WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → 1. Кримінологічне прогнозування злочинності. 2. Причини насильницької злочинності - Контрольна робота

1. Кримінологічне прогнозування злочинності. 2. Причини насильницької злочинності - Контрольна робота

дається зако-ном. Дійсно ж мотив - динамічна категорія, взаємозв'язана з іншими психічним явищами та самою особистістю, змістовна сторона яких може змінитися будь-коли. За джерелами утворення, специфікою відносин мотиви можна поділяти на кілька груп: 1) особистого характеру (помста, ревнощі, особиста зацікавленість); 2) такі, що не мають прямого (безпосереднього) особистісного значення (хуліганство, прагнення протидіяти законним вимогам представників закону, пору-шення громадського порядку); 3) зумовлені протиправною поведінкою потерпілого чи ситуацією (ексцес оборони, невиправданого ризику), коли утруднена правильна оцінка подій та прийняття адекватного рішення. Особливу групу складають мотиви злочинів неповнолітніх, зумовлені "їх віковими особливостями, що нерідко призводить до розриву між мотивами, недостатньо повно усвідомленими спонуканнями та змістом фактично вчиненого при недостатній сформованос-ті соціальних властивостей особистості та наявності псевдо-соціалізації.
На другому етапі розвитку злочинної поведінки - цілепокладанні - різноманітні спонуки і почуття особистості оформляються у свідомості суб'єкта у вигляді ідеальних прагнень до певної мети. Кінцева мета дій часто складається із ряду проміжних, що досягаються послідовно для отримання бажаного результату. Мета і результат співпадають при наявності умислу: при прямому наслідки є бажаними, при непрямому - вони допускаються. Злочинна самовпевненість характеризується прагненням уникнути наслідків, що фактично не досягається. Мета дії і наслідки, що наступили, у певних випадках складної вини та при вчиненні злочинів із-за необережності не співпадають, але це не означає, що вони безцільні чи безмотивні. Мета - форма реалізації мотиву, яка втілюється у діях і результатах; взаємозв'язок мотивів і цілей дій - основа змісту заначеного етапу злочину, що завершується прийняттям рішення діяти.
Прийняття рішення - психологічний процес вибору найбільш бажаного варіанту злочинної поведінки; воно безпосередньо зв'язане з вибірковістю поведінки. У рішенні знаходять відображення всі об'єктивні і суб'єктивні чинники, що обумовили вчинення злочину (передували йому) і модель майбутнього злочину, його можливі наслідки не лише як результат, але й як можливість покарання за його вчинення. Тут, безсумнівно, присутня оцінка співрозмірності інтересів, що зумовлюють зміст мотивації і названих наслідків. До можливості покарання кожен із винних ставиться по-різному: один прагне його уникнути, інший - ігнорує, третій - не задумується.
Структура процесу прийняття рішення може бути представлена наступними етапами: 1) підготовчий - переробка інформації і осмислення варіантів наступних дій (бездіяльності), можливих наслідків; 2) основний - вибір одного, найбільш прийнятного варіанту дій; 3) контрольний - оцінка рішення із позицій необхідності і доцільності, його можлива корекція, зміна спрямованості наступних дій і прийняття нового рішення, у тому числі - сполученого з відстроченням задуманого та добровільною відмовою від здійснення злочинного умислу; 4) заключний (операціональний) - реалізація прийнятого рішення, безпосереднє вчинення злочину.
Слід зазначити також міжнародні аспекти насильства в країні, насамперед у виді тероризму і локальної інтервенції з боку ісламського фундаменталізму. Тому потрібно мати на увазі й інтернаціональні корені того сплеску тероризму як політичного насильства, що переживає світ, що відстоює своє суверенне право на цілісність і недоторканність власних територій.
Насильство є те саме зло, реальних носіїв і уособлень якого завжди і скрізь безуспішно шукала релігія. Насильство є неминучий і вічний супутник людства, без якого воно не в змозі вирішити свої проблеми, побачити своє майбутнє, установити порядок між людьми, покарати винних і захистити безневинних. Насильство є спосіб існування живих істот і незмінно означає руйнування чогось, нанесення збитку комусь заради когось. Тому насильство тисячекратно ставало об'єктом філософського, етичного, психологічного, теологічного, кримінологічного, правового й іншого пізнання.
У своїй книзі " Злочинність серед жінок" Антонян Ю.М. особливу увагу приділив насильницької і корисливої-насильницької злочинності жінок. Серед злочинниць близько 1% складають особи, засуджені за убивство і замахи на убивства, ще близько 1% -засуджені за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, понад 3% - за грабежі і розбійні напади з метою заволодіння державним, суспільним і особистим майном громадян, якщо ж узяти всіх злочинців, те тут частка жінок у різні роки коливається серед убивць від 10 до 12%, не виявляючи помітної тенденції до росту, серед нанесших тяжкі тілесні ушкодження - від 5 до 7%, виявляючи тенденцію до росту, серед грабежі, що зробила, і розбійні напади з метою заволодіння державним, суспільним і особистим майном - від 16 до 18% і тут також відзначається негативна динаміка.
За даними приведеним у підручнику Кримінології за редакцією академіка В.Н. Кудрявцева і професора В.Е. Еминова, з 1989 р. відзначається ріст числа зроблених жінками убивств (з 9,3 до 12% у 1993 році в загальному числі виявлених облич), тяжких тілесних ушкоджень( сб до 9%), хулиганств ( з 3,9 до 7%), розбоїв (з 3,9 до 5%). У цілому ж у 1992-1993 р.м. частка жіночої злочинності трохи знизилася, але загальне число зроблених ними злочинів зросло: У 2000 р. число виявлених злочинниць склало 121776 чоловік, у 2003 р. - 141930 чоловік.
Згідно приведений статистичний даної, авторроботи вважає, що жінки стали досить часто робити насильницькі злочини. Однак автор роботи вважає за необхідне уточнити, що насильницькі злочинні дії найчастіше відбуваються жінками на ґрунті сімейно-побутових конфліктів, сімейних безладь, інтимних переживань. Частіше ж жертвами стають чоловіки і співмешканці, рідше -родичі, сусіди, знайомі. Оскільки багато злочинів проти особистості жінки роблять у сфері сімейно-побутових відносин, зацікавлені дані по цьому питанню, отримані нашими дослідниками. Вони повідомляють, що питома вага облич жіновий статі серед такі злочини, що зробили, складає 16-17%. Серед винних в убивствах вони склали 7%, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження - 3.5%, тілесні ушкодження середньої ваги - 19.7%, легкі тілесні ушкодження - 20%. Стало бути, частка жінок у злочинах, що заподіяв легкі тілесні ушкодження, у 5.7 рази більше їхньої частки в злочинах, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження. Отримані дані свідчать про те, що сімейно-побутові правопорушниці, як правило, роблять менш суспільно небезпечні діяння, чим обличчя чоловічої статі.
Типове для жінок злочин - дітовбивство, причому, на відміну від інших видів убивства, позбавлення життя немовляти має чимале поширення в сільській місцевості. Як правило, такі діяння відбуваються молодими жінками, ще погано адаптованими, тобто не мають родини, достатнього матеріального забезпечення, свого житла. У ряді випадків у ці злочини десь на задньому плані можна досить чітко розглянути фігуру чоловіка, не без чи впливу не без мовчазної згоди якого відбуваються ці небезпечні злочини. Звичайно це співмешканець чи коханець.
Використана література:
1. Антонин Ю. М. Преступное поведение лиц с психическими ано-малиями. - М., 1998.
2. Васильев В. Л. Юридическая психология. - С.-Пб., 1997.
3. Виденеев И. А. Психология девиантного поведения. - Харьков, 1997.
4. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. - М., 1996.
5. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования. - М., 1998.
6. Кримінологія. Підручник. - М., 1999.
7. Пирожков В. Криминальная психология: Кн. I, II. - М., 1998.
8. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. - М., 1998.
Loading...

 
 

Цікаве