WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

дає достатніх підстав говорити про злочинність як про систему.
По-друге, прихильники цієї ідеї надзвичайно широко трактують
саме поняття "система", відповідно до якого майже будь-яка сукупність одночасно існуючих, будь-чим пов'язаних явищ може розглядатися як система.
Розуміючи умовність і неповноту, властиву всякому визначен
ії ню, можна констатувати, що найбільш обгрунтованим і поширеним
тепер є визначення злочинності як негативного соціального, істо-
рично мінливого правового явища, що полягає у вчиненні частиною
членів суспільства вчинків, які заподіюють шкоду іншим членам
суспільства або суспільству в цілому, відповідальність за які передбачена кримінально-правовими нормами. .
Злочинність є вкрай неоднорідним явищем. Діяння, які вона
об'єднує, є схожими тільки за двома загальними ознаками: всі вони
становлять небезпеку для суспільства і відповідальність за їх вчи-
-нення передбачена кримінальним законом. У всьому іншому вони
дуже різноманітні й істотно різняться між собою. Це зумовлює
необхідність виокремлення різних видів злочинності. Критерії цього
виділення можуть бути різними і відповідно існують різні класифікації злочинів.
За кількістю вчинених злочинів розрізняють первинну (сукупність злочинів, вчинених уперше) і рецидивну (сукупність повторних злочинів) злочинність. Як особливий її різновид останнім часом виділяється професійна злочинність (сукупність злочинів, що вчиняються постійно і є для злочинця основним джерелом існування).
За статтю виділяють злочинність чоловіків і злочинність жінок.
За віком - злочинність дорослих і неповнолітніх.
Також можна розрізняти злочинність молоді та осіб інших вікових груп.
За характером діяння звичайно виділяють корисливу, насильницьку і корисливо-насильницьку злочинність.
За іншими критеріями розрізняють сімейно-побутову, вуличну, економічну, або господарську, злочинність, наркозлочинність, посадову та необережну злочинність.
Можна виділити двадцять видів злочинності за главами Особливої частини Кримінального кодексу України.
Такий видовий розподіл допомагає, по-перше, конкретизувати
вивчення багатьох проблем, а по_друге, це важливо для вирішення
практичних завдань боротьби зі злочинністю загалом та окремими її видами. Злочинність завжди соціальна за своїм характером і є віддзеркаленням умов життєдіяльності суспільства на кожному конкретному історичному етапі його розвитку. Злочинність ніколи не була простою сукупністю злочинів, що вчинялися, а виступала закономірним соціальним явищем.
Якісна зміна злочинності, перетворення її у професійну та організовану ставить перед правоохоронною практикою і наукою завдання розробки і реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, адекватних її новому характеру, змісту і причинам. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що обвинувачення в тому, що "міліція погано бореться зі злочинністю" безпідставне: правоохоронні органи нерідко заслуговують докору за неякісне вирішення своїх конкретних завдань, але основне - це небажання або невміння держави вести боротьбу зі злочинністю всіма необхідними заходами і, в першу чергу, соціально-економічними.
Тому для підвищення ефективності боротьби зі злочинністю необхідно вивчати злочинну діяльність як соціальний феномен, як один з різновидів соціально значимої людської діяльності.
Вітчизняні криміналісти так , як Г.Ю.Манс, І.М.Якімов, С.О. Голунський, Г.К.Рогінській та ін. вказували на два полюи в об`єкті вивчення криміналістики - злочинну діяльність і діяльність з розслідування злочинів. Необхідність вивчення злочинної діяльності відзначає переважна більшість вчених . Проте поняття цієї діяльності вони, як правило, істотно обмежують, зводячи його практично до вчинення окремих злочинів.
Так, В.Я. Колдін зазначає, що злочинна діяльність складає основний зміст події, що розслідується , а О.Ф. Лубін пише: "Злочин - це деякі реальні рухи, дії і операції реальних людей, тобто відповідний тип людської діяльності з її засобами і процедурами, які з позиції кримінального права визнаються протизаконними'' .
А.В. Дулов. підкреслив, що вивчення злочину не тотожне вивченню злочинної діяльності: "З'явилися пропозиції покласти в основу криміналістичного вивчення злочину загальну теорію діяльності і досліджувати цей об'єкт, виділивши в ньому:
1} мотив, мету, установку;
2) способи діяльності;
3) знаряддя і засоби діяльності;
4) результат діяльності.
Щоб вивчити злочинну діяльність, спочатку необхідно виявити і дослідити сукупність матеріальних слідів, об'єктів (елементів), що характеризують злочин як явище, подію. Тільки на такій основі можуть будуватися припущення про сутність злочинної діяльності" . Таким чином використовуючи дуже широкий за своїм змістом термін, багато авторів значно звужують те, що ним характеризується. Р.С. Бєлкін у зв'язку з цим підкреслює: "Якщо вже називати у визначенні злочинну діяльність як предмет пізнання , то варто говорити не стільки про спосіб злочину, скільки про механізм злочину, тобто про систему злочинної діяльності, в якій спосіб злочину - лише одна з ланок" . Але слід зазначити, що не можна вважати тотожним поняття "механізм злочину" і "система злочинної діяльності", оскільки перше містить у собі достатньо повну характеристику того, як відбувається конкретний злочин, а друге повинно охоплювати розкриття того, як існує і діє злочинність у суспільстві на відповідному історичному етапі його розвитку.
Оскільки перед нами стоїть завдання вивчення злочинної діяльності, необхідно уточнити поняття "діяльність" та його зміст. У філософії діяльність трактують як специфічну форму активного ставлення людини до навколишнього світу і як спосіб існування людини, забезпечення умов її життєдіяльності . При цьому підкреслюється творчий, суспільно корисний характер діяльності . У зв'язку з цим правомірним є питання: чи є злочинна діяльність, антигромадська за своєю суттю, видом людської діяльності? Відповідь, на наш погляд, однозначна - так, оскільки будь-які дії та операції, спрямовані на забезпечення існування людини, пристосування її до життя є різновидність людської діяльності. В.П. Іванов підкреслює: "Скільки б ми не поділяли діяльність як спосіб людського буття на різні її "структурні" одиниці за предметом, способом діяльності і конкретним суб'єктом-виконавцем, такий розподіл у суспільно-історичній перспективі може бути нескінченим, але в результаті завжди виявиться, що будь-яка одиниця буде за своєю природою діяльністю, так як вона є виявленням людського буття" . "Навіть паразитичний спосібжиття, - відзначає Л.П. Буєва, - власне кажучи, не є бездіяльністю, оскільки як біологічно, так і соціально людина не є бездієвою".
У результаті своєї діяльності злочинці не створюють нічого суспільно корисного, але для свого існування вони змушені активно діяти. Причому їхня діяльність у даний час набула таких масштабів втручання в соціально-економічні умови життя суспільства, коли може загрожувати підвалинам
Loading...

 
 

Цікаве