WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і причини трудових спорів. Строки звернення за вирішенням трудових спорів. Поновлення на роботу неправильно звільнених працівників - Реферат

Поняття і причини трудових спорів. Строки звернення за вирішенням трудових спорів. Поновлення на роботу неправильно звільнених працівників - Реферат

право як наукова дисципліна вивчає, головним чином, злочин і покарання. Злочин і покарання - це дві сторони всього уголовного права і законодавства. Саме ці дві уголовно-правові інституції визначають і утворюють зміст, характеристику, особливості, завдання та потребу уголовного законодавства, уголовно-правової охорони, уголовного правосуддя. Звідси видно, яке велике значення має визначення поняття злочину.
Злочин і злочинність - явища громадського життя людей, продукт історичного розвитку суспільства.
Суспільне життя неможливе без його регулювання суспільно-громадськими нормами, без постійного контролю громадської поведінки, без примусу до певної поведінки. Ні одне суспільство не може існувати, не регулюючи взаємовідносин між своїми членами, не спрямовуючи їх поведінки.
Виникнення перших суспільних норм - заборонень (табу) є в історії тією межею, яка відділяє людину від тварини.
Людина - істота суспільна, її життя можливе лише з суспільстві, розвиток її можливий тільки в суспільстві, тільки разом з ним (мауглі).
Те, чим і якою людина є, залежить насамперед і, головним чином, від того суспільства, членом якого вона є.
Головною ж особливістю суспільного життя є його постійна та всебічна регламентація певними суспільними нормами, ця властивість суспільного життя людей - є вічна і незмінна його умова.
Регламентація суспільного життя соціальними нормами (табу, звичаї, моральність) свідчить, що ці норми не тільки дотримуються, але і порушуються.
Оскільки соціальні норми спрямовані на охорону інтересів суспільства, то суспільство примушує своїх членів до їх виконання, а до їх порушників застосовує примусові заходи (засудження, громадський осуд, вигнання, покарання).
Встановлені державою норми, правила поведінки спіткала та ж доля - вони не тільки дотримуються, але і порушуються членами суспільства.
Отже, не було, немає і не буде суспільства без соціальних норм і примусу до їх дотримання, не було і не буде суспільства без правових норм і державного примусу до їх дотримання.
Кримінологи уже давно поділяють суспільство на три категорії (групи) людей:
1) законослухняних, які завжди дотримуються закону незалежно від умов їх життя (приблизно 25% населення);
2) нестійких, які можуть порушити закон за певних обставин (приблизно 65% населення);
3) порушників, які завжди будуть порушувати закон незалежно від обставин, умов життя і жорстокості кари (приблизно 6 - 7% населення).
Порушення правових норм називають правопорушеннями, а найбільш тяжкі з них - порушення уголовно-правових норм - називають злочинами. Таким чином, відрізняються:
1) соціальні норми, які притаманні будь-якому людському суспільству ( мораль, звичаї, традиції) і правові норми, які встановлюються державою (закон);
2) примусова влада суспільства, притаманна будь-якому людському суспільству (громадський осуд, вигнання і державні примуси (стягнення, покарання).
Поняття злочину визначається його суспільною природою, походженням, витоками, змістом, а також суспільним призначенням його законодавчого визначення.
Злочин - це порушення уголовно-правових норм - заборон, встановлених державою, порушення правил, встановлених уголовним законом.
Поняття злочину в різні часи, різними законодавцями визначалось по-різному. Вперше спробу визначити поняття злочину зробив відомий римський юрист Ульпіан: злочин - це порушення закону, поєднане з насильством чи обманом.
Чинний Кримінальний кодекс України, визначаючи злочин (ст.7), виділяє в його понятті дві головні ознаки злочину - суспільну небезпечність та протиправність.
Стаття З КК виділяє ще дві важливіші ознаки злочину - вчинення злочину винно (навмисно чи необережно), а також караність злочину.
Із законодавчого визначення злочину витікають його головні ознаки:
І) злочинне діяння,
2) суспільна небезпечність,
3) протиправність,
4) винність,
5) караність.
Практичне значення поняття злочину полягає в тому, що воно окреслює коло уголовно караних діянь, дає злочинові чітку суспільно-політичну характеристику, вказує на його соціальну спрямованість і суспільну небезпечність, викриває зміст тих суспільних благ (цінностей), які виступають його об'єктом, виконує роль міри (масштабу) для відмежування злочину від інших правопорушень.
Законодавче визначене поняття злочину, по-перше, утворює в громадській свідомості образ і характер забороненого уголовним законом діяння і, таким чином, виконує інформаційну, запобіжну роль.
По-друге, воно дає правозастосовникам знання про злочин, уявлення про його головні ознаки, найсуттєвіші особливості, завдяки чому забезпечується можливість відмежування його від дій незлочинних. Розмежування злочину і дій не злочинних - дуже важливе практичне завдання, бо від того, як воно буде виконане, залежить доля громадянина, його волі, прав і законних інтересів, а також стан і рівень законності в суспільстві.
З урахуванням усіх ознак злочину його поняття можна визначити таким чином.
Злочин - це заборонене у головним законом суспільна небезпечне, винне та протиправне посягання на суспільні відносини, яке спричинює у їх сфері сус-пільна небезпечну шкоду або утворює реальну загрозу заподіяння такої шкоди.
Простим називається такий склад злочину, який в законі визначається єдністю, одиничністю всіх його елементів - об'єкту, однією дією, однією формою вини. Таким є, наприклад, склад злочину в ст. 94 КК:
а) один об'єкт посягання - життя,
6) одна дія і наслідки - смерть,
в) одна форма вини - умисел.
Складним називається такий склад злочину, який має:
1) дві або більше дії - наприклад, склад злочину в ст. 154 КК має дві дії - скуповування товарів та перепродаж товарів.
Вчинення однієї з цих дій закінченого злочину не утворює, але має склад готування до злочину чи замаху на злочин.
2) дві різні форми вини - це такі склади злочину, в якихсуб'єктивна сторона неоднорідна (подвійна, сумішна). Такий склад злочину характеризується подвійністю вини - до різних за характером тяжкості злочинних наслідків винний має різне психічне ставлення - до одних умисне, до інших - необережне. Наприклад, в ч. З ст. 101 - умисел відносно тяжких тілесних ушкоджень і необережність відносно настання смерті.
Виділення як різновиду складних складів злочину, так званих складів злочину з двома об'єктами (двооб'єктні склади) та альтернативних складів, не обгрунтовно і безпідставно, оскільки будь-який злочин посягає не на один, а на декілька об'єктів і тому альтернативним є не склад злочину, а диспозиція уголовно-правових норм, що не одне і те ж.
За конструкцією склади злочинів поділяються на:
1) матеріальні - в яких злочинні наслідки є обов'язковою ознакою (викрадання, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення майна тощо);
2) формальні - в яких злочинні наслідки не є обов'язковою ознакою (образа, хабарництво, дезертирство і т. ін.)
При цьому треба мати на увазі, що будь-який злочин спричиняє суспільно небезпечні наслідки (без цієї своєї властивості той чи інший вчинок не може бути злочином).
Але характер та суспільні особливості наслідків різних діянь такі, що заподіяння деяких із них досягає суспільної небезпечності лише при певному рівні. Наприклад, викрадання може заподіювати збитки від декількох карбованців до багатьох мільйонів і мільярдів. Тоді як образа, наприклад, завжди принижує гідність та честь особи майже завжди однаково.
Враховуючи ці
Loading...

 
 

Цікаве