WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

суду ухвалювати рішення з цих справ допомагає забезпечити верховенство та однорідність федерального права. Були сюди включені й адміралтейські справи, пов'язані загалом із пароплавством,- через міжнародну природу морського діла та його вагу для молодої нації.
Федеральна правова влада поширюється також на спори між громадянами різних штатів (справи "різного громадянства"), аби уникнути ризику, що суд штату неналежним чином віддасть перевагу своїм співгромадянам у їхніх спорах із "чужими". З подібних міркувань федеральні суди мають також право розв'язувати суперечки поміж штатами, а також вести справи, де Сполучені Штати виступають як одна із сторін. Одначе право федеральних судів вести процеси проти окремих штатівбуло обмежене Одинадцятою поправкою 1795 року.
Багато видів судових процесів, не перелічених у статті III (включаючи більшість справ стосовно контрактів, власності, нещасних випадків, карних злочинів, внутрішніх взаємин), закріплено за судами окремих штатів Десятою поправкою; кожен штат має свій власний повний набір судів. Суди окремих штатів можуть також розв'язувати більшість справ, що підпадають під компетенцію федеральних судів,- коли таке бажання сторін. Дарма що положення про "потрібні й належні закони" уповноважує Конгрес поширювати виняткову компетенцію федерального суду на ці випадки, він, як правило, до цього не вдавався.
Верховний суд функціонує лише як суд останньої інстанції ("апеляційна юрисдикція"), якщо тільки стороною в судовій справі не є штат чи зарубіжний дипломат. Спір спочатку розв'язується федеральним окружним судом або судом штату; сторона, що програла процес, може потім подавати апеляцію на рішення суду штату, а в деяких випадках може дійти як до кінцевої інстанції до Верховного суду Сполучених Штатів. Рішення суду штату, однак, підлягають перегляду Верховним судом тільки в тій мірі, в якій вони заторкують Конституцію чи інший федеральний закон.
Стаття V надає можливість вносити поправки до Конституції. Ніяка поправка не може позбавити штат його рівноправного голосу в Сенаті без його згоди, а поза тим можна вільно робити поправки до будь-якого положення Конституції.
Саме тому, що існує така широка змога вносити поправки, процес їх прийняття утруднено, аби запобігти поспішним змінам. Норма така, що потрібні дві третини голосів обох палат Конгресу, аби внести конституційну поправку на розгляд, і схвалення трьох чвертей від усіх штатів, щоб ту поправку прийняти. Ця процедура привела до успішного кінця лише в двадцяти шести випадках за двісті років.
А альтернативне положення про скликання конституційних зборів для вироблення поправок так ні разу й не було використане - почасти від побоювання, що ті збори можуть порушити основи Конституції.
Хоча Конституція надала федеральному урядові лише обмежені повноваження, в багатьох ратифікаційних документах окремих штатів були висловлені побоювання, що федеральний уряд може зловживати своєю владою. Аби усунути ці страхи, Конгрес 1789 року в одному зі своїх перших актів запропонував дванадцять поправок. Десять із них, що склали американський Білль про права, були ратифіковані протягом двох років і стали першими десятьма поправками до Конституції.
Висновок.
Прийняття Конституції стало вражаючим досягненням. Установивши осібні, демократично обирані законодавчі та виконавчі розгалуження влади, а також уповноваживши незалежних суддів скласти звід фундаментальних прав,Американці з ХVIІІ сторіччя спорудили зразковий каркас народного - і що служить народові - урядування.
До того ж, за всі ці свої перші двісті літ Конституція показала себе напрочуд тривкою. Мудре рішення обмежити цей документ основоположними принципами надало йому вікової несхитної сталості, прищепивши народові здорове переконання, що цих положень не слід чіпати без нагальних на те підстав. Одначе не менш вирішним фактором стало й те, що Конституцію збудовано на таких міцних підвалинах, що навіть через два сторіччя, із лише двома істотними змінами після практично одночасного додання десяти перших поправок, вона й далі служить потребам справедливого й добре впорядкованого суспільства.
Цими двома змінами стали кінець конституційного федералізму й гарантія расової рівності. Останнє здійснено через установлений спосіб конституційної поправки, а перше - значною мірою через тлумачення Основного Закону.
Дозволивши Конгресові перебрати права, що їх Конституція начебто резервувала за штатами, Верховний суд продемонстрував обмеження юридичного перегляду як інструмент для запровадження конституційних обмежень. В інші кризові моменти Верховний суд також виявився нездатним уберегти інші підрозділи від перевищення влади. Коли після Громадянської війни Конгрес фактично звів південні штати до стану колоній, суддям забракло мужності, щоб утрутитися. Верховний суд не зміг (чи не побажав) захистити свободу слова від істерії першої світової війни та п'ятдесятих років, і він же не дуже старався запобігти тому, щоб виконавчі органи не перебрали на себе військових повноважень Конгресу чи щоб не створили "безголового четвертого підрозділу" - незалежних установ. Зрештою, навіть сприятливі рішення Верховного суду не спромоглися реалізувати виборчих прав чорношкірих, аж поки інші підрозділи федерального урядування додали нарешті й своє ваговите слово.
До того ж, в інших випадках судді так реалізували своє шановане право юридичного перегляду, що своїми рішеннями фактично позбавляли народ законно здобутих плодів демократичного процесу. На порозі Громадянської війни Верховний суд перешкодив політичному розв'язанню конфлікту надто вузькою інтерпретацією повноважень Конгресу видавати закони і для південних територій. Перед Великого депресією і під час її Верховний суд раз у раз намагався лікувати соціальні виразки душительською зброєю Належного процесу, змайструвавши ту зброю чи не з усіх конституційних положень. Поколінням пізніш, на думку багатьох, він повторно помилився зі своїми суперечливими ухвалами щодо аборту.
Таким парадоксальним чином юридичний перегляд показав себе слабким і водночас навіть небезпечним. З одного боку, судді не завжди мали силу втілювати Конституцію в життя, навсупереч духові того чи іншого часу. А з другого, вони подеколи підмінювали своїми власними принципами ті, що їх заклав у Конституцію суверенний народ.
Використана література.
1. БельсонЯ. М., Ливанцев К. Е. История государства и права США.- Л., 1982.
2. Історія Сполучених Штатів. - К., 1997.
3. Каменский В. Г. Билль о правах в конституционной истории США: Историко-юридические исследования.-М., 1983.
4. Каррі Д. Конституція США. - К., 1993
5. Минин А. А.. Языков Е. Ф. Конституция США. История и современность.-М., 1988.
6. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн. - К., 1994.
Loading...

 
 

Цікаве