WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Моє бачення майбутньої професії - Реферат

Моє бачення майбутньої професії - Реферат

шляхи, засоби та прийоми отримання нових юридичних знань, можливості їх використання у різноманітних сферах життєдіяльності суспільства. У зв'язку з цим слід відмітити методологічну роль загальної теорії держави та права у системі юридичних наук.
8. Комунікативна - вказує на необхідність взаємозв'язку та взаємодії всієї системи юридичних наук, дотримання однакових темпів приросту та удосконалення юридичних знань використання наукових досягнень не юридичної сфери, запобігання дубляжу у науковому дослідженні та утворенню прогалин подолання неконструктивних та необгрунтованих дискусій.
Таким чином, у результаті висвітлення основних функцій юридичної науки стає більш зрозумілим її соціальне призначення та практична цінність, окреслюються основні напрями впливу на процес пізнаннядержавно-правової дійсності та на процес її перетворення у ході соціальної практики. Виділяють також принципи юридичної науки, які мають безпосереднє відношення до принципів держави, права, сучасного нам суспільства та являються вихідними положеннями, провідними ідеями, на яких розвивається та функціонує вся система юридичних наукових знань. Перш за все, серед них слід назвати принципи справедливості, гуманізму, законності, плановості наукових досліджень, їх практичної спрямованості та інші.
Перед сучасною юридичною наукою постає цілий ряд нових завдань, що мають перспективний або першочерговий невідкладний характер. Молода українська держава опинилася в дуже скрутному становищі. Особливі труднощі відчуваються в економічній сфері. Однак, за Конституцією Україна - це демократична, правова, соціальне орієнтована держава, тому вирішення проблем державного будівництва, економічного відродження країни значною мірою залежить від використання правових заходів та механізмів. Ті методи управління, що існували до входження України в систему ринкових відносин, вже не відповідають дійсності, але ще не склалася і нова система управління, не спрацьовують на практиці юридичні гарантії, проголошені чинним законодавством. Тому виникла гостра потреба - засобами юридичного прогнозування сконструювати модель сучасного українського суспільства та вказати на шляхи та методи її практичної реалізації з урахуванням існуючих особливостей внутрішнього порядку та вимог світових стандартів щодо організації державного життя. Це генеральна лінія, якою рухається вся юридична наука, але поряд з цим передбачається вирішення значної кількості більш конкретних завдань: підготовка проектів законодавчих актів, проведення загальної систематизації законодавства, розробка правових механізмів ефективного використання інституту місцевого самоврядування, передбачення нових тенденцій росту злочинності та обгрунтування відповідних правових гарантій захисту прав та свобод громадян, вивчення та ґрунтовний аналіз практики державотворення інших країн з метою використання їх позитивного досвіду тощо.
Підсумковою ознакою, яка характеризує внутрішню організацію наукових юридичних знань являється їх системний характер.
2. Кримінальне право - одна з галузей права України, що охоплює два основні інститути: злочин і покарання. Назва цієї галузі походить від терміна "злочин" (лат. сгітеп). Звідси ця галузь права в Україні має назву "кримінальне право".
Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох його значеннях: по-перше, позитивне (об'єктивне) кримінальне право - це самостійна галузь законодавства, репрезентована самодостатнім законодавчим актом - Кримінальним кодексом; по-друге, кримінальне право - це галузь юридичної науки про чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію й теорію, про кримінальні закони інших держав.
Позитивне кримінальне право України характеризується тим, що:
o його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України;
o воно проявляється у законах;
o метод реалізації кримінального закону є специфічним, притаманним лише цьому законові - це покарання особи за порушення нею кримінально-правової норми.
Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України - сукупність юридичних норм, установлених вищим законодавчим органом державної влади - Верховною Радою України, що визначають, які суспільне небезпечні діяння є злочинними і які покарання належить застосувати до осіб, що їх скоїли. Кримінальне право України поділяється на дві частини - Загальну та Особливу.
Загальна частина Кримінального кодексу містить визначальні норми загального значення; їхня дія поширюється на всі приписи Особливої частини Кодексу. Ці норми визначають: завдання Кримінального кодексу; підстави кримінальної відповідальності; чинність Кримінального кодексу щодо діянь, учинених на території України та за її межами; чинність кримінального закону в часі; поняття злочину; форми вини; обставини, що містять суспільну небезпечність або протиправність діяння; стадії вчинення злочину; співучасть у злочині; види покарань, загальні засади призначення покарання; погашення та зняття судимості тощо.
Сутність і призначення норм Загальної частини кодексу виявляються лише в органічній єдності з положеннями його Особливої частини. Остання містить конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи те діяння. Порушення такої заборони тягне за собою відповідне покарання винної особи. При цьому більшість статей Особливої частини передбачають діяння одного виконавця злочину. Умови кримінальної відповідальності за навмисне вчинення злочину спільними діями кількох осіб описані в Загальній частині Кримінального кодексу - у ст. 19 про співучасть.
Застосування норм Особливої частини можливе лише на основі положень, що містяться в нормах Загальної частини. Наприклад, вирішення питання про кримінальну відповідальність за готування до злочину або замах на його вчинення дається в ст. 17.
В ній міститься загальне положення, відповідно до якого покарання за такі дії призначається за законом, що передбачає відповідальність за вчинення закінченого злочину. Це означає, що в разі замаху особи на крадіжку приватного майна дії такої особи мають кваліфікуватися за ст. 17 і ч. І ст. 140. У разі вчинення злочину співучасниками (організатором, підмовником,
Loading...

 
 

Цікаве