WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

державного життя. Іншими словами, злочинна діяльність - це не тільки об'єктивний соціальний фактор, але і таке явище, з яким, особливо в умовах появи організованої злочинності, держава не може не рахуватися. Зрозуміло, злочинність і злочинна діяльність формуються і визначаються умовами навколишнього середовища (йдеться про їхнє пристосування до цих умов, тому що суспільство нічого не робить цілеспрямовано для їх існування і розвитку), впливають на атмосферу життєдіяльності суспільства. Умовно можна сказати, що злочинна діяльність є своєрідним "стимулом" розвитку суспільства, оскільки змушує шукати і впроваджувати нові форми і засоби свого існування в умовах боротьби зі злочинністю. Це, зокрема, обумовлює завдання прогнозування перспективного розвитку злочинності, щоб мати можливість здійснювати запобіжні заходи .
Будь-який вид людської діяльності проходить в умовах протидії сил природи, державного регулювання . Стосовно до злочинної діяльності, то держава і суспільство вживають цілеспрямованих заходів проти розвитку та самого існування злочинності, що, у свою чергу, змушує злочинців удосконалювати своє "ремесло" прийоми, засоби, методи, організацію злочинної діяльності. Причому в плані засобів діяльності, що використовуються, злочинці, як правило, випереджають правоохоронні органи. Останні постійно змушені діяти в умовах недостатності фінансування (наприклад, керівники слідчих підрозділів забороняють слідчим призначати експертизи, що вимагають значних коштів), а для злочинців нічого недос-тупного немає.З урахуванням розглянутого можна зазначити, що злочинна діяльність повною мірою відповідає визначенню діяльності як активного впливу соціального суб'єкта на об'єкт, здійснюваного за допомогою визначених засобів (методів, прийомів, знарядь) для досягнення поставленої суб'єктом мети. Тому боротьба зі злочинністю потребує вивчення саме злочинної діяльності як соціального явища і фактора життєдіяльності злочинності, а не тільки окремих складових її частин - злочинних актів. Це важливо не тільки для забезпечення всебічного аналізу даного явища з метою визначення конкретних і реальних заходів боротьби зі злочинністю, але й у силу того, що неповнота пізнання його природи і законів розвитку призвели до поглиблення "професіоналізму" злочинності, появи ор-ганізованої злочинності, а головне - до різкого зниження результативності й якості боротьби з нею.
2.Злочин як суспільно-небезпечне діяння.
Теорія пізнання складає теоретичний фундамент методології окремих наук. Сучасне вчення про методологію науки криміналістики зазвичай називають загальною теорією, зміст якої вміщує систему принципів, теоретичних концепцій, методів і зв'язків, термінів і понять, учення про закономірності виникнення, збирання, дослідження, оцінки, використання доказів, теорію механізму вчинення злочину та інших часткових учень.
Методологія криміналістики є відбитком сучасного стану і досягнень суспільних і природничих наук, що веде до появи в її структурі нових методів і засобів пізнання, нових підходів як в криміналістиці, так і в юридичних науках в цілому. Так виникли системний, системно-структурний, інформаційний, ситуаційний, алгоритмічний та інші підходи в методиці дослідження. Серед них особливе місце належить діяльнісному підходу.
У криміналістиці діяльнісний підхід означає дослідження об'єктів, подій та дій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта. Криміналістика не досліджує правової сторони злочину, а вивчає технічні засоби і методи виявлення і використання джерел інформації для доказування наслідків злочину, тобто слідів злочину. Криміналіста, фахівця насамперед цікавлять сліди, знайдені на місці злочину, який механізм їхнього утворення, яким чином і як давно вони залишені, як діяв суб'єкт при досягненні поставленої мети, а також обставини вчинення злочину.
Все більшого методологічного значення набувають теоретичне дослідження проблем кримінальної і криміналістичної діяльності (В. П. Бахін, В. С. Кузьмичов, З.І. Кірсанов), теорія механізму вчинення злочину (Р. С. Бєлкін, В. К. Лисиченко, М. С. Карпов), теорія криміналістичної діагностики і прогностики (П. Д. Біленчук, Ю. Г. Корухов, В. А. Журавель), криміналістична теорія спілкування (В. Е. Коновалова, В. Г. Лукашевич), теорія логіко-математичного забезпечення процесу розслідування (Н. І. Клименко, В. К. Лисиченко, А. О. Фокіна, В. А. Образцов), теорія правової і криміналістичної інформатики (П. Д. Біленчук, В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний, В. Г. Хахановський), теорія інформаційного забезпечення процесу розслідування (В. В. Бірюков, І. О. Ієрусалімов, М, Я. Швець) тощо. Все це стверджує, що діяльнісний підхід у методології криміналістики є перспективним напрямком, який забезпечує сучасний рівень стану науки криміналістики.
Діяльнісний підхід інтегрує засоби дослідження для пізнання характеру взаємодій суб'єкта з матеріальним середовищем, в залежності від нього виникають сліди злочину. Виявлення, фіксування, дослідження матеріальних та ідеальних слідів доцільно вивчати у світлі діяльності суб'єкта злочину.
У методиці розслідування злочинів діяльнісний підхід пов'язаний з історичним, який має на меті поетапне вивчення діяльності і розвитку суб'єкта. Включаючи при цьому виникнення злочинного наміру; розвиток і формування мети; складання плану і моделі бажаного результату; дослідження фізичної реалізації мети, інакше кажучи, власне самої злочинної діяльності.
Діяльнісний підхід пов'язаний з інформаційним, оскільки засоби криміналістичної техніки і тактики під час їхньої реалізації виконують функції збирання, дослідження і використання доказів у кримінальному судочинстві. Внаслідок цього однією зі сторін процесу розслідування є інформаційно-пізнавальна функція, в основі якої лежить діяльність суб'єктів кримінального процесу.
Зрештою, у криміналістиці діяльнісний підхід зумовлений суттю і поняттям злочину у кримінальному праві. Злочин - це передбачене кримінальним законом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та його економічну основу, приватну власність, конституційні права і свободи громадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок і громадську безпеку.
Суть злочину як суспільне небезпечного діяння (або бездіяння) полягає у фізичній дії суб'єкта, внаслідок якої в оточуючому середовищі виникають зміни, а також кінцевий продукт - корисний або некорисний і соціальне небезпечний для суспільства. З цього, злочин - це завжди діяльність суб'єктів між собою і матеріальним середовищем, завжди взаємодія матеріальних та ідеальних слідів.
Злочин, як і будь-яке інше правопорушення, є вчинком людини. Саме тому йому притаманні всі ті об'єктивні і суб'єктивні особливості, що характеризують поведінку людини: фізичні властивості - той чи інший рух або утримання від нього, використання фізичних, хімічних, біологічних та інших закономірностей навколишнього світу; психологічні властивості - прояв свідомості і волі, певна мотивація поведінки, її цілеспрямованість.
Але на відміну від інших вчинків людини злочин за своєю соціальною сутністю є посяганням на ті відносини, що
Loading...

 
 

Цікаве