WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

Конституцію за умови, що відповідні поправки буде внесено негайно.
Коли у вересні 1789 року в місті Нью-Йорку розпочав роботу перший Конгрес, вимоги щодо внесення Поправок на захист прав особи виявилися одностайними. Не зволікаючи, Конгрес прийняв 12 таких поправок; у грудні 1791 року десять з них ратифікувала належна кількість штатів, щоб ці поправки доповнили текст Конституції. Всі вони відомі під назвою Білль про права, і їхніми основоположними тезами є: свобода слова, преси, релігії і права мирно збиратися, протестувати, вимагати змін (Перша поправка); захист відбезпідставних обшуків, конфіскації майна та арешту (Четверта поправка); належний судовий розгляд кримінальних справ (П'ята поправка); право на справедливий та невідкладний суд (Шоста поправка); захист від жорстоких і надзвичайних покарань (Восьма поправка); а також твердження про те, що люди зберігають за собою інші права, що не перелічені в даній Конституції (Дев'ята поправка).
3. Основні положення Конституції США.
Стаття І, розділ 1 довіряє законодавчу владу центрального урядування Конгресові Сполучених Штатів, який складається з двох палат: Сенату й Палати представників. Члени Палати представників обираються прямим голосуванням громадян на дворічний термін, а місця розподіляються поміж штатами відповідно до кількості населення (ст. І, р. 2). Каліфорнія та Нью-Йорк, таким чином, мають більш ніж по тридцять представників од штату, а Делавер, Аляска - по одному.
Зате в Сенаті кожен штат має по два члени (ст. І, р. 3), і згідно зі статтею V це положення практично неможливо змінити поправкою. Ці поступки меншим штатам були ціною їхнього схвалення Конституції.
Спочатку сенаторів обирали законодавчі органи штатів, з тим щоб штати брали безпосередню участь в управлінні країною. В інтересах більшої демократії це положення змінено Сімнадцятою поправкою, і від 1913 року сенатори також обираються прямим голосуванням народу.
Питання, що можуть улягати компетенції федерального законодавчого органу, перелічено в статті І, розділі 8. Конгрес може створювати й утримувати війська та флоти, а також оголошувати війну. Він може регулювати торгівельні відносини з іншими країнами, поміж окремими штатами, а також з індіанськими племенами. Він може карбу-вати гроші й виробляти правила натуралізації чужоземців. Може запроваджувати закони про патентну справу, авторські права та банкрутство, засновувати поштові служби й правити округом Колумбія. Може вводити податки й позичати гроші для сплати федеральних зобов'язань. Зрештою, він може запроваджувати всі "потрібні й належні закони" для виконання будь-якими органами влади, підпорядкованими центральному урядові.
Інші положення надають Конгресові різні додаткові повноваження.
Стаття II, розділ 1 довіряє федеральну виконавчу владу Президентові Сполучених Штатів, який обирається на чотири роки й (від прийняття Двадцять другої поправки 1951 року) не більше, ніж двічі. Оскільки автори Конституції не вірили, що народ зможе зробити мудрий вибір, Президент обирається не прямо, а вибірниками, яких оби-рають ті, хто має право голосу, з усіх штатів (ст. II, р. 1; попр. XII). Ця система ніколи не працювала так, як її задумували укладачі Конституції, адже фактично від самого початку вибірники були суто номінальними діячами, що тільки фіксували на папері вибір народу.
Кожен штат обирає певне число вибірників, відповідно до всієї кількості його сенаторів і представників, а округ Колумбія (який не має голосу в Конгресі) від 1961 року обирає їх не більше,"ніж найменш населений штат" (попр. XXIII). Оскільки кожен штат має, незалежно від його населеності, двох сенаторів, дрібніші штати трохи "перепред-ставлені" і в виборах Президента. До того ж закони штатів назагал передбачають, що переможець виборчої кампанії всередині штату дістає собі всі голоси вибірників цього ж штату. Ці фактори уможливлюють таку ситуацію, коли кандидат у Президенти, набравши більшість голосів у всенародному голосуванні, все-таки програє кампанію.
Більшість президентських повноважень перелічена в статті II, розділах 2 й 3. Президент - головнокомандувач збройних сил. Він уповноважений амністувати федеральних злочинців, за винятком випадків імпічменту. За згодою Сенату призначає суддів та інших федеральних урядовців і укладає договори з чужоземними державами. Він також грає чільну роль і в інших аспектах міжнародних зносин - почасти на підставі неупередженого положення, що уповноважує його приймати "послів та інших повноважних представників", і почасти за тією теорією, що деякі функції зовнішніх зносин притаманні самій посаді Президента . Наступна вказівка, що Президент "забезпечує точне вико-нання законів", покладає на нього основну відповідальність за зміцнення федерального права.
І насамкінець, Президент грає важливу роль у законодавчому процесі через право вето, надане йому статтею І, розділом 7: якщо він відмовиться схвалити законопроект, представлений Конгресом, то цей законопроект стане законом лише тоді, коли його знову схвалить більшість (дві третини) обох палат. Він також може подавати (й часто подає) законопроекти на розгляд Конгресу.
Стаття III, розділ 1 надає федеральну юридичну владу Верховному судові Сполучених Штатів, підпорядковуючи йому всі нижчі судові органи, що їх Конгрес вважатиме за необхідне заснувати. Від 1789 року існують федеральні суди першої інстанції (окружні суди Сполучених Штатів) У кожному штаті, а від 1891 року - й проміжні апеляційні суди.
Цей самий розділ передбачає, що федеральні судді обіймають посаду, "поки до них немає претензій". Коли не брати до уваги обговореної вже тут обмеженої можливості імпічменту, цю фразу розуміють як "поки їхнього віку", а наступне положення гарантує, що їхня винагорода не може бути зменшена, поки вони перебувають при виконанні своїх обов'язків. Мета цих положень: створити такі умови, щоб судді могли виконувати свою роботу, не боячись утисків з боку інших владних підрозділів.
Як і Конгрес, федеральні суди не мають іншої влади, крім тієї, що надана їм Конституцією Найважливіше їхнє повноваження - розглядати "судові справи" й "спори", тобто вести судові процеси. Згідно із статтею II, розділом 2 Конгрес може також наділити їх владою призначати "нижчих урядовців", яких в інших випадках настановляє Президент, а затверджує Сенат. Чи це повноваження обмежується судовими урядовцями, як підказує контекст, а чи Конгрес може наділяти суддів владою призначати спеціальних обвинувачів, як він пробував чинити,- є предметом дискусії.
Навіть не всі судові справи можуть бути розв'язані федеральними судами - їхні повноваження обмежуються певними видами спорів, що їх укладачі Конституції вважали належними предметами національної турботи. Найважливіші з них - це процеси, що заторкують саму Конституцію, федеральні закони або угоди. Компетенція федерального
Loading...

 
 

Цікаве