WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Державна влада - Реферат

Державна влада - Реферат

секторі, то, очевидно, таке співвідношення існує і у владних сферах. Тіньова економіка, яка певною мірою є мафіозною, виникла не тільки в силу закономірностей складних суспільних трансформацій перехідного періоду, але здебільшого є породженням союзу між центральними, регіональними і транснаціональними владними структурами, тіньовим бізнесом і кримінальними елементами. Такий симбіоз можливий на взаємовигідних тіньових розрахунках. Скажімо, регіональна владна група патронує певні "свої" комерційні структури шляхом надання їм вигідних умов (податкових, кредит-них, підтримки їх монопольного становища на ринку), а вони у свою чергу підтримують тіньовими доходами владу.
Для прикриття злочинних дій і розправи з конкурентами використовуються кримінальні елементи. Те ж саме існує і на рівні центральної влади, а також у сфері міжнародних відносин. Причинами існування таких груп є:
1) слабкі механізми контролю над виконанням бюджету і використання бюджетних коштів і міжнародних кредитів;
2) збереження за державною власністю значної переваги у стратегічних галузях економіки;
3) недоступність інформації про авторство законів і підзаконних актів, а також про результати голосувань депутатів різних рівнів;
4) монополізм держави в інформаційному просторі;
5) наявність привілеїв у державної бюрократії порівняно з іншими верствами населення, відсутність правових норм про опозицію і соціальне партнерство;
6) відсутність жорстких норм і спеціалізованих структур у боротьбі з корупцією;
7) партійна неструктурованість влади,незрілість інститутів цивілізованого громадянського тиску на владу.
Якщо аналізувати владу на рівні інституціалізованих суб'єктів, то треба сказати, що їх недоліком є величезний обсяг повноважень державних органів у соціально-економічній сфері, невизначеність правових меж політичної і адміні-стративної, державної і самоврядної компетенції, застарілі механізми контролю і координації, а також трудової мотивації управлінського апарату. Внаслідок цього проходить жорсткий процес боротьби за владу між інституціалізованими суб'єктами на всіх рівнях політичної системи, оскільки влада в даний час дає можливість розподілити власність, матеріальні й фінансові ресурси.
Отже, нечіткість правових меж компетенцій між органами державної влади і місцевого самоврядування, застарілі механізми трудової мотивації державної бюрократії, великі можливості владних структур у розподілі власності, матеріальних і фінансових ресурсів сприяють політичній неста-більності, відчуженості влади від суспільства. Державна влада в Україні є занадто централізованою, оскільки питання правового розмежування компетенції між органами державними, органами самоврядування, бюджетної і податкової систем ще не вирішено остаточно.
Серед групових суб'єктів політики найбільший вплив на державну владу мають колишні номенклатурні угруповання, які маючи старі зв'язки, а також доступ до матеріальних і фінансових ресурсів, часто використовують владу для своїх корисливих цілей. Номенклатурні угруповання можна умовно розділити на "старі" ("напівфеодальні"), не спроможні діяти в ринкових умовах, і "нові" ("пробуржуазні"), що завдяки державному протекціонізму нагромадили величезний капітал і готові працювати в ринкових умовах.
На рівні державної влади, якщо розглядати цей процес з конфліктологічної точки зору, названі групи представлені ідеологіями лівих і центристів. Груповий вплив на владу з боку середніх і дрібних підприємців, а також працівників культурно-соціальної сфери і державного сектора слабкий. Ці категорії, не маючи організаційного досвіду, а також сучасного розуміння боротьби за владу, не оформилися ще у цивілізовані групи тиску, їхні протести носять спорадичний характер, проявляються лише в ситуаціях екстремально-невигідних для них, тобто вони не вміють заздалегідь попереджати небажані для них наслідки нормотворчої діяльності, а лише постфактум на них реагують.
Висновок
Для молодої України нагальнішим завданням є залучення до демократичного процесу якомога ширших верств громадянства. Однак аналіз політичної свідомості, установки на політичну участь, політичної залучености та ступеню довіри до вищих елементів влади свідчить про досить своєрідний стан політичної участи населення України.
Як завжди, виявляється більш-менш стійка недовіра до вищих владних структур (попри всі їхні намагання переконати громадськість у своїх прогресивних намірах), скептичне ставлення до особистої політичної участи та власної здатності впливати на політичні рішення і політичний стан.
Конфлікт між потребами, інтересами та реальними умовами життя гостро переживається громадянами України. Це породжує особливі політичні настрої мас - від байдужості й апатії до зневіри, ненависті й конформізму."
В Україні назріла переоцінка призначення громадянського суспільства на основі переосмислення ролі держави і політичних суб'єктів. Важливою противагою авторитаризмові, який ще дається взнаки у певних політичних процесах в Україні, має стати послідовна політична діяльність позапарламентських соціальних рухів, незалежних від держави за своїм суспільним статусом. Потрібно вдосконалювати норми представницької демократії як режиму, що найбільшою мірою гарантує індивідуальні права.
Досягнення автономії громадянського суспільства має стати, значною мірою, результатом поєднання політичної участи народних рухів з широким громадським обговоренням межі влади та моральності її мети у період авторитарного правління, звісно, за умови уникнення загрози політичній стабільності.
Особливо важливо, щоб широкі верстви населення, особливо соціальні рухи, змогли зрозуміти, що поза демократією публічне обговорення таких проблем, як громадський контроль за урядовою політикою та державним управлінням, а отже і правове й соціальне обмеження влади, просто неможливі.
Для консолідації громадської політичної участи і спрямування її до річища правових форм демократія потребує механізмів врегулювання конфліктів та регульованої конкуренції за доступ до влади. Це завжди вимагає компромісу: з боку головних можновладців - згоди на допуск інших до владних позицій, з боку опозиції - відмови від звернення й від закликів до реакційних форм протесту, навіть заради бажаних політичних результатів.
Список використаної літератури
1. Байтин М. Государство и политическая власть. - Саратов, 1982.
2. Загальна теорія держави і права. - К., 1998.
3. Конституція України. - К., 1998.
4. Основи держави і права. - К., 1997.
5. Рябов С. Політологічна теорія держави. - К., 1996.
6. Ткаченко В. Україна на межі цивілізації. - К., 1995
Loading...

 
 

Цікаве