WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та сутність права - Курсова робота

Поняття та сутність права - Курсова робота

тісно пов'язано з економікою. З однієї сторони економічні (виборчі) відносини визначають систему права і законодавства, з іншої сторони система права і законодавства визначає економічні відносини. При переході до ринкової економіки необхідна нова система права і зако-нодавства. Економіка обумовлює право опосередковано через потреби і інтереси особи, соціальних груп, класів. Право визначає систему економічних відносин тоді, коли відбу-вається перехід від однієї економічної системи до іншої, як це відбувається в багатьох республіках колишнього Радянсь-кого Союзу. Крім того, право може стимулювати, гальмувати економічний розвиток, а також нейтрально відноситись до розвитку економічних відносин.
Поділ права на об'єктивне і суб'єктивне має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення. Воно проявляється в виникненні та реалізації правових відносин.
Правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов'язках суб'єктів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи), так і організації чи установи (юридичні особи).
Правові відносини завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначеністю взаємної поведінки його учасників, тобто взаємних прав та обов'язків. Відповідним правам одного суб'єкта правовідносин повинні строго відповідати обов'язки іншого суб'єкта цих відносин.
Правовідносини завжди виникають на основі об'єктивного права між суб'єктами права, тобто між фізичними чи юри-дичними особами, що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.
Правовідносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Правовідносини безпосередньо пов'язані з волею конкретної особи, котра вступає в конкрет-не правове відношення з іншими суб'єктами або групою людей.
Правовідносини складаються із: суб'єктів права, тобто учасників правовідношення; об'єкта правовідношення, тобто конкретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб'єкти вступають у правове відношення між собою: прав та обов'язків; юридичних фактів. Суб'єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов'язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов'язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначаються законом.
Юридичні факти - це передбачені законом обставини, з настанням яких виникає, припиняється або змінюється пра-вовідношення. Такі обставини поділяються на дві групи: дії (обставини), що залежать від волі людини, та події (обстави-ни), що виникають незалежно від волі людини. Чинне в державі право пов'язане із правосвідомістю. Норми права створюються людьми, в них люди вкладають свої знання, розум і свідомість, тобто уявлення про мету і завдання права, на-слідки його регулятивної діяльності та про способи і методи регулювання правом відносин між людьми в суспільстві. Апелюють норми права теж до свідомості людей. Отже, правосвідомість - свідомість у галузі права, обов'язковий елемент його виникнення, розвитку і функціонування.
Правосвідомість можна визначити як сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання, до оцінки правомірності його норми та уявлення про майбутню правову систему та окремі її норми.,
Правосвідомість впливає на процес державотворення, на реалізацію права та виконання його приписів адресатами. Правосвідомість, що містить у собі усвідомлення ролі і значення права в суспільстві, значною мірою впливає на фор-мування правової держави та створення цивілізованого право-порядку в країні.
Право як система норм - неподільне. Є два самостійні терміни, які вживаються на позначення права як системи: пра-вова система і система права. Перший з них - правова система - більш загальний і виражає єдність всіх правових форм, охоплює всі правові норми, правові відношення, правову діяльність по виданню нормативних актів та їх застосуванню, судову практику, правомірну поведінку особи, а також правосвідомість, правове почуття, правову культуру, правовий порядок тощо. Отже, до правової системи входять суспільні явища, які характеризуються правовими властивостями, мають правове походження та значення. Виникають вони на основі права його мети і завдань, пов'язаних з життям і розвитком права.
Ще римські юристи довели практичну доцільність поділу права на право приватне і право публічне. Цей поділ існує і виконує свої регулятивні функції у всіх цивілізованих країнах світу, до нього повернулися і ми. Покликаний він до життя потребою правового регулювання процесу приватизації, утвердження приватної власності в Україні.
Приватне право призначене регулювати сфери індивідуаль-ної ініціативи особи у всіх галузях суспільного життя. Дер-жава, наприклад, зобов'язана обмежувати свою діяльність, якщо це перешкоджає реалізації законних приватних інтересів особи. На сторожі цього стоїть приватне право. До приватногоправа входять норми цивільного права (вони є визначальними у приватно-правовій галузі), сімейне право, торговельне, кооперативне право тощо.
Публічне право має своїм призначенням регулювання влад-но-управлінських відношень, що виходять від державних влас-тей, та між ними. Публічне право виражає інтереси всього су-спільства у певних сферах прояву державної влади. До публіч-ного права належать державне, адміністративне, кримінальне, фінансове право тощо.
Така система права, поділ його норм на приватне і публічне, забезпечує зручність користування правом. Структурна уніфікація правових систем різних країн сприяє налагодженню міждержавних зв'язків у юридичній галузі щодо захисту прав, свобод, власності громадян.
Висновок.
Право і демократія.
Право надзвичайно тісно пов'язане з політикою. Право залежить від політики класів, соціальних груп і їх політичних партій. В праві виражається політика класів, партій і всього народу залежно від того, кому належить державна влада. Право, закон - це концентрований вираз не тільки економіки, але і політики держави і суспільства. Законодавство офіційно закріплює цю політику. Політика оформляється в праві у вигляді юридичних прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. Політика, в свою чергу, залежить від права, оскільки воно є засобом вираження, декларування політики: здійснення реалізації політики; захисту, гарантування політики; переконання, пропаганди на користь певної політики.
Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною системами. В сучасній державі право повинно не тільки відповідати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вираженням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх протиріч. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але змістом і функціями права, які об'єктивно визначаються єдністю суспільних відносин, формами власності, конкуренцією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відносини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаціональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких логічно витікає поділ права на приватне і публічне.
Система права кожної країни відносно стабільна і динамічна, в залежності від зміни суспільних відносин, з появою нових сфер людської діяльності, яка потребує правового регулювання. В Україні нині здійснюється перехід від однієї системи права до іншої, яка відповідає основним принципам правової держави і громадянського суспільства. По суті відбувається повне оновлення системи права і законодавства.
Використана література:
1. Котюк В. Теорія права. - К., 1996 р.
2. Правознавство. - Львів, 1994 р.
3. Сучасні проблеми держави і права. - К., 1998 р.
Loading...

 
 

Цікаве