WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теорія доказів - Контрольна робота

Теорія доказів - Контрольна робота

"Тактико-технологічні основи одержання зразків для експертного дослідження".
Відповідь на перше питання необхідно давати в контексті з думкою авторів навчальної й монографічної літератури з проблем криміналістичної тактики провадження окремих слідчих дій, загалом, і зокрема, такти-
ки призначення й проведення судової експертизи. При цьому одні автори говорять саме про тактику призначення судових експертиз (Є.Россінська, Н.Яблоков)[14; 15], інші про основи її призначення й проведення, а відомості про тактику не наводять (В.Шепітько, П.Біленчук, В.Головач, М.Салтевський) [7, 169; 16, 162]; треті взагалі виключили цю дію з глави "Тактичні основи слідчих дій" (Р.Бєлкін), очевидно, припускаючи відсутність тактики призначення й проведення судових експертиз[5].
Однак зміст процесу проведення експертизи у зазначеній літературі не має різких розходжень й представлений у вигляді огляду таких тактичних положень, як: момент призначення експертизи; вибір експертної установи або експерта; визначення об'єктів, завдань й обсягу дослідження; характеристика процесуальних й організаційних питань призначення експертиз; одержання зразків для порівняльного дослідження; проведення експертизи; оцінка й використання висновку експерта[15, 374-389; 7, 162-175; 13, 669-674].
Необхідно відмітити, що криміналістична тактика містить загальні положення тактики процесуальної дії, як елемента загальної теорії криміналістики, в інформаційно-пізнавальній структурі якого виділяють чотири стадії: 1) підготовка до проведення процесуальної дії; 2) її проведення; 3) фіксація ходу й результатів процесуальної дії; 4) оцінка одержаних результатів й визначення їхньої значущості й місця в системі доказової інформації в даній кримінальній справЦІЗ, 468].
Якщо врахувати, що цілям досягнення максимальної ефективності слідчої дії підлегла її структура й тактики, тактика проведення будь-якої процесуальної дії, крім призначення й проведення судових експертиз, у зазначеній літературі представлена характеристикою як самих стадій, у строгій послідовності, так і переліку дій суб'єкта доведення в кожній з них.
У тактиці ж призначення й проведення судових експертиз можна виділити дві стадії, що містять безпосередні дії суб'єкта доведення: стадію підготовки до призначення експертизи й стадію оцінки одержаних результатів, тобто першу й четверту в структурі цієї процесуальної дії. Й обидві стадії складні як у сприйнятті навчального матеріалу з багатьма не вирішеними дотепер проблемами (наприклад, проблема оцінки суб'єктом доведення наукової вірогідності висновку експерта[ 13, 406-407]), так і відповідно в практичній їх реалізації.
Друга ж і третя (проведення й фіксація результатів) стадії здійснюються вже іншим суб'єктом кримінального процесу - судовим експертом в контакті зі слідчим. Ці дві стадії ще поєднуються під поняттям "провадження експертизи"[13, 404] і відомостей про дії в них суб'єкта доведення практично не містять.
Виходить деякий нонсенс: призначення й проведення судових експертиз усі криміналісти й процесуалісти вважають слідчою дією, оскільки при цьому досліджується доказова інформація. Але здійснюється вона й суб'єктом доведення (1 і 4 стадія), й експертом (2 і 3 стадія). Було б логічним назвати дану слідчу дію слідчо-експертною.
Відомо, що успіх проведення тієї чи іншої слідчої дії багато в чому визначається його якісною підготовкою. Тому суб'єкти доведення ретельно здійснюють підготовчі заходи, з вирішенням питань моменту її проведення й кола учасників, використання техніко-, й тактико-криміналістичних прийомів й засобів, визначення форми й меж використання оперативних можливостей, допомоги фахівця, оскільки її проведення буде здійснюватися ним самим, під його керівництвом та за його дорученням (ст. 114 КПК України). Сутність підготовчих заходів і перелік зазначених вище питань, що вирішуються суб'єктами доведення, конкретизуються при підготовці до тієї чи іншої процесуальної дії й досить широко й однотипно представлені в криміналістичній літературі.
При підготовці до призначення судової експертизи одним з її елементів є одержання зразків для експертного дослідження. Однак при розгляді вище сутності цієї процесуальної дії обґрунтовувався той факт, що успіх даної процесуальної дії можливий при дотриманні тактико-технологічних аспектів при її проведенні. А це означає, що до даної процесуальної дії повною мірою застосовані положення криміналістичної тактики про структурування слідчої дії, а саме її підготовка, проведення, фіксація ходу й результатів одержання зразків й оцінка результатів. Тому з огляду на вимогу закону (ст. 199 КПК України) щодо одержання зразків для експертного дослідження тільки суб'єктом доведення повною мірою можна його назвати слідчою дією.
Якщо говорити точніше, то при проведенні ідентифікаційних досліджень й встановленні групових характеристик, здійснюються дві слідчих дії в одній - призначення й провадження судової експертизи та одержання зразків для експертного дослідження при її проведенні.
Виходячи з викладеного вище можна зробити наступні висновки.
1. З огляду на той факт, що хоча експерти згідно з кримінально-процесуальним законом не відносяться до суб'єктів доведення, але, проводячи експертизи вони не тільки досліджують доказову інформацію, а часом її виявляють (при провадженні багатооб'єктних почеркознавчих експертиз експерти за своєю ініціативою іноді встановлюють осіб, причетних до підробки документів, що не проходять у кримінальній справі), така слідча дія, як призначення й провадження судової експертизи, повинна мати назву слідчо-експертна.
2. Оскільки для такої процесуальної дії, як одержання зразків для порівняльного дослідження, характерні всі положення тактики слідчих дій, її необхідно віднести саме до слідчих дій.
3. У навчальній криміналістичній літературі необхідно розкривати не тільки технологічні аспекти одержання зразків для експертного дослідження, а й тактичні. У цьому плані, говорячи про тактичні аспекти цієї слідчої дії, можна відзначити монографію Н.Долженка[10], статті С.Качуріна і Л.Качур-іної[17].
Використана література:
1. Громов Н.А., Францифоров Ю.В., Макаров Л.В. Сущность уголовно-процессуального доказывания // Следователь. - 2001. - № 1. - С. 12.
2. Протасевич А.А., Степаненко Д.А., Шиканов В.И. Моделирование в реконструкции расследуемого события. - Иркутск, 1997.
3. ВозгринИ.А. Криминалистическая тактика: понятие и предмет исследования / Вестник криминалистики. - Вып. 2. - М., 2001. - С. 8.
4. Шейфер С.А. Следственные действия: система и процессуальная форма. - М., 2001. - С. 61.
5. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. - М., 1997. - С. 205.
6. Баев О.Я. Тактика уголовного преследования и профессиональной защиты от него. Следственная тактика: Научно-практическое пособие / Баев О.Я. - М., 2003. - 432 с.
7. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учеб. / Под ред. проф. В.Ю.Шепитько. - X., 2001. - 528 с.
8. Жбанков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования. - М., 1992.
9. Мандрик Л.И. Процессуальные и криминалистические аспекты получения образцов для сравнительного исследования. Дисс... канд. юрид. наук. - Минск, 1991.
10. Долженко Н.И. Образцы для сравнительного исследования и тактика получения экспериментальных образцов. - М., 2003. - 112 с.
11. Назначение и производство судебных экспертиз. ДСП. Пособие для следователей, судей и экспертов. Колл. авторов. - М., 1988. - 320 с.
Loading...

 
 

Цікаве