст. 1251, 1252 Цивільного кодексу України). Причому, якщо заповідач через фізичні вади не може прочитати заповіт або коли заповіт посвідчує не нотаріус, а інші посадові, службові особи, то таке посвідчення має відбуватися при свідках. Хоча за бажанням заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Такими можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю, за винятком:
o нотаріуса або іншої посадової, службової особи, яка посвідчує заповіт;
o спадкоємців за заповітом;
o членів сім'ї та близьких родичів спадкоємців за заповітом;
o осіб, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Коли особа складає секретний заповіт (заповіт, із змістом якого ніхто не ознайомлюється), він посвідчується виключно нотаріусом. Такий заповіт подається нотаріусові в заклеєному конверті, на якому має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті посвідчувальний напис, скріплює печаткою і у присутності заповідача вміщує його в інший конверт й опечатує.
Третя умова - відповідність змісту заповіту законодавству. Наприклад, заповідач має право призначити спадкоємцем будь-кого, але не може позбавити повністю спадщини неповнолітніх або непрацездатних дітей (у тому числі й усиновлених), непрацездатних дружину (чоловіка), батька, матір і утриманців. Якщо заповідач за заповітом позбавить зазначених осіб спадщини повністю, заповіт у цій частині буде визнаний недійсним, а зазначені особи успадкують незалежно від змісту заповіту не менш як дві третини частки майна, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка).
Заповідач має право в будь-який час
Loading...

 
 

Цікаве