WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система і види покарань - Реферат

Система і види покарань - Реферат

- Німеччина, Принс (1845-1919), Бонгер (1876-1946)-Бельгія, Ван-Гамель (1842-1917)-Голландія, Тард (1843-1904)-Франція, Фойницький (1844-1910)-Росія, Чубинський (1870-1944), який працював багато років в Україні. Звичайно, погляди кожного з соціологів мають свої особливості, але для всіх характерним є розгляд таких проблем: вчення про причини злочинності, вчення про небезпечний стан і вчення про покарання і заходи безпеки.
3. Вчення про причини злочинності. Злочин не є результатом свободної волі, як про те писали класики. Злочин - це результат складної взаємодії різноманітних факторів, з однієї сторони - індивідуальних (у тому числі і біологічних), а з іншого боку - фізичних і соціальних.
Фізичні фактори (іноді їх називають телуричними - від лат. tellus - земля) - це географічне середовище, клімат, пори року, кількість опадів, час доби тощо.
Індивідуальні фактори - стать, вік, походження і виховання, освіта, родиний стан, хвороби, фізичні і психічні властивості.
Соціальні фактори - безробіття, рівень цін на продукти харчування, рівень споживання алкоголю, заробітна плата, життєвий рівень, проституція, люмпенізація населення й ін.
Соціологи пропонують ряд рекомендацій для усунення факторів злочинності, особливо соціальних: зниження безробіття шляхом створення нових робочих місць, регулювання цін, будівництво житла, допомога еміграції, допомога безпритульним дітям тощо. Соціологи вважали, слідом за антропологами і класиками, злочинність вічнимявищем. "Сама думка, - як писав Ліст, - про можливість знищити злочинність належить до утопії". Зазначимо, що ідеї соціологів про фактори злочинності і про те, що її не можна знищити, нещадно критикувалися в радянській науці кримінального права і офіційній політиці. Так, наприклад, у програмі КПРС, прийнятій на XXII з'їзді, прямо ставилося завдання ліквідації злочинності в найближчі роки. Зараз, коли ці ідеї сприймаються як ще один міф радянської дійсності, погляди соціологів у цій частині повинні, звичайно, оцінюватися інакше.
Таким чином, соціологи правильно визнавали злочинність явищем соціальним, яке породжується різними процесами, що відбуваються в суспільстві.
4. Вчення про небезпечний стан - це реакційна частина поглядів соціологів. Відкидаючи крайнощі антропологів про природженого злочинця, вони підтверджували, що є люди, спосіб життя яких або особливості особи становлять загрозу для суспільства. До цих категорій людей належать не лише ті, хто вчиняє злочин, але й ті, хто не вчинив конкретно нічого злочинного, але внаслідок певних обставин мають визнаватися такими, що перебувають в небезпечному стані. Це, на думку соціологів, учасники антигромадських організацій, жебраки, бродяги, проститутки, сутенери, безробітні, алкоголіки, дегенерати, душевно хворі тощо.
Підставою для репресії, як про те твердили класики, є не діяння, а діяч, не склад злочину, а небезпечний стан. Невловимість ознак небезпечного стану відкриває широкі можливості для необгрунтованих репресій і свавілля. Тому відмова від понять осудності, вини, покарання та інших інститутів класичного кримінального права є характерною для соціологів. Наведемо лише дві цитати. Так, При-но писав без зайвої скромності: "Я показав, що перетворення в кримінальному праві змушують нас визнати небезпечний стан навіть там, де немає ще злочинця, і право втручання держави навіть туди, де немає ні злочину, ні злочинця". Йому ніби вторить Ван-Гамель:
"Три поняття страшенно заважають нам, а саме: "осудність", "по-карання", "злочин"; коли ми від них звільнимося, нарешті, усе тоді піде на краще".
5. Вчення про покарання і заходи безпеки. Соціологи розробили класифікацію злочинців і залежно від цього рекомендували різні види репресії. До так званих "випадкових" злочинців слід застосовувати, виходячи з принципу моральної вини, "відплатне покарання", відносно звичних злочинців (невиправних) Ліст рекомендував їх елімінацію (тобто знищення) - смертну кару або довічне ув'язнення. До хронічних, звичних злочинців слід застосовувати також заходи безпеки, превентивне ув'язнення, поміщення до спеціальних закладів, відправлення у заслання, поліцейський нагляд тощо.
Представники соціологічної школи пропонували систему невизначених вироків, передаючи питання про строк покарання тюремній адміністрації. Водночас вони пропонували ввести до законодавства умовне засудження і умовно-дострокове звільнення від покарання, заміну короткострокового позбавлення волі штрафом, створення спеціальних судів і особливих місць позбавлення волі для неповнолітніх злочинців.
6. Ідеї соціологів зробили істотний вплив на законодавство. Так, у Франції у 1885 р. був виданий закон щодо непоправних рецидивістів, заходи безпеки вперше були передбачені КК Норвегії 1902 р., в Англії (1908 р.) був прийнятий закон щодо попередження злочинності. Взагалі майже всі кримінальні кодекси XX ст. відтворюють дуалістичну систему заходів репресії - покарання і заходів безпеки (у попередньому розділі підручника говорилося про ідею "подвійного шляху" у чинному КК Німеччини), причому не тільки в Європі, але, наприклад, і в країнах Латинської Америки.
7. Ідеї соціологів отримали новий імпульс після Другої світової війни, коли виникла школа нового соціального захисту, що об'єднує юристів, медиків і соціологів більше як 70 держав. Своїм вчителем вона називає бельгійського соціолога Адольфа Принса. Фундатором концепції нового соціального захисту вважається французький юрист М. Ансель (1902-1990), що був представником демократичного напрямку цієї течії. Школа нового соціального захисту відстоює збереження основних концепцій класиків, закріплених у КК цивілізованих країн (принцип відповідальності за вину, застосування покарання відповідно до тяжкості злочину), вимагаючи лише вилучення з наукового вжитку різноманітного роду фікцій, пов'язаних з "пануванням юридичного апріоризму" класичної школи (наприклад, вчення про негідний замах). У той же час головним завданням кримінального права новий соціальний захист вважає "ресоціалізацію" особи, з тим щоб повернути злочинця до "великої родини людей". Ансель та його прихильники виступають за збереження суду і кримінального судочинства, але пропонують ввести спеціальне "досьє злочинця", у якому б фіксувалася "біографія" засудженого. Вони вважають за необхідне введення посади спеціального "судді з покарання", який би контролював поведінку засудженого. У той же час новий соціальний захист пропонує застосування заходів безпеки, у тому числі і до деяких "передделіктних станів" - до бродяг, жебраків (Див.: Ансель М. Новий соціальний захист. - М., 1970.). Слід зазначити, що ідеї нового соціального захисту одержали закріплення у новому КК Франції 1992 р.
Loading...

 
 

Цікаве