WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

недостатньо представницький орган.
Він наполягав на прийнятті звернення до всіх штатів з пропозицією виділити представників для повторної зустрічі, що мала відбутись наступної весни у Філадельфії. Континентальний конгрес спочатку обурився сміливою заявою, але його протести були втішенізвісткою, що Вірджинія обрала делегатом Джорджа Вашингтона. Протягом наступної осені й зими вибори відбулися в усіх штатах, за винятком Род-Айленда.
У травні 1787 року на федеральний з'їзд у філадельфійському Державному домі зібралися визначні діячі. Законодавчі вибори штатів прислали керівників із досвідом врядування в колоніях, штатах та в Конгресі, а також в адвокатурі й армії. Джордж Вашингтон, якого вважали видатним громадянином країни за бездоганну публічну ре-путацію, чесність та відважне командування військом під час революції, був обраний на голову з'їзду.
З-поміж інших активних депутатів вирізнялися два пенсильванці: Гавернер Моррис, що ясно усвідомлював необхідність створення національного уряду, та Джеймс Віл-сон, який невтомно працював над поширенням ідеї державності. Пенсильванія обрала своїм представником також Бенджаміна Франкліна, що завершував блискучу кар'єру на державній службі та науковому поприщі. З Вірджинії прибув Джеймс Медисон, молодий державний діяч-прагматик, що пильно вивчав політику й історію і, за висловом одного з колег, "був пройнятий духом заповзятості і практичності... Найбільш ерудована людина у будь-якому спірному питанні". Нині Медисона визнають за "батька Конституції".
Массачусетс прислав Руфуса Кінга і Елбриджа Джеррі - людей ще молодих, проте здібних і досвідчених. Роджер Шерман, швець, що став суддею, був одним із представників від Коннектикута. Із Нью-Йорка прибув ініціатор зборів - Александер Гамілтон. Не брали участі у з'їзді Томас Джефферсон, що був тоді послом у Франції, і Джон Адамс, посол в іншій державі - Великобританії. Серед 55 делегатів переважали молоді люди: середній вік сягав 42 років.
З'їзд був уповноважений прийняти лише поправки до Статей конфедерації, але, як згодом писав Медисон, делегати "з мужньою вірою у свою країну" відхилили ті Статті й приступили до заснування нової форми врядування.
Вони визнали, що головна потреба - це примирити дві різні влади: владу місцевого контролю, яку вже здійснювали 13 напівнезалежних штатів, і владу центрального уряду. Вони також схвалили той принцип, що функції і влада національного уряду - нові, загальні і всеосяжні, то-му їх слід старанно визначити і сформулювати, а всі інші функції та повноваження варто сприймати як такі, що належать до компетенції штатів. Усвідомлюючи, що центральному урядові належить мати реальну владу, делегати загалом дійшли згоди, що уряд, серед іншого, уповноважений карбувати монету, регулювати торгівлю, оголошувати війну та укладати мир.
Державні діячі XVIII ст., що зустрілись у Філадельфії, були прихильниками ідей Монтеск'є про рівновагу сил у політиці - принципу, який підтверджувався усім колоніальним досвідом, а також працями Джона Локка, відомими більшості делегатів. Усі ці фактори збудили переконання в тому, що треба встановити три рівні й узгоджені поміж собою гілки влади - законодавчу, виконавчу й судову, і врівноважити їх настільки гармонійно, щоб жодна не могла взяти під контроль інші. Делегати погодилися, що законодавча гілка, як і збори колоній та британський парламент, має складатись із двох палат.
Стосовно цих пунктів асамблея продемонструвала одностайність. Але гострі дебати розгорілися навколо методу їх здійснення. Представники маленьких штатів - наприклад, Нью-Джерсі - заперечували зміни, які можуть послабити їхній вплив у національному уряді, якщо основою для представництва послужить чисельність населення, а не факт існування штату, як було закладено в Статтях конфедерації.
З другого боку, делегати від великих штатів, таких, як Вірджинія, домагалися пропорційного представництва. Дебати ставали затяжними, аж поки Роджер Шерман не виступив з аргументами на користь представництва, пропорційного чисельності населення штатів в одній з палат Конгресу - Палаті представників, та рівного представництва у другій - Сенаті.
Отже, конфлікт великих і малих штатів у такий спосіб було розв'язано. Проте кожне з наступних питань породжувало нові проблеми, які щастило залагодити лише на основі подальших компромісів. Північани забажали, щоб рабів теж ураховували, визначаючи розмір податків для кожного штату, та не брали їх до уваги при визначенні місць штату у Палаті представників. Згідно з компромі-сом, якого вдалося досягти дуже легко, Палата представників мала складатися відповідно до кількості вільних громадян плюс три п'ятих від числа рабів.
Дехто з делегатів, зокрема Шерман і Елбридж Джеррі, стурбовані бунтом Шейза, побоювалися, що людській масі забракне мудрості врядувати, і тому домагалися, щоб владна гілка федерального уряду не обиралася безпосередньо народом. Інші вважали, що національному урядові треба надати якнайширшу основу в народі. Дехто з делегатів не погоджувався з наданням Заходові прав на створення штатів; інші обстоювали принцип рівності, встановлений Північно-Західним Декретом 1787 року.
Стосовно таких питань національної економіки, як паперові гроші, закони про контрактні зобов'язання, про роль жінок, що їх усунуто від політики, великих розбіжностей не було. Та з'явилася нагальна потреба врівноважити часткові економічні інтереси; встановити умови пов-новажень, термінів і добору голови виконавчої влади, а також у розв'язанні проблем, що стосувалися термінів служби суддів і специфіки майбутніх судів.
Упродовж гарячого філадельфійського літа з'їзд нарешті виробив проект, що в короткому документі втілював організацію найскладнішої форми урядування, яка лишень існувала, - верховного уряду з чітко визначеною і обмеженою сферою дій. Визначаючи повноваження, з'їзд надав федеральному урядові цілковиту владу накладати податки, брати грошові позики, встановлювати єдині мито й акцизні збори, карбувати монету, порядкувати у сфері мір і ваги, видавати патенти та авторські права, організовувати поштові контори, прокладати поштові тракти. Національний уряд уповноважений був набирати і утримувати армію та військовий флот, а також регулювати торгівлю між штатами. Йому було надано права залагоджувати стосунки з індіанцями, вести закордонну політику та війну. Він видавав закони про прийняття до громадянства чужоземців і здійснював контроль над громадськими землями; мав право приймати до Союзу нові штати на основі цілковитої рівності зі старими. Право видавати всі необхідні закони для реалізації визначених чітких повноважень забезпечило те, що федеральний уряд виявився спроможним задовольняти потреби наступних поколінь і значно більшо-го суспільства.
Розмежування гілок влади вже було втілено у більшості конституцій штатів і виправдало себе.
Loading...

 
 

Цікаве