WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та сутність права - Курсова робота

Поняття та сутність права - Курсова робота

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Кафедра теорії держави та права
Курсова робота
на тему:
"Поняття та сутність права."
Виконав:
курсант 103-го взводу
IV - факультету НАВСУ
рядовий міліції
Костенко С. О.
Науковий керівник:
викладач кафедри теорії
держави та права
кандидат юридичних наук
доцент Карпов О. М.
Зміст.
Вступ. 3
Основні ознаки права. 3
Принципи права. 6
Функції права. 9
Право і суспільство. 10
Право і матеріально-суспільні відносини. 11
Висновок. 14
Право і демократія. 14
Використана література: 16
Вступ.
Основні ознаки права.
Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Лю-дина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби - джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, органі-зацій і держави. Право проявляє себе як загальний обов'яз-ковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання - це проголошення державою вимог до людини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов'язків) - з другого.
Право - це специфічна форма регулювання поведінки лю-дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізо-ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.
Право, на відміну від інших соціальних норм - норм мо-ралі, норм громадських організацій та установ, релігійних норм, має свої особливості.
Держава встановлює чи санкціонує право, яке виражає загальнолюдські інтереси, потреби, певні соціальні стремління і бажання більшості населення, закріплює права та свободи громадян. Особливістю права є те, що воно не лише виражає та закріплює, а й охороняє та захищає загальнолюдські цінності (це не стосується держав, де панує диктаторський, тоталітарний режим, як це було при комуністичному режимі в СРСР).
Виконання проголошеного державною владою права забез-печується силою державного примусу, який існує незалежно від того, виконуються установлені правом правила суспільної поведінки добровільно чи примусово. Поза правом, виконанням його приписів у державі не може залишатися ніхто. Приписи права є обов'язковими для всіх людей, що проживають на території держави. Для забезпечення цього й необхідна сила державного примусу, що входить до складу правової норми вже від моменту її проголошення, а проявляє себе тоді, коли правова норма порушена.
Для права, на відміну від інших соціальних норм, харак-терні чіткість визначення прав і обов'язків, їх належне роз-межування. Моральні норми, наприклад, не завжди відрізняють права від обов'язків. Наприклад, моральний принцип "допоможи ближньому" може бути як правом особи, що діятиме на свій власний розсуд, так і в деяких випадках, зокрема, для лікаря, її обов'язком.
Право об'єднує суспільство, людей в державі, адже всі вони підкоряються однаковим вимогам права, між ними вста-новлюються відповідні правові відносини.
Право не має регулятивного впливу ні на мрії, ні на по-мисли, ні на почуття, ні на ставлення до релігії, а тільки на суспільну поведінку людей, на вчинки - активні чи пасивні. Суспільні відносини - це відносини людини з іншими людьми, з різноманітними суспільними об'єднаннями людей, державними установами, службовими особами держави тощо. До суспільних відносин, що регулюються правом, належать також і відносини, що складаються в сім'ї, в колективі за місцем праці, в інших постійних чи тимчасових об'єднаннях людей.
Коли мова йде про право, то мається на увазі єдина система правових норм. В такій системній єдності правові норми діють у взаємозв'язку, взаємно доповнюючи одна одну своїми приписами правил поведінки. Отже, право є система норм, в цьому його особливість.
Право формулює правила поведінки у вигляді прав і обов'язків, зміст яких є формально визначеним, тобто вираже-ним у відповідній правовій формі (правовому акті), властивій Для певної державної влади. Формальна або юридична визна-ченість правил поведінки полягає ще й в тому, що вони прийняті державою відповідно до існуючих правил, опубліковані, час їх вступу в законну силу конкретно визначений, названа територія, на якій вони будуть діяти, та коло осіб, на які розповсюджується їх дія.
Право завжди має визначену форму: закон, указ, декрет, постанова, розпорядження тощо.
Право можливе лише як національна система норм, тому право може бути німецьке, польське, французьке, українське тощо. Змішаних за національною ознакою правових систем не існує. Кожна правова система відображає історичні традиції та національні звички, психологічні особливості нації, її потреби та інтереси, умови та можливості її життя. Наприклад, українська національна правова система успадкувала традиції, закладені в історичній правовій па-м'ятці - "Руській правді", правовій системі, що діяла в Ки-ївській Русі. В "Руській правді" і на сьогодні зберігається важливий для нас правотворчий дух українського народу.
Говорячи про особливості права, що відрізняють їх від інших соціальних норм, треба звернути увагу на винятково ва-жливе значення правових обов'язків. У співвідношенні між правами та обов'язками (з прав та обов'язків головно складається право) провідне місце посідають обов'язки, оскільки від рівня виконання обов'язків залежить рівень прав. Адже права однієї особи залежать від виконання обов'язків іншою особою. Наприклад, право громадян на освіту залежить від виконання державою свого обов'язку щодо органі-зації освіти в країні: будівництва шкіл, підготовки вчите-лів, забезпечення навчання в школах підручниками, облад-нанням тощо. Якщо держава нічого не зробить у цій галузі, не виконає свого юридичного обов'язку перед народом, то право громадян на освіту не буде ними реалізоване.
Особливості права полягають ще й в тому, що змінити його приписи або відмінити їх дію може лише та державна влада, яка його встановила чи санкціонувала, або вища в порядку підлеглості державна влада. Тому, наприклад, правові акти, встановлені Президентом України, відмінити, крім самого Президента, ніхто не може. Лише Конституційний суд може зафіксувати (якщо це буде мати місце) невідповідність правового акта Президента Конституції України. В такому разі акт втрачає свою загальнообов'язкову силу.
Право у взаємодії з іншими соціальними нормами виконує своє завдання щодо регулювання суспільних відносин. Важливе значення для права має єдність і взаємодія з нормами моралі в галузі регулювання суспільних відносин.
Особливою є роль права в правовій державі - роль пану-ючої наддержавою і над суспільством системи правил по-ведінки. Його зверхність у правовій державі є гарантом прав і свобод громадян, захисту їх власності. Зверхність права забезпечується чітким розподілом влади в державі на зако-нодавчу, виконавчу та судову, а також незмінністю їх самостійності в процесі функціонування, взаємодією між ними та взаємним контролем за діяльністю у формах і методах, пе-редбачених Конституцією.
Принципи права.
В теорії права існує два терміни "принципи права" і "правові принципи". Вони відрізняються один від одного тим, що правові принципи виникають як правило задовго до ви-никнення системи права і законодавства. Правові принципи, які закріплені в системі права і законодавства, переходять в принципи права.
Правові принципи - це головні ідеї, які виражають основні вимоги до системи права тієї чи іншої держави. Правові принципи - це перш за все категорії суспільної правосвідомості і вони далеко не завжди виражені в системі права і в правових нормах. Іноді

 
 

Цікаве

Загрузка...