WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Система і види покарань - Реферат

Система і види покарань - Реферат

виникає, за Фейєрбахом, з почуттєвих спонукань людини, а тому потрібно щось протиставити цим прагненням. Цю роль відіграє покарання, для чого необхідно, щоб кожний був переконаний, що за вчинення злочину він матиме більше страждань, ніж те незадоволення, що він відчуває при стримуванні себе від вчинення злочину. Покарання виступає в ролі контрмотиву. Воно своєю загрозою змушує людину зупинитися і не вчинювати злочин. Застосування покарання за злочин і робить загрозу покаранням, передбаченим у кримінальному законі, цілком реальною.
6. Теорія загального попередження за своєю суттю є теорією за-лякування. Вона мала багато прихильників, але і не менше супротивників. Грольман - сучасник Фейєрбаха, висунув ідею спеціального попередження, вважаючи, що метою покарання є попередження злочинів шляхом впливу на засудженого. Це досягається або залякуванням злочинця, до якого застосоване покарання, або тим, що він позбавляється фізичної можливості вчинити новий злочин. З огляду на це Грольман був за широкі рамки розсуду суддів при застосуванні покарання. Суперечка між прихильниками Фейєрбаха і прихильниками Грольмана пройшла через усе XIX сторіччя і набагато пережила цих вчених. Виникнення так званих змішаних теорій про мету покарання значною мірою зменшило гостроту цих суперечок.
7. Найбільш відомими представниками російської школи класиків були М.С. Таганцев і О. Ф. Кістяківський, який працював у Києві.
М. С. Таганцев - автор курсу кримінального права, що не має аналогів. Над ним вчений працював майже тридцять років. Останнє видання 1902 р. "Російське кримінальне право. Лекції" (у двох томах), перевидане в 1994 р., стало доступним для всіх юристів. М.С.Таганцев був помірним лібералом, прихильником точного застосування кримінальних законів, глибоко розробив проблеми майже всіх інститутів кримінального права, різко виступав проти смертної кари. "Зробити злочин за допомогою покарання таким, що не існував, неможливо, - писав він, - ніяке покарання вбивці не воскресить вбитого, смерть дає в результаті не життя, а дві смерті". І далі:
"Погроза стратою, якщо вона з десятьох злочинців не застосовується до дев'яти, менш дійова, ніж погроза тюрмою, якщо тільки погроза неминуче здійснюється стосовно будь-якого злочину". Таганцев різко виступав проти ідей соціологів про небезпечний стан: "Караючи ж за злочинні схильності, можливість майбутніх порушень, ми даємо страшенну зброю деспотизму влади, знищуємо існування всякої свободи".
Ліберальних поглядів дотримувався й О.Ф.Кістяківський, підручник якого з Загальної частини кримінального права витримав декілька видань. Особливо різко Кістяківський виступав проти смертної кари, видав з цього питання окрему книгу. У своїх роботах вчений переконливо критикував антропологічний напрямок і у той же час використовував при дослідженні інститутів кримінального права не лише юридичний метод, але і соціологічні характеристики (Більш докладно про погляди М.С.Таганцева можна прочитати у вступній статті проф. М. І. Загороднікова до 1 -го тому його "Лекций по уголовному праву" (1994), а про О.Ф.Кістяківського - у книзі О.Ф.Скакун "Политическая и правовая мысль на Украине (1861-1917)" (1987).).
8. Класична школа зробила вирішальний вплив на зміст як ранніх кодексів (КК Франції 1791 р. і 1810 р., Баварське укладення 1813 р.), так і на більш пізні кодифікації (Німецьке кримінальне укладення 1871 р., Голландське кримінальне укладення 1881 р., Італійський КК 1889 р., Російське кримінальне укладення 1903 р., головним упорядником якого був М. С. Таганцев). Та й у XX ст. кодекси, що приймалися в різних країнах, хоча і відчули на собі вплив соціологічної школи, зберегли всі основні положення, розвинуті класичною школою і властиві кримінальному праву будь-якої цивілізованої держави (наприклад, Кримінальні кодекси Бельгії 1930 р., Швейцарії 1950 р., Швеції 1965 р., Австрії 1975 р., Франції 1992 р., Іспанії 1995р.).
У радянській літературі мало місце однобоке висвітлення ідей класичної школи. Якщо визнавалася гуманістична її спрямованість у період боротьби з феодалізмом, то після приходу до влади буржуазії класична школа розглядалася як течія реакційна, спрямована на апологетику існуючого ладу. Такий підхід по суті перекреслював ті досягнення прогресивної кримінально-правової думки, що були набуті цією школою. Звичайно, у класиків були недоліки, головними з яких слід вважати чисто юридичний світогляд, що розглядає кримінальне право у відриві від соціальної дійсності, захоплення абстрактними конструкціями і котроверзами, нормативізм, який зводив дослідження лише до логічної побудови юридичних понять, відсутність у ряді випадків історизму у вивченні злочину і покарання та деякі інші. Проте ці недоліки не можуть знецінити всього того, що зроблено класичною школою у відстоюванні цивілізованих основ кримінального права. Основні ідеї цього напрямку зберігаються і зараз як у теорії, так і в кримінальному законодавстві всіх демократичних держав.
2. Антропологічна школа кримінального права
1. Антропологічна школа виникла на початку 70-х років XIX ст. На цей час розвиток промисловості, зростання міст, люмпенізація населення і ряд інших чинників призвели до значного зростання злочинності (особливо професійної) у багатьох країнах. Суспільство шукало пояснення цьому феномену, намагалося з'ясувати причини злочинності, вимагало розробки відповідних заходів, які могли хоча б стримати зростання злочинності. Саме тоді і з'явилася антропологічна школа, яку часто називають ломброзіанством за іменем її засновника - італійського тюремного лікаря Чезаре Ломброзо (1835-1909). Ідеї Ломброзо отримали розвиток у роботах його учня Феррі (1856-1929) та іншого італійського юриста Гарофало (1851-1934). Ось чому антропологічну школу іноді називають італійською школою кримінального права. "Три мушкетери", як їх іменували їхні сучасники-криміналісти, і були головними представниками цього напрямку. Філософською основою ломброзіанства був вульгарний матеріалізм Бюхнера, Фохта і Молешотта, який, як відомо, біологізував усі суспільні явища. Щоб уявити собі цю вульгарну філософську базу, досить навести слова того ж Молешотта: "Доки яванці будуть харчуватися рисом, а суриманські негри мукою, вони будуть підкорятися голландцям і англійцям, тому що мозок останніх внаслідок вживання м'ясної їжі більший, ніж у аборигенів". Ідею біологізації суспільних явищ ломброзіанці перенесли на злочинність, назвавши її явищем біологічним. Якщо злочинність - біологічне явище, то з ним слід боротися не шляхом покарання, а шляхом застосування жорстоких заходів репресії, превентивних заходів безпеки. Звідси відмова від демократичних інститутів цивілізованого кримінального права, відстоювання реакційних заходів боротьби зі злочинністю.
Свої погляди Ломброзо сформулював у роботі "Злочинна людина" (1872-1876?.): а) злочин-таке ж явище, "як зачаття, народження, смерть, психічні хвороби"; б) причини злочинів закладені
Loading...

 
 

Цікаве