WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правопорушення і юридична відповідальність - Реферат

Правопорушення і юридична відповідальність - Реферат

для законного притягнення особи до відповідальності необхідно, щоб той, хто вчинив протиправні дії, вважався згідно з правом належним суб'єктом для даного виду правопорушень. Вимоги щодо особи-суб'єкта правопорушень встановлюються тими законодавчими актами, якими передбачена відповідальність за правопорушення; головною з цих вимог є досягнення відповідного віку (16, 18, а в окремих випадках 15 або й 14 років). Для організацій-порушників основною вимогою є наявність статусу юридичної особи.
Звичайною реакцією держави на правопорушення є застосування до винного заходів відповідальності. Цілями юридичної відповідальності залежно від характеру вчиненого правопорушення і розміру заподіяної ним шкоди можуть бути:
компенсація потерпілому (в тому числі і державі) його втрат, включаючи і моральну шкоду;
позбавлення винного на деякий час можливості вчиняти нові правопорушення;
превенція (попередження), тобто вплив на винного та інших осіб, внаслідок якого в них відпало б бажання вчиняти нові правопорушення;
ресоціалізація, тобто створення винному можливостей для пристосування до нормального життя в суспільстві без порушення встановлених правил поведінки;
кара (відплата) за вчинене - таку мету відповідальність має лише у виняткових випадках, коли вчинено найтяжчі за наслідками і особливо нетерпимі суспільством правопорушення.
Під юридичною відповідальністю звичайно розуміють визначені правом несприятливі наслідки, які настають для конкретної особи у зв'язку з вчиненням нею правопорушення.
Застосування заходів відповідальності завжди несе з собою серйозні обмеження особистих чи майнових прав винної особи. Вони є справедливими: користуватися всією повнотою прав і свобод може лише той, хто при цьому не зневажає встановлених суспільством правил поведінки і не посягає на права інших осіб. Відповідальність водночас не може мати своєю метою приниження людської гідності винного чи заподіяння йому фізичних страждань.
Основні види відповідальності аналогічні видам правопорушень. Отже, цими видами є:
1) дисциплінарна відповідальність, яка настає у формі різних дисциплінарних стягнень;
2) майнова (інша назва - цивільно-правова) відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди, відшкодування збитків або ж штрафу, пені чи неустойки;
3) адміністративна відповідальність - у формі адміністративних стягнень щодо громадян і фінансових та інших адміністративних санкцій щодо юридичних осіб;
4) кримінальна відповідальність, конкретним проявом якої є кримінальне покарання.
Особливим видом майнової відповідальності є матеріальна відповідальність у трудовому праві, яка має риси одночасно і майнової і (меншою мірою) адміністративної відповідальності. Крім цього, в юридичній літературі нерідко трапляються твердження про наявність інших видів юри-дичної відповідальності, та вони є поки що лише науковими гіпотезами.
o Одним з найтяжчих злочинів є політичне вбивство "на замовлення". В історії людства їх жертвами стало чимало відомих діячів, смерть яких призводила нерідко до наслідків, що виходили далеко за межі однієї країни.
У 44 р. до н.е. політичні противники вбили Юлія Цезаря прямо у приміщенні римського сенату.
Вбивство австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда у Сараєво у 1914р. призвело до початку першої світової війни.
Жертвами вбивць стали американські президенти А. Лінкольн у 1865 р. і Дж. Кенеді у 1963 p., єгипетський президент А. Садат у 1981 p., прем'єр-міністри Індії Індіра Ганді у 1984 р. і Раджив Ганді у 1991 р. та десятки інших відомих політичних діячів.
3. Конституційні основи юридичної відповідальності особи
Конституція України містить декілька положень про відповідальність особи, які мають принциповий характер. Щоправда, слід пам'ятати, що ці норми стосуються лише індивідуума (людини і громадянина). Питання відповідальності юридичних осіб Конституція України прямо не зачіпає.
Однією з найголовніших конституційних норм про відповідальність є ст. 61 Основного Закону, яка закріплює особистий характер відповідальності та заборону двічі притягати до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Особистий характер відповідальності означає, що особа відповідає лише за свою власну поведінку, на неї не може бути покладена відповідальність за дії інших осіб і, аналогічно, інші особи не повинні відповідати за її вчинки. Однак батьки можуть нести відповідальність у разі вчинення їхніми неповнолітніми дітьми протиправних дій не за самі ці дії, а за нехтування своїми обов'язками щодо виховання дітей та контролю за їхньою поведінкою.
Заборона притягати двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення означає, зокрема, що ніхто не може бути двічі покараний за один і той самий злочин (латинське "non bis in idem"). Проте допускається притягнення за одне правопорушення до кількох різних видів відповідальності: наприклад водій, який через свою неуважність порушив правила дорожнього руху і пошкодив інший автомобіль, у разі відсутності в нього страхування таких випадків буде змушений відшкодовувати власнику пошкодженого транспорту вартість ремонту (цивільно-правова відповідальність) і за це саме порушення може бути позбавлений прав водія на певний строк (адміністративна відповідальність).
У ст. 62 Конституції України викладено фундаментальний принцип кримінальної відповідальності, який діє в усіх цивілізованих країнах і має назву "презумпція невинуватості". Цей принцип полягає ось у чому: особа, попри всі підозри, які виникають щодо неї, вважається невинуватою у вчиненні злочину, поки відповідні державні органи не доведуть її вину перед судом, а суд, визнавши вину доведеною, не винесе цій особі обвинувального вироку. Обов'язок доводити вину лежить на державних органах, особа має право, але не зобов'язана доводити свою невинуватість. Недоведення вини особи у вчиненні злочину прирівнюється до доведення її невинуватості, і людина у цьому разі вважається цілком реабілітованою, очищеною від висунутого проти неї обвинувачення. Обвинувачення не може будуватися на припущеннях, а всі сумніви, що виникають у слідчого, прокурора чи суду і які у процесі розслідування чи судового розгляду не вдається усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Виходячи з пріоритету загальнолюдських моральних цінностей перед інтересами боротьби зізлочинністю, Конституція України (ст. 63) встановлює, що особа може відмовитися давати свідчення (пояснення) щодо себе, своїх близьких родичів чи членів сім 7. Це означає, що за таку відмову людина не буде нести відповідальність.
Ст. 58 Конституції України встановлює ще одне важливе правило -відповідальність за правопорушення має базуватися виключно на законі. Ніхто не може нести відповідальність за дію чи бездіяльність, які в момент їх вчинення не були передбачені тим чи іншим законом як правопорушення.
Конституція України містить і декілька положень, які стосуються особливостей окремих видів відповідальності. Зокрема, конфіскація майна громадянина може застосовуватися лише судом і тільки на основі положень закону (ст. 41). Особи, засуджені судом до будь-якого покарання, зали-шаються громадянами й користуються всіма правами людини за винятком тих обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ст. 63).
Декілька норм Основного Закону встановлюють окремі вимоги до процедури притягнення особи до відповідальності. Зокрема, тримання громадянина під вартою після його затримання за підозрою у вчиненні злочину може тривати не більш як 72 години, після чого
Loading...

 
 

Цікаве