WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові підстави та порядок застосування зброї. Обов'язки працівника міліції після застосування зброї. Відповідальність за незаконне застосування збр - Реферат

Правові підстави та порядок застосування зброї. Обов'язки працівника міліції після застосування зброї. Відповідальність за незаконне застосування збр - Реферат


Реферат на тему:
Правові підстави та порядок застосування
зброї. Обов'язки працівника міліції після
застосування зброї. Відповідальність за незаконне
застосування зброї, а також за невикористання
права на його застосування
Відповідно до статті 12 Закону України "Про міліцію", міліція має право застосовувати вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбаченими цим Законом.
Застосуванню вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір її використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.
Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до:
- жінок з явними ознаками вагітності;
- осіб похилого віку;
- осіб з наявними ознаками інвалідності;
- малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі, якщо уникнути застосування зброї неможливо, вона не повинна перевищувати міри, яка необхідна для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує надання потрібної допомоги потерпілим у найкоротший строк.
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування, а також провсі інші випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокурора.
Перевищення повноважень щодо застосування зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї визначені в Кодексі поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку терміном "сила".
Згідно зі ст. З "Кодексу поведінки...", працівники міліції можуть застосовувати силу тільки в разі крайньої необхідності і в тій мірі, в якій це потрібно для виконання їхніх обов'язків.
У тексті "Кодексу поведінки..." вказано мету, задля досягнення якої може бути застосована сила:
1) попередження злочинів
2) проведення правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєні правопорушення, чи допомога в такому затриманні.
Не може бути застосована сила, яка перевищує необхідні для цієї мети межі. Силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнавати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно нерозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.
Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав застосування сили, взятих у їх сукупності.
Правова підстава - це наявність складу правопорушення в діях особи, а фактична - необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.
Працівник міліції не буде нести відповідальності, передбаченої кримінальним законодавством, за заподіяння шкоди особі, якщо його дії щодо застосування сили відповідали вимогам законодавства, яке регламентує дії в стані необхідної оборони (ст. 15 КК України).
До необхідної оборони прирівнюються дії щодо затримання особи, яка вчинила напад, і доставка її відповідним органам влади. Співробітник міліції попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.
Попередження про намір застосування сили подається голосом.
Приведення вогнепальної зброї в готовність є попередженням про застосування її на ураження правопорушника (ст. 15' Закону України "Про міліцію") і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом угору, голосом).
Попереджаючи про застосування сили, працівник міліції повинен, якщо дозволяють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог.
У випадку безпосередньої загрози життю та здоров'ю громадян (тобто такої, яка може негайно перерости в посягання на їхнє життя та здоров'я) сила застосовується без попередження.
Згідно зі статтею 219 Статуту ППСМ, без попередження зброя може бути застосована при раптовому або збройному нападі, нападі з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, а також для визволення заручників.
Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не може не усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені із спричиненням йому шкоди аж до заподіяння смерті.
Норма, що закріплена в ч. З ст. 12, забороняє працівникам міліції застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.
До таких осіб Закон відносить:
1) жінок з явними ознаками вагітності;
2) осіб похилого віку;
3) осіб з явними ознаками інвалідності;
4) малолітніх.
До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об'єктивними ознаками сприймаються працівником міліції як вагітні.
До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються працівником міліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров'я громадян І працівників міліції.
Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органу, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я громадян.
Закон не роз'яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не можуть створювати небезпеку для життя і здоров'я, вважаються такі, що сприймаються працівником міліції як особи, які не досягли 14-річного віку.
Застосування сили до цих осіб може бути здійснено в таких випадках: 1) вчинення нападу із застосуванням зброї або групового нападу (тобто коли нападаючих не менше, як двоє);
2) вчинення збройного опору.
Виконання покладених на міліцію обов'язків із застосуванням сили допускається тільки в тих випадках, коли ненасильницькі заходи вичерпані і не принесли позитивного результату або коли обставини свідчать про те, що ненасильницькі методи не дадуть позитивного результату.
Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосування сили. Метою її застосування повинно бути припинення злочинного посягання, затримання особи, яка його вчинила, або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю та здоров'ю громадян.
У випадках, коли ситуація все ж таки примушує працівника міліції діяти
Loading...

 
 

Цікаве