WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

Створення федерації США. Конституція 1787 р. - Реферат

голосувати всім платникам податків (Делавер, Північна Кароліна і Джорджія на додачу до Пенсильванії), від урядовців вимагалося володіння певноювласністю.
Боротьба з Англією багато в чому змінила уявлення ко-лоніального періоду. Місцеві асамблеї відхилили Олбенійський план союзу в 1754 році, не погодившись поступитися найменшою часткою автономії будь-якому з органів, навіть такому, котрий вони самі оберуть. Проте в ході революції взаємодопомога виявилась ефективною ланкою в діяльності колонії, і страх перед утратою індивідуальної влади значно послабшав.
1776 року Джон Дикінсон виклав "Статті конфедерації і постійного союзу". Континентальний конгрес схвалив їх у листопаді 1777 року, і вони набули чинності в 1781 році, коли їх ратифікували штати. Проголошувана в статтях схема врядування мала чимало слабких місць. Національному урядові бракувало влади змінювати в разі необхідності митні тарифи, регулювати комерцію і стягувати по-датки. У цій системі бракувало також єдиного контролю за міжнародними стосунками: деякі штати могли здійснювати односторонні переговори з іноземними державами. Дев'ять штатів сформували власні армії, а кілька - ще й військові флоти. У штатах і на всій території держави оберталася химерна суміш монет та паперових грошових знаків, що швидко знецінювалися.
Економічні труднощі повоєнного періоду викликали глибоке занепокоєння у комерсантів, що постачали армії обох сторін, а тепер зазнали втрат через розрив з британською торговельною системою. Штати у своїй тарифній політиці надавали перевагу американським товарам, проте тарифи виявилися несталими і вимагали посилення центральної влади, яка змогла б провадити єдину політику.
Від пореволюційних труднощів чи не найбільше потерпали фермери. Постачання фермерської продукції перевищило попит, і тривога охопила переважно фермерів-боржників, які домагалися захисту, щоб не втратити права на викуп заставленого майна і не потрапити до боргової в'язниці. Позови про борг переповнювали суди. Упродовж літа 1786 року на народних зборах і неформальних мітингах штатів домагалися реформ в урядуванні.
Восени 1786 року юрби фермерів у Массачусетсі під проводом колишнього армійського капітана Денієла Шейза стали силоміць перешкоджати окружним судам виносити подальші вироки про борги, очікуючи нових виборів до органів штату. У січні 1787 року обшарпане військо з 1200 фермерів рушило до федерального цейхгаузу в Спрингфілді. Повстанців, озброєних переважно кілками та вилами, розігнав невеликий загін з ополчення штату; незабаром із Бостона прибув з підкріпленням генерал Бенджамін Лінкольн і вчинив розправу над рештою Шейзового війська; ватажок встиг утекти до Вермонта. Чотирнадцять бунтівників було засуджено до страти, проте невдовзі декотрих помилували, а інші відбулися тимчасовим ув'язненням. Після поразки заколоту новообрані законодавчі збори, де більшість співчувала бунтівникам, задовольнили частину вимог щодо полегшення тягара боргів.
Коли скінчилася революція. Сполученим Штатам знову довелося зіткнутися з традиційно болючим питанням на Заході - проблемою експансії та супровідними труднощами в освоєнні земель, торгівлі хутрами, стосунками з індіанцями, розселенням і місцевим самоврядуванням. Спокушені найбагатшими землями в країні, піонери посунули через Аппалацькі гори далі. Вже 1775 року віддалені вперед форпости, розкидані понад водними шляхами, налічували десятки тисяч поселенців. Відрізані гірськими кряжами і сотнями кілометрів від осередків політичної влади на сході, жителі поселень обирали свій уряд. Поселенці узбережних штатів перекочували далі в родючі річкові долини, листяні ліси та пагористі прерії, що пролягли в глибині країни. На 1790 рік населення зааппалацького регіону перевищувало 120 тисяч.
Ще до війни декілька колоній претендували на великі терени за Аппалачами, вступаючи у гострі суперечки за ґрунти. А тим, хто не висував таких претензій, здавалося, що ці територіальні набутки наділені несправедливо. Репрезентуючи інтереси цієї групи колоній, Мериленд вийшов з резолюцією, щоб західні землі вважалися власністю держави, яку Конгрес мав розподілити між вільними і незалежними урядами. Ідея була сприйнята без ентузіазму. І все-таки, 1780 року штат Нью-Йорк продемонстрував приклад, відмовившись від особистих претензій. А в 1784 року Вірджинія, чиї претензії були найбільшими, зреклася всіх земель на північ від річки Огайо. Інші штати теж від-мовилися від своїх вимог, і стало очевидним, що всі землі на північ від ріки Огайо й на захід від Аллеганських гір перейдуть у володіння Конгресу. Спільне володіння мільйонами гектарів засвідчувало потяг до національної єдності і вселяло надію на реалізацію ідеї суверенної нації. Проте відчужені величезні території становили проблему, що потребувала свого розв'язання.
Відповідь була запропонована у Статтях конфедерації. За цими Статтями система обмеженого самоврядування, викладена в Декреті про Північний Захід від 1787 року, приписувала утворення Північно-Західної Території - спочатку на правах самостійної округи, очолюваної губернатором зі своїми суддями, яких призначав Конгрес. Коли ж на зазначеній території проживатиме 5 тисяч вільних жителів чоловічої статі, віковий ценз яких дає їм право голосу, вона зможе мати свої законодавчі збори з двох палат й сама обиратиме нижню палату. За цих умов вона ще матиме змогу посилати до Конгресу делегата без права голосу.
На цій території передбачалося створити від трьох до п'яти штатів. Якщо котрийсь із них матиме 60 тисяч вільних жителів, його приймуть до Союзу "на абсолютно рівних правах із первісними штатами". Декрет забезпечував громадянські права і свободи, заохочував освіту і гаранту-вав, що "на названій території не буде ні рабства, ні примусової праці".
Нова політика відкидала освячене традицією уявлення, нібито колонії існують задля добра прадавньої батьківщини, що вони підлеглі у політичному плані й мають менші соціальні права. Ця доктрина була замінена принципово новою, яка проголосила, що колонії - це приріст країни і що вони не за привілеєм, а за законом мають право на всі вигоди рівності. Ці прогресивні тези Північно-західного декрету створили основу для американської політики щодо громадської землі.
2. Конституційний процес в США.
Характеризуючи штати у період підписання Паризького договору та створення Конституції, Джордж Вашингтон образно зазначив, що на той час вони були перев'язані "піщаною мотузкою". Як відомо, суперечки між Мерилендом та Вірджинією щодо навігації на річці Потомак призвели до скликання наради представників п'ятьох штатів у Аннаполісі, штат Мериленд, у 1786 році. Один з делегатів, Александер Гамілтон, переконав своїх колег, що комерція якнайтісніше пов'язана з іншими політичними та економічними проблемами і що становище занадто серйозне, щоб його розв'язання було покладено на
Loading...

 
 

Цікаве