WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Інститути і норми конституційного права - Реферат

Інститути і норми конституційного права - Реферат

конкретними правилами по-ведінки і тому не завжди індивідуалізовані. Вони звичайно фіксують самих суб'єктів конституційного права, насамперед вищі органи держави. Прикладом може служити положення ст. 55 Конституції Італії: "Парламент складається з палати депутатів і сенату Республіки". Або: "Палата депутатів обирається на основі загальних і прямих виборів" (ст. 56).
Регулятивні норми спрямовані безпосередньо на регулювання дер-жавно-політичних відносин владарювання. На їх основі суб'єкти цих відно-син наділяються правами і обов'язками. Як приклад можна навести одне з положень ст. І Конституції США: "Віце-президент Сполучених Штатів е го-ловою Сенату, але може голосувати лише в тому випадку, коли голоси розділяються нарівно". В іншому положенні тієї самої статті зазначено, що "жодна особа, яка займає будь-яку оплачувану або почесну посаду на службі Сполучених Штатів, не може без згоди Конгресу прийняти той або інший дар, винагороду чи титул... від іноземної держави". На основі регулятивних норм формується зміст конституційно-правового статусу суб'єктів галузі.
Дія охоронних норм пов'язана із встановленням юридичних заборон. Так, у ст. 18 Основного закону ФРН сказано: "Кожний, хто використовує свободу вираження думок, особливо свободу друку, свободу викладання, свободу зборів, свободу створення спілок і товариств, таємницю листування, поштовий, телеграфний, телефонний та інший зв'язок, власність або право притулку для боротьби проти основ вільного демократичного порядку, позбавляється цих основних прав". Охоронні норми іноді прямо перед-бачають застосування санкцій.
За природою предмета регулювання конституційно-правові норми можна поділити на матеріальні і процесуальні. Процесуальні норми можна знайти в багатьох конституціях, законах та інших джерелах галузі. Напри-клад, вони містяться в ст. 48 Конституції Франції, де йдеться про засідання палат парламенту. Процесуальні норми становлять головний зміст такого джерела конституційного права, як парламентські регламенти.
Норми конституційного права мають програмний характер щодо інших галузей права. Наприклад, конституційні норми про недоторканність особи та деякі інші програмують основний зміст кримінально-процесуального права.
На основі норм конституційного права легітимується державний механізм та його головні ланки, створюються юридичні підстави для їх функціонування. Тим самим конституційне право набуває своєрідного установчого значення.
Конституційне право України являє собою систему правових норм, що регулюють відносини народовладдя. Через них забезпечується організаційна й функціональна єдність суспільства України як цілісної соціальної системи. При цьому закріплюються основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, система державних органів, основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.
Конституційно-правова норма - загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права, їхніми специфічними ознаками є те, що вони:
o регулюють особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя;
o встановлюють порядок створення інших правових норм, який є обов'язковим для інших галузей права;
o мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм;
o відрізняються особливою структурою в тому розумінні, що для них не є характерною тричленна структура (гіпотеза, диспозиція та санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію.
Джерелами сучасного конституційного права України, під якими розуміють чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми, слід визнати:
o Конституцію України - основне джерело права;
o конституційні закони - закони, що вносять зміни й доповнення до Конституції;
o звичайні закони, що містять конституційно-правові принципи і норми;
o інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму;
o певні нормативні акти Президента України;
o деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;
o окремі акти представницьких органів місцевого самоврядування, скажімо, їхні регламенти.
Норми, визначені статтями 10-12 Конституції України, покликані врегулювати основи національного розвитку та міжнаціональних відносин, вони випливають із положень відповідних міжнародно-правових актів і деталізуються в актах національного законодавства, наприклад, у Законі України "Про мови в Україні" від 28 жовтня 1989 р.
Хотілося б зауважити, що норми Конституції України є нормами прямої дії, тобто вони для їх фактичного дотримання будь-якими суб'єктами не вимагають їх дублювання й конкретизації іншими нормативними актами. Вони безпосередньо можуть використовуватись усіма, а держава гарантує можливість звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Характер конституційного права як центральної галузі системи національного права пов'язаний і з тим, що виконання норм цієї галузі за-безпечується практично усіма існуючими формами юридичної відповідаль-ності. Зокрема, порушення окремих норм конституційного права може призвести до кримінальної відповідальності і застосування відповідних санкцій. У цьому відношенні відповідальність за порушення норм консти-туційного права сприймається як юридична відповідальність взагалі .
Висновок
Поняття конституційно-правового, так само як і конституційного інституту, має передумовою існування визначеної сукупності юридичних норм, що регулюють коло однорідних і взаємопов'язаних відносин. Останні (і відповідно норми) утворюють досить відокремлену і сталу групу. Голов-ним критерієм визначення структури (системи) галузі конституційного права за інститутами є єдність змісту їхніх норм.
Загальні конституційно-правові інститути - це складні нормативні формування найчастіше комплексного змісту.До загальних конституційно-правових інститутів також належить інститут територіальної організації держави. Він включає такі головні інститути, як політико-територіальний устрій, адміністративно-територіальний устрій і власне державна територія. І хоча конституції нерідко не містять спеціальних розділів, присвячених тому чи іншому із зазначених інститутів, останні завжди існують як реальність на основі відповідного нормативного регулювання.
Конституційна-правова норма - це правило поведінки учасників дер-жавно-політичних відносин владарювання, яке встановлене або санкціоно-ване державою, забезпечене її авторитетом і за певних умов - примусом. У конституційно-правових нормахвиявляється державна воля, що опосе-редковує суспільну волю і передусім волю правлячих кіл.
Використана література:
1. Закон України "Про громадянство".
2. Конституція України. - К., 1996.
3. Конституційне право. Підручник. - К., 2000.
4. Юридична енциклопедія. - Харків, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве