WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Загальна характеристика інтелектуальної власності та її правового регулювання - Реферат

Загальна характеристика інтелектуальної власності та її правового регулювання - Реферат

перших відносяться ті, в за умовами яких експлуатаційний ризик несе іноземна компанія, а всі витрати на експлуатацію - держава. Контракти другого типу поширені в країнах зі значними запасами нафти і необхідними фінансовими ресурсами. В цих випадках за експлуатаційний ризик відповідає правління держави, а іноземна компанія за свої послуги отримує фіксовану винагороду, а також право закупки визначеної долі нафти, але без скидки.
Відповідно до контрактів на управління (management contracts) оперативний контроль за діяльністю підприємства, який здійснювався представником власника підприємства, передається іншому підприємству. Іноземна фірма визначає найважливіші напрямки діяльності підприємства. Контракти на управління заключається, в основному, до будівництва підприємства. В такому випадку фірма-менеджер здійснює загальний нагляд за будівництвом, вибирає підрядників і субпідрядників. Найчастіше контракти на управління укладаються одночасно з ліцензійними угодами. Оплата за управлінські послуги може приймати найрізноманітніші форми, наприклад, виплата визначеного проценту від об'ємів продажі продукції чи прибутку.
Самостійною і дуже розповсюдженою формою міжнародного обміну технологіями є інжиніринг, котрий представляє сукупність видів діяльності, направлених на оптимізацію інвестицій або ж мінімізацію затрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення. Інжиніринг - це послуги по використанню технологічних та інших науково-технічних розробок. В цьому заключається його відмінність від ліцензійної торгівлі, де об'єктом купівлі-продажу є сама технологія. Ціни на експортні інжинірингові послуги переважно вищі від внутрішніх на 40-50% для імпортерів в промислово розвинутих країнах і вдвічі для імпортерів в країнах, що розвиваються. Така цінова політика пояснюється, з однієї сторони, підвищеним попитом на інжинірингові послуги в країнах, що розвиваються, а з іншої - фактичною монополією на представлення цих послуг зі сторони промислово розвинутих країн. Серед експортерів інжинірингових послуг домінуюче положення займають американські компанії, а їхніми основними суперниками вважаються фірми Великобританії, Німеччини, Японії, Франції і деяких інших розвинутих країн.
Як відомо, друга половина двадцятого століття характеризується нарощуванням постіндустріальних тенденцій в економіках провідних країн світу. Тому теоретики постіндустріалізму змушені були перевести осмислення одного з основоположних тезисів цієї метатеорії (про провідну роль цих знань в економічних і суспільних відносинах інформаційного суспільства) в практичне здійснення.
Шлях цей виявився непростим. Одна справа роздумувати про цінність знань, спостерігати тенденції, аналізувати факти, а зовсім інша - запропонувати їх економічне вираження, озброївши керівника практичним інструментарієм для ефективного управління цим основним нематеріальним ресурсом. Для цього потребувалось кардинально змінити методологічну парадигму економічного мислення, частково по-новому переосмислити такі поняття, як вартість, капітал і власність.
Етапною в цьому відношенні стала книга Тайчічі Сакайя "Вартість, що створюється знаннями, або Історія майбутнього", котра вийшла в Японії в 1985 році. Її автор в кінці 60х - на початку 70х років був одним з розробників стратегії проникнення японських товарів на зовнішні ринки. Він один з перших поєднав два поняття - "вартість" і "знання", поєднавши ієрогліфи "chi"(знання) і "kah"(вартість). Через десяток років американські видавництва, у яких публікувалась його книга, переклали це поняття як "knowledge-value" - "цінність, втілена в знання, породжена знаннями" ( у літературному перекладі це звучить як "вартість, що створюється знаннями"[5; c.46].
Розглядаючи революцію вартості (knowledge-value revolution), яка створюється знаннями, Т. Сакайя мав на увазі, що у сучасних умовах традиційні фактори виробництва уже не визначають ту цінність, яку споживачі признають за тим чи іншим продуктом. Таким чином, економіка перетворюється в систему, що функціонує на основі обміну знаннями і їхньої взаємної оцінки. В такій системі особливого значення у взаємовідносинах з споживачами набувають питання іміджу та реклами. Споживача необхідно впевнити у тому, що продукція є результатом злиття знань та найновіших інформаційних технологій. Не виключено, що у майбутньому складеться ситуація, за якої продукція буде насичена знаннями в набагато більшій мірі, ніж цього потребують її функції, лише тільки формування враження про більш високий рівень втіленого в ній інтелектуального потенціалу. Годинники, фотокамери, персональні комп'ютери будуть мати функції, які покупець навряд чи застосовуватиме або яких він потребує не дуже часто. "Споживчий культ знань", як і будь-який інший продукт масової культури, маєдосить віддалене відношення до суті процесів, що відбуваються в даний час. Більш важливим для менеджменту є осмислення внутрішньофірмової цінності знання. Навчившись керувати цим ресурсом, можна отримати стратегічну перемогу в динамічному ринковому середовищі.
Охорона прав на винаходи, промислові зразки і товарні знаки - це предмет активного міжнародного регулювання. Основною міжнародною угодою в цій галузі є Паризька конвенція по охороні промислової власності. Перша редакція цієї конвенції була підписана одинадцятьма країнами в Парижі в 1883 році. Надалі Конвенція неодноразово переглядалась і доповнювалась. В країнах-учасниках Паризька конвенція діє під різними редакціями в залежності від того, який з її текстів був ратифікований країною. Учасники Конвенції утворюють так званий Міжнародний союз по охороні промислової власності (також відомий як Паризький союз).
На даний момент найбільший вклад у регулювання патентного права у Європі внесла Європейська патентна організація (ЄПО). Європейська патентна організація (European Patent Organization, EPO) була створена на основі Конвенції по видачу європейських патентів, підписаній в 1973 році і ратифікованій в 1977 році. Штаб-квартира ЄПО знаходиться в Мюнхені (Німеччина), в Гаазі (Нідерланди) - місцеве відділення, в Відні (Австрія) і в Берліні (Німеччина) - бюро. Європейська патентна система основана на активному співробітництві Європейського патентного відомства з національними відомствами країн-контрагентів і передбачає узгодження національного патентного права з Конвенцією про видачу європейських патентів.
Європейський патент надає його власнику патентний захист протягом двадцяти років, так, як і національний патент в деяких або ж у всіх країнах, між якими проводиться до мовлення. Європейські патенти можуть видаватися згідно міжнародної заявки, поданої у відповідності з Договором про патентну кооперацію. Підписана в 1989 році дванадцятьма країнами-членами Європейського союзу угода про патенти ЄС не ратифікована ще й по сьогоднішній день.
Європейська патентна організація з 1993 року заключає з державами-не членами ЄПО договори про розповсюдження дії європейських патентів на їх території за умови, що ці країни мають власне патентне відомство і прийняли закон про охорону інтелектуальної власності. Видані за таких умов патенти представляють в цих країнах такий же захист, як і європейські патенти ЄПО. Основні цілі діяльності Європейської патентної організації - видача європейських патентів, поширення співробітництва між європейськими державами в галузі охорони інтелектуальної власності та посилення патентного захисту завдяки єдиній процедурі видачі патентів.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ, World Intellectual Property Organization, WIPO) була заснована в 1970 році в ході реалізації Конвенції про створення ВОІВ, підписаної в Стокгольмі в 1967 році. Створення ВОІВ завдячує Паризькій конвенції про
Loading...

 
 

Цікаве