WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

Структура злочинної діяльності. Криміналістична характеристика - Курсова робота

безпосередніх слідів злочину? Вичерпний перелік об'єктів і питань дати неможливо. На мою думку тільки криміналістика повинна вивчати у злочинній діяльності усе те, що відбиває і характеризує життєдіяльність і функціонування злочинних співтовариств, груп та окремих злочинців у вигляді будь-яких слідів цієї діяльності, що можуть сприяти вирішенню завдань просування від конкретного злочину і злочинця до виявлення і викриття всієї злочинної структури, що стоїть за конкретним фактом, особою.
Для характеристики основних напрямів криміналістичного вивчення злочинної діяльності зазначимо наступне:
а)система і форми організації злочинних співтовариств, варіанти розподілу функціональних обов'язків, регламентування поведінки членів злочинної організації тощо;
б)прийоми відбору нових членів у злочинну групу;
в)організація навчання "своїх людей" ;
г)тактичні прийоми злочинної діяльності;
ґ) організація і методи здійснення розвідки, прийоми збору інформації, необхідної для здійснення злочинної діяльності ;
д)прийоми виявлення своїх "однодумців" для встановлення "ділових" контактів;
е)характер і зміст міжгрупових відносин і зв'язків злочинних організацій, форми здійснення цих зв'язків, також і міжнародних;
є) використання "відволікаючих маневрів" для створення умов вчинення основної цільової акції або відволікання уваги від конкретних підозрюваних;
ж)система і методи проведення контррозвідки, прийоми виявлення оперативних працівників та агентів, що працюють проти злочинних угруповань, форми і методи ліквідації зайвих членів злочинної організації;
з) способи маскування злочинної поведінки як працюючих у будь-яких організаціях членів злочинного співтовариства, так і непрацюючих;
й) форми і методи здійснення протидії розслідуванню (як прямі - вихідні від підозрюваних, так і непрямі - з боку інших осіб й організацій, наприклад, особливий інтерес до роботи слідчого у конкретній кримінальній справі, його вищих керівників, які раніше подібної уваги справі не приділяли);
і) способи корумпування державних службовців, варіанти здійснюваної допомоги, засоби зв'язку, міри ''контролю" за їхньою поведінкою тощо;
ї) способи споживання-реалізації того, що вдалося добути злочинним шляхом;
й) засоби "відмивання" злочинних прибутків;
к) організація "общака", форми і способи використання його коштів тощо.
Звичайно, наведений перелік, по-перше, неповний, по-друге, не деталізований стосовно кожної позиції. Але він визначає, які нові аспекти діяльності злочинців необхідно вивчати для того, щоб слідчий знав, що саме потрібно виявляти, щоб кожний із них у процесі безпосередньої роботи щодо кримінальних справ не знаходив самостійно шляхи і засоби встановлення повної картини злочинної діяльності.
Викладене і обумовило вибір даної теми курсової роботи. Звернемося ж ближче до самої теми роботи і спробуємо з`ясувати найбільш двозначливі, суперечливі на даний час питання.
1.Поняття злочинної діяльності та її види.
Перш за все потрібно з`ясувати взагалі, що таке діяльність. У тлумачних словниках її інтерпретують, як "спосіб буття людини у світі, здатність її вносити зміни в дійсність". Отже, поняття "діяльність" обумовлене обов'язковою присутністю суб'єкта і його здатністю існувати в суспільстві, оскільки існування відображає "спосіб буття", тобто певну діяльність людини щодо самозабезпечення життєдіяльності.
Діяльність має соціально-перетворюючу направленість, вона пов'язана зі здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальному середовищі. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широке поняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) і матеріальної діяльності. Це можуть бути зміни у певній державній структурі, комерційній організації, виробничій технології тощо. Такі зміни дають можливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають в результаті людської діяльності. Різні юридичні науки вивчають сліди-зміни як наслідки злочинної діяльності. Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних та ідеальних відображень. На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні його учасників та інших обставин.
Діяльність - це здійснення суб'єктом певної фізичної або інтелектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей.
Працедіяльність - це різновидність соціальної діяльності, вид і характер якої визначаються практичними потребами людини. Отже, всяка діяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб'єкта діяльності або особи, яка її організує. У кримінальному праві визначені організатор і виконавець злочину.
Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальної діяльності: 1) духовна;
2) матеріальна;
3) виробнича;
4) трудова і нетрудова та різні її підвиди.
Так, серед духовної розрізняють просвітительську, літературну, суспільну.
У структурі діяльності необхідно розрізняти дві грані: теоретичну і практичну.Суть теоретичної полягає у визначенні суб`єктом мети діяльності, коли він створює ідеальний образ бажаного результату, згідно з яким перетворює об`єкт діяльності. Але не завжди ідея суб`єкта може бути здійснена. Тому практична грань діяльності ,тобто реальна праця щодо перетворення об`єкта у відповідності до бажаного результату, є ведучою.Таким чином,сутність теорії і практики втілюється в практичну діяльність.
Наприкінці 70-80-х років поширився погляд, відповідно до якого злочинність має системно-структурний характер, є певною системою. Проте й дотепер цей погляд не є загальновизнаним.
Одні автори вважали, що за системного підходу до дослідження
цього явища має йтися про взаємозв'язок, взаємозумовленість зло-
чинності та її причин, на думку інших - про взаємозв'язок злочи-
нів та осіб, які їх вчиняють. Дехто вказував на взаємозв'язок різ-
них підструктур (елементів) злочинності. Зокрема, С. Є. Віцин за
значав, що для цього явища характерний комплекс взаємозалежних
елементів, якими визнаються й окремі злочини, й види злочинності. Стосовно останньої вони виступають як підсистеми. Ці погляди розвивалися у рамках популярних у той час методологічних течій системного підходу та загальної теорії систем. Мені здається, що ідея про системний характер злочинності є сумнівною.
По-перше, взаємозв'язок, який існує між її видами, окремими
злочинами не має самостійного характеру, а є лише відбитком тих
закономірностей функціонування суспільства, що обумовлюють існування злочинності. Самі автори цих твердженьвизнають, що конкретні злочини не пов'язані між собою. Те саме можна сказати про певні види злочинів. Те, що існує професійна та організована злочинність, злочинне середовище, що утворюється на основі зв'язків між особами, які відбували покарання у місцях позбавлення волі, не
Loading...

 
 

Цікаве