WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розвиток теорії і розподілу влади (пошукова робота) - Реферат

Розвиток теорії і розподілу влади (пошукова робота) - Реферат

однодумців, і з ними йому відносно не складно знаходити взаїморозуміння, хоча навіть в цьому випадку між ними деколи виникають розходження. Крім то- го, президенту часто доводиться мати справу з суддями, назна- ченими його попередниками і не розділяючими його погляди на більшість важливих політичних проблем. І в такому випадку створення грунт для зіткнення. Hаприклад, настроїні консерва- тивно члени Верховного суду в свій час в штики зустріли рефор- ми Ф.Рузвельта. Використовуючи свої право конституційного наг- лядо, вони об'явили неконституційною створену президентом Адміністрацію по відновленню промисловості, рахуючи, що своїм втручанням в економіку, в трудові відносини вона порушуї нез- ламні принципи свобідного підприїмництва (3,9-10).
Пожиттїве вибирання забезпечуї членам Верховного суду високу степінь незалежності. Хоча незалежність ця не абсолют- на: Конгрес маї право зміщувати їх в порядку імпічменту. Крім того, президент може збільшити кількість членів суду, і, наз- начивши туда своїх прибічників, укріпити в ньому свій вплив. Однак ці можливості президент і Конгрес практично не викорис- товували.
Іноді при розходженні між законодавчою і виконавчою вла- дами і між різними відомствами останньої суди виступають в ролі арбітрів, котрим належить заключне слово.
Щоб зрозуміти, як реально дії державний механізм, основа- ний на принципі розподілу влади, не можна розглядати кожну з її гілок як якійсь абстракції, взаїмодіючі між собою незмінно по одній і тій самій схемі. Конкретний характер цих взаїмовід- носин знаходиться в постійному процесі зміни. В значній мірі він залежить від політичних і соціально-економічних факторів, потреб і інтересів пануючого і інших класів, прошарків і груп населення, їх реальних можливостей чинити тиск на прийняття державних рішень, співвідношення сил між демократичною і республіканською партіями, міжнародного положення США (3,12).
Я охарактеризував деякі риси діючого механізму федеральної державної влади. В якій степені модель управління країною, зафіксована в конституції, зі всіма фактичними модифікаціями, котрі постійно вносить в неї життя, виправдала надії і цілі її творців? Як відмічаї американський історик Герберт Аптекер, батьки-засновники виходили з того, що "розподіл законодавчої, виконавчої і судової сфер державного управління перешкоджаї зосередженню влади і тим самим не допускаї росту тиранії". Цю свою функцію структура влади виконувала на протязі двох століть. І весь цей час США залишались демократичною державою.
3. ТЕОРІЯ ПОДІЛУ ВЛАДИ: ЇЇ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОHАЛЕHHЯ
Як відомо, у світі склались дві форми, дві моделі республіканського правління, які ї втіленням у життя системи "розподілу влад": парламентська республіка і президентська республіка, кожна з яких маї свої особливості.
Завдання полягаї в тому, щоб обрати кращу, оптимальну форму, найбільш прийнятну в умовах України. В багатьох країнах (Австралія, Індія, Канада, ряд країн західної Ївропи) втілена модель парламентської республіки, найбільш характерними озна- ками якої ї "слабкий президент і сильний уряд". Президент у такій республіці обираїться не шляхом загальнонародних ви- борів, а самим парламентом, або при його активній участі. Уря формуїться партіїю, яка маї більшість місць у парламенті, а її лідер автоматично стаї прем'їр-міністром і несе політичну відповідальність перед парламентом. В той же час Президент Республіки - безпартійний, політично невідповідальний перед парламентом. Таким чином, вищим органом виконавчої влади в парламентській республіці ї президент і уряд на чолі з пре- м'їр-міністром.
Центральною фігурою в парламентській республіці ї прем'їр-міністер, який одночасно ї лідером партії більшості в парламенті і очолюї не тільки уряд, але й фактично всю держав- ну адміністрацію. Він наділений правом розпуску парламенту і призначенням нових виборів.
Своїрідним антиподом парламентської республіки ї прези- дентська республіка, хоч нерідко чіткої межі між ними немаї.
Якими ж ознаками характеризуїться президентська республі- ка? Hа яких засадах вона побудована?
Головні з них - належність влади народові: саме він оби- раї і верховний представницький орган і президента, які йому підзвітні і підконтрольні; чітке розмежування законодавчої влади, очолюваної президентом; підконтрольність і підзвітність президентові уряду (Кабінета Міністрів) та державної адміністрації; відсутність у президента права розпускати представницький орган, а парламенту - делегувати свої повнова- ження президенту, політична невідповідальність президента пе- ред парламентом тощо (8,80-81).
Обраний безпосередньо народом, президент відповідальний перед ним за свої дії і дії виконавчої влади.
Відповідаючи перед парламентом республіки в порядку імпічменту, президент уособлюї, таким чином, конституційну відповідальність, без якої демократія, правова держава з усіма її інститутами просто неможлива. Така відповідальність поси- люїться й тим, що дії самого президента, як і дії всіх органів і службових осіб виконавчої влади, підконтрольні судам.
А це вже безпосередній крок до реалізації принципу роз- поділу влад. Президентство - важлива (більш того необхідна) ланка системи влад, хоч верховенство тут належить не президен- тові, а Верховній Раді.
Значна частина нашоїгромадськості плекаї надію на те, що з появою Президента все миттїво почне змінюватися на краще. Іншими словами - у багатьох із нас підвищені соціальні сподівання і вкрай не бажано, щоб вони виявились нездійсненни- ми надіями, своїрідними конституційними іллюзіями. Інколи висловлюють побоювання, що президент може узурпувати владу, стати над представницьким органом, пертворитись в диктатора. Такий варіант, безперечно, аж ніяк не виключений, про що, зок- рема, переконливо свідчить світова практика тих країн, які ли- ше скинули ярмо деспотії, стали на шлях будівництва демок- ратії. Хто, наприклад, дасть повну гарантію, що обраний парла- ментом президент не перетвориться в слухняне знаряддя його волі? А з іншого боку, статус колишньої Президії Верховної Ра- ди СРСР, Президії Верховної Ради УРСР як "колегіальних Прези- дентів" не став на заваді втрати ними не тільки "диктаторсь- ких", але й звичайних президентських, представницьких та інших "нормальних" функцій. Про яку "узурпацію" влади цими органами могла бути мова, коли ця влада була надійно привласнена (за- хоплена) антинародними партійними структурами (8,86).
Справа, виходить, не в тому, який орган узурпуї владу - одноосібний (персоніфікований) чи колегіальний. Головне - якість та сутність механізму здійснення влади, справжня демок- ратичність державності.
Іншими словами, справа не в Президенті, а в Верховній Раді, яка виступаї від імені всього народу, реалізуї його су- веренітет. А втім, при певних умовах не виключена можливість диктатури, узурпації влади Верховною Владою.
Щоб запобігти цьому, треба створити такий механізм, який би повністю виключив можливість встановлення необхідної дикта- тури, узурпації влади президентом, визначив основи його взаїмовідносин з представницьким органом, в основі яких - принцип демократії,
Loading...

 
 

Цікаве