WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система і види покарань - Реферат

Система і види покарань - Реферат

дійшов висновку про призначення винному менш суворого покарання.
У вироку суд має право посилатися як на мотив обрання ним певної міри покарання тільки на ті обставини, які були досліджені і підтверджені в судовому засіданні. Таким чином, будь-які з обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання,повинні бути предметом розгляду в судовому засіданні, і лише за умови, що ці обставини будуть із вирогідністю встановлені, підтверджені, вони можуть бути покладені в основу і включені в мотивування вироку.
Кожна обставина, що пом'якшує та обтяжує, не повинна розглядатися ізольовано, закон орієнтує суд на врахування всіх обставин у їх сукупності, що і є підставою вибору судом конкретної міри покарання. У такій сукупності одна обставина підкріплює другу, друга нейтралізується, третя виступає як більш вагома, четверта - як менш вагома тощо.
Важливе практичне значення при урахуванні обставин, що по-м'якшують та обтяжують покарання, має ситуація, коли одна і та ж обставина, як ознака простого або кваліфікованого складу конкретного злочину, водночас передбачена в диспозиції статті Особливої частини і у статтях 66 або 67.
Так, у ст. 116 передбачена відповідальність за вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Така обставина і впливає на кваліфікацію вбивства. Але в п. 7 ст. 66 ця ж обставина передбачена як така, що пом'якшує покарання. Чи може суд, кваліфікуючи дії винного за ст. 116, водночас при призначенні покарання визнати таке сильне душевне хвилювання, відповідно до п. 7 ст. 66, як обставину, що пом'якшує покарання? Або: чи може суд, визнаючи особу винною у повторній крадіжці (ч. 2 ст. 185), водночас, при призначенні їй покарання, визнати повторність, відповідно до п. 1 ст. 67, обставиною, що обтяжує покарання? Практика при вирішенні цього питання довго була суперечливою. Новий КК у ч. З ст. 66 і ч. 4 ст. 67 вирішив це питання однозначно: якщо будь-яка з обставин, яка пом'якшує або обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує або обтяжує. І це правильно. Адже, наприклад, врахувати двічі - при кваліфікації злочину і при призначенні покарання - ту саму обставину, що обтяжує, - це значить порушити відомий принцип права: non bis in idem (не можна судити за те саме двічі).
4. Призначення покарання за незакінчений злочин і за злочин, вчинений у співучасті
Розвиваючи положення статей 65-67, ст. 68 регулює питання про призначення покарання за незакінчений злочин, тобто за готування або замах на злочин, а також за злочин, вчинений у співучасті.
При призначенні покарання за готування або замах на злочин, крім урахування ступеня тяжкості злочину, суд враховує: 1) ступінь здійснення злочинного наміру і 2) причини, внаслідок яких злочин не був доведений до кінця.
Ступінь здійснення злочинного наміру визначає, до якої стадії був доведений злочин - до стадії готування чи до стадії замаху. За готування до злочину за загальним правилом призначається більш м'яке покарання, ніж за замах. Якщо йдеться про замах, слід враховувати, був він закінченим (так званий невдалий замах) чи незакінченим (так званий перерваний замах). Так, особі, яка стріляла в потерпілого з метою його вбити, але лише поранила його (закінчений замах), за інших рівних умов буде призначено більш суворе покарання, ніж особі, яка з цією метою лише навела пістолет на потерпілого, але вистрілити не встигла, бо була затримана (незакінчений замах).
Слід також встановлювати, чому підготовчі дії або замах винний не довів до кінця (через неосвіченість, хвилювання, невміння, непридатність застосовуваних знарядь або через опір жертви, неможливість відкрити сховище, затримання тощо). Невміння як причина не доведення задуманого злочину до кінця може тягти за собою більш м'яке покарання, ніж припинення злочину через перешкоду або опір, що чинив потерпілий.
При призначенні покарання співучасникам суд, крім загальних засад, враховує 1) характер і 2) ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
Характер участі визначається тієї роллю, що її виконав співучасник злочину: був він організатором злочину, його виконавцем, підбурювачем чи пособником. Підбурювачу, наприклад, буде призначене покарання більш суворе, ніж пособнику. Підбурювач схилив до злочину, пособник лише сприяв цьому. Ще більш суворе покарання повинно бути призначене співучаснику, який поєднував дві чи більше ролей при вчиненні злочину (він був, наприклад, організатором і виконавцем, підбурювачем і пособником).
Ступінь участі в злочині означає інтенсивність дій співучасника. Можна бути активним виконавцем злочину, а можна виконувати цю роль, підпорядковуючись іншим співучасникам, можна бути пособником, який дав знаряддя для вчинення крадіжки, і пособником, який лише зазначив місце, де цю крадіжку можна вчинити. Таким співучасникам за інших рівних умов буде призначене різне за суворістю покарання, причому активному виконавцю або фізичному пособнику - більш суворе.
5. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
1. Конструюючи санкції статей КК, законодавець намагається надати суду максимальні можливості для індивідуалізації покарання. Проте різноманітність життєвих ситуацій, різні комбінації обставин, що пом'якшують покарання, виняткові обставини конкретної справи можуть привести до висновку, що навіть призначення покарання, яке дорівнює мінімуму санкції статті, або найбільш м'якого виду покарання при санкції альтернативній, є надто суворим, різко не відповідає обставинам справи і таким чином не відповідає тій меті, що сформульована в ст. 50. Маючи на увазі зазначені ситуації, ч. 1 ст. 69 встановлює: "За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу".
Насамперед відзначимо, що ця стаття не може застосовуватися при призначенні покарання за злочини невеликої тяжкості. Ними відповідно до ст. 12 визнаються злочини, за які в законі передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше більш м'яке покарання. Це положення легко зрозуміти: по-перше, всі санкції за ці злочини альтернативні і дають можливість суду обрати найбільш м'яке з них, по-друге, всі
Loading...

 
 

Цікаве