WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття і причини трудових спорів. Строки звернення за вирішенням трудових спорів. Поновлення на роботу неправильно звільнених працівників - Реферат

Поняття і причини трудових спорів. Строки звернення за вирішенням трудових спорів. Поновлення на роботу неправильно звільнених працівників - Реферат

Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Завдання 2. Загальні засади уголовного права. Поняття злочину. Підстави уголовної відповідальності. Склад злочину, покарання і його види. Службові злочини.
Уголовна відповідальність це різновид юридичної відповідальності. Вона виникає з порушення уголовно-правових норм, заборонень.
Уголовна відповідальність - це обов'язок особи, яка вчинила злочин, дати звіт про свої суспільно небезпечні дії та обов'язок піддатися головному покаранню, стерпіти його юридичні наслідки.
Обов'язок особи нести уголовну відповідальність виникає з моменту вчинення злочину, з цього моменту виникають уголовно-правові відносини, в яких реалізується уголовна відповідальність.
Уголовно-правові відносини виникають між особою, яка вчинила злочин, і органом правосуддя (державними органами, які борються зі злочинністю).
Змістом уголовно-правових відносин є права та обов'язки його суб'єктів, передбачені законом.
Державний орган правосуддя має право і зобов'язаний:
1) притягнути злочинця до уголовної відповідальності - чинити допит, обшук, вимагати зізнання та викриття злочину;
2) застосувати до злочинця міри запобіжних заходів (підписку про невиїзд, взяти під варту та ін.), застосувати заходи щодо забезпечення конфіскації майна злочинця та ін.
Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана:
1) дати звіт про вчинення злочину,
2) отримати осудження,
3) стерпіти запобіжні міри і покарання. Ця ж особа має право вимагати:
1) щоб до неї був застосований той закон, який передбачає її відповідальність;
2) щоб до неї була застосована та міра покарання, яка передбачена порушеним нею законом.
Реалізуються уголовно-правові відносини в уголовному процесі за такою схемою.
1) вчинення злочину - виникнення уголовної відповідальності;
2) порушення уголовної справи і притягнення до відповідальності в якості звинуваченого,
3) постанова звинувачувального вироку;
4) призначення та виконання покарання;
5) наслідки відповідальності та покарання - судимість;
6) погашення чи зняття судимості.
Після цього уголовно-правові відносини вважаються реалізованими і припиняються, закінчуються.
На цьому закінчується і уголовна відповідальність за певний злочин.
Згідно із ст.З КК уголовній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину. В цьому законодавчому визначенні підстав уголовної відповідальності вказані такі її найбільш істотні ознаки:
1. Уголовній відповідальності підлягає особа, яка:
а) вчинила передбачений законом злочин,
б) винна у вчиненні цього злочину,
в) особа підлягає відповідальності.
2. Лише при наявності таких ознак скоєного виникає підстава уголовної відповідальності.
3. Всі ознаки підстави уголовної відповідальності визначаються законом, лише ті з них можна вважати її ознаками, які прямо зазначені законом,
Таким чином, злочином визнається лише таке діяння, яке містить у собі всі ознаки, вказані в законі.
Сукупність усіх ознак, встановлених законом, які визначають певне діяння як злочин, називається складом злочину.
Склад злочину - єдина підстава уголовної відповідальності .
Склад злочину має такі особливості:
1) Склад злочину містить всю сукупність ознак певного злочину - відсутність хоча б однієї з таких ознак означає, що складу злочину немає.
2) Склад злочину - це сукупність юридичних ознак, тобто ознак, встановлених лише законом.
3) Склад злочину - це сукупність юридичних ознак, які характеризують діяння з об'єктивної та суб'єктивної сторін, тобто його
а) об'єктивні ознаки,
б) об'єкт,
в) суб'єкт,
г) суб'єктивні ознаки.
Законодавче та науково-теоретичне визначення складу злочину як єдиної підстави уголовної відповідальності має велике практичне значення, оскільки стає неможливим притягнути до такої відповідальності не лише за діяння, зако-ном не передбачене, але і за діяння, яке не містить всіх ознак складу злочину.
Склад злочину, як сукупність юридичних ознак злочину, є єдиною, необхідною і достатньою підставою уголовної відповідальності, визначеною законом:
і) єдиною - тому, що законом визначено лише склад злочину підставою уголовної відповідальності, іншої підстави закон не визначає й іншої підстави немає;
2) необхідною - тому, що без складу злочину уголовна відповідальність згідно з законом неможлива, не може настати;
3) достатньою - тобто для настання уголовної відповідальності досить цієї однієї підстави, іншої не потрібно шукати.
Склад злочину - це законодавча підстава, оскільки безпосередньо визначена законом.
Відповідно до ст.З КК уголовна відповідальність настає лише за умови, що в діях особи є склад певного злочину.
Тому важливе практичне завдання в разі притягнення певної особи до уголовної відповідальності - встановити в її діях всі ознаки складу злочину.
Длязручності виконання цього завдання, а також для зручності вивчення в навчальних закладах складу злочину всі ознаки складу злочину поєднують в окремі групи, які утворюють елементи складу злочину.
Таких елементів чотири:
1. Об'єкт злочину - це ті ознаки складу злочину, які характеризують об'єкт посягання.
2. Об'єктивна сторона злочину - це ті ознаки складу злочину, які характеризують злочин з боку його зовнішнього вчинення, зовнішньої прояви.
3. Суб'єкт злочину - це ознаки складу злочину, які характеризують його творця, автора - особу, що його скоїла.
4. Суб'єктивна сторона - це ті ознаки складу злочину, що характеризують злочин з боку його внутрішнього скоєння - інтелектуальну, вольову та емоційну його характеристику.
Таким чином, склад злочину утворюють його:
1. Об'єкт.
2. Об'єктивна сторона.
3. Суб'єкт.
4. Суб'єктивна сторона.
Ці чотири сторони (елементи) злочину і створюють склад злочину, як його формальне поняття, як підставу уголовної відповідальності.
Уголовне
Loading...

 
 

Цікаве