WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційно-громадські (особисті) права та свободи людини та громадянина України - Реферат

Конституційно-громадські (особисті) права та свободи людини та громадянина України - Реферат

Безперечно, така практика грубо порушувала права людини. Однак із цього не слід робити висновок, що можна виправдовувати порушення правопорядку незнанням закону. Йдеться про те, що держава зобов'язана за допомогою наявних засобів інформації ставити до відома всіх, кого стосуються ті чи інші правові приписи, про їх зміст. Тоді ніхто не зможе виправдовувати свою поведінку незнанням закону чи будь-якого іншого нормативно-правового акта.
Закріплення в Конституції України права на правову допомогу (ст. 59) свідчить про значну увагу до нього з боку держави і суспільства. У правовій державі саме правовий захист, що повинен бути рівним й однаково ефективним для кожної людини, є найбільш гарантованим і справедливим засобом захисту прав і свобод громадян.
Він може здійснюватися як тим, чиї права порушуються, так і обраним ним захисником. Особливу роль у захисті прав людини відіграють колегії адвокатів, які надають громадянам різні види правової допомоги.
Принцип неприпустимості обмеження прав та свобод людини і громадянина (ст. 64) проголошує, що нікому не дано право на власний розсуд змінювати, а тим більше обмежувати права та свободи людини і громадянина, довільно, без відповідної вказівки про це в законі встановлювати нові обов'язки, зменшувати обсяг прав тощо. Треба наголосити, що в Конституції України перелічено права та свободи людини і громадянина, які не можуть бути обмежені навіть за умов воєнного або надзвичайного стану, що свідчить про її демократичну спрямованість. До кола цих прав і свобод належать право на громадянство, право на життя, право на звернення, право на житло тощо.
Що ж до гарантій правосуддя в Україні, то вони пов'язані із закріпленням у Конституції його основних принципів.
Важливі загальні принципи, пов'язані з визначенням статусу людини в процесі правосуддя, встановлені в ст. 63 Конституції України. В ній йдеться про право особи на відмову від дачі свідчень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, про право на захист у процесі слідства і судового розгляду справи, а також про статус засудженого У цій статті зазначено, що засуджений повинен користатися всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду.
Кожне з розглянутих вище прав закріплює принципи демократизму під час здійснення правосуддя, спрямовані на посилення реальності конституційних прав громадян.
Однією з найважливіших ознак правової держави, розвинутої демократії є реальне забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина.
Нині в Україні існує гостра проблема гарантування цих прав і свобод. Вперше міжнародні акти, присвячені даному питанню, були ратифіковані УРСР як суб'єктом міжнародного права ще в 50-ті роки. Однак активний процес їх реалізації розпочався лише після проголошення Україною незалежності. Так, 17 липня 1997 p. було ратифіковано один з основних міжнародно-правових документів у галузі прав і свобод людини та громадянина - Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 p., підписану членами Ради Європи з урахуванням Загальної декларації прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.
В Україні діє організаційно-правовий механізм захисту основних прав і свобод людини та громадянина, який включає в себе інституційні структури - Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів, судову систему, прокуратуру та інші правозахисні органи. Створено громадські правозахисні організації - Українсько-американське бюро захисту прав людини, Українську правничу фундацію з Центром прав людини.
У ст. 101 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р., вперше було закріплено положення про те, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
В Україні інститут омбудсмена функціонує з квітня 1998 р. Нині йде процес його становлення. Першій Уповноваженій Н.Карпачовій доводиться не тільки вирішувати проблеми, пов'язані з захистом прав і свобод людини та громадянина, а й розв'язувати фінансові та технічні проблеми, невирішеність яких на державному рівні ставить під сумнів подальший розвиток цього інституту. З початку діяльності до неї надійшло понад 4 тис. скарг щодо порушення прав і свобод людини та громадянина. Уповноважена відвідує лікарні, дитячі заклади. Вперше на державному рівні вона підняла проблему торгівлі українськими жінками і дітьми, внаслідок чого у 1998 р. парламентом України було прийнято низку законодавчих актів, спрямованих на її вирішення. Уповноважена вживає заходів, спрямованих на повернення до нашої країни українських моряків, які стали заручниками на арештованих іноземними державами суднах. Вона бере участь у роботі міжнародних конференцій, симпозіумів.
Виконуючи свої функції. Уповноважена тісно взаємодіє з правоохоронними органами, зокрема з органами внутрішніх справ. Так, з метою перевірки умов тримання заарештованих Н.Карпачова часто відвідує тюрми,слідчі ізолятори. Адже у випадках порушення органами внутрішніх справ прав і свобод людини вона вправі вимагати від їх керівництва вжиття відповідних заходів. Уповноважена має також право ознайомлюватись з таємною інформацією та отримувати від органів внутрішніх справ копії документів, що цікавлять її.
Таким чином, інститут омбудсмена - це ефективний, дійовий засіб, за допомогою якого людина може добитися відновлення її порушених прав і свобод, насамперед конституційних.
Службовець С. Білокінь з метою захисту своєї честі і гідності звернувся до районного суду з позовом на журнал, в якому опублікована стаття, що його компрометує як фахівця і посадову особу. Він додав до позовної заяви матеріали, які спростовують твердження в журналі про його належність до мафіозних структур і кланів.
Які конституційні права розглядаються в даному випадку і як суд повинен вирішити справу в разі правдивості матеріалів С. Білоконя?
В даному випадку розглядаються слідуючи конституційні права:
- право на повагу до гідності (ст. 28);
- право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23)
Суд повинен зобов'язати редакцію журналу спростувати відомості про належність С. Білоконя до мафіозних структур, компенсувати йому моральну шкоду, а в разі необхідності й матеріальну, якщо він як фахівець зазнав будь-яких матеріальних збитків (звільнення з роботи, не виплачена премія тощо.).
Використана література.
1. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // ВВР України. - 1991. -№ 38. -Ст. 502.
2. Витрук Н. В. Правовой статус личности. - М., 1985.
3. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // ВВР УРСР. - 1990. - № 31, - Ст. 429.
4. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. - К., 1995.
5. Загальноукраїнська декларація основних прав і свобод людини та громадянина. Проект // Віче. - 1993. - № 7.
6. Закон України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р. // ВВР України. - 1996. - № 50. - Ст. 701.
7. Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. // Голос України. - 1996. - 22 жовтня.
8. Закон України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р." // Там само. -1992. - № 36. - Ст. 529.
9. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994р. //Там само.- №23.- Ст. 161.
10. Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. // Там само. - 1991. - № 25. - Ст. 283; 1994.-№13.-Ст. 66.
11. Закон України ''Про біженців" від 24 грудня 1993 р. // Там само. - 1994.-№ 19. - Ст. 90.
12. Конституція України від 28 червня 1996 р. - К., 1996.
13. Малишко М. І. Конституційно-правовии статус громадянина та інших груп населення. - К.: МАУП, 1996.
14. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські права.- К.,1995.
15. Правова система України: теорія і практика. - К., 1993.
Loading...

 
 

Цікаве