WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права й обов'язки власників житлового помешкання - Реферат

Права й обов'язки власників житлового помешкання - Реферат


Реферат на тему:
Права й обов'язки власників житлового помешкання.
а) Права власників житлового помешкання.
Власник нерухомості в житловій сфері має право в порядку, установленому законодавством, володіти, користуватися і розпоряджатися нею, у тому числі чинити з нею ряд цивільно-правових угод: купівлі-продажу, наймання, оренди, застави, міни, дарування, упорядкування заповіту.
Договір наймання й оренди житлового помешкання.
Згідно Закону "Про основи федеральної житлової політики" власник житлового помешкання має право надавати громадянам квартири, дома й інші помешкання за договором наймання або оренди житлового помешкання.
Раніше українське законодавство, що регулює житлові відношення, не знало поняття договору оренди. По суті своєї договір житлового наймання є різновидом договору майнового наймання (оренди). Але особлива соціальна значимість житла й обумовлена житлова політика держави призвели до того, що частина норм майнового наймання (оренди) відокремилася, започаткував самостійний інститут.
Таким чином, якщо в користування передавалося житло, то чинним був договір наймання житлового помешкання відповідно до норм житлової сфери, якщо ж передавалося інше майно, то виділявся договір майнового наймання (оренди) по правилам, установленим цивільним законодавством.
Термін оренди раніш стосовно до житлової сфери не використовувався. Положення змінилося .Згідно Закону України "ПРО приватизацію житлового фонду" указується, що приватизації підлягають житлові помешкання в будинках державні і муніципальні житлові фонди, що займаються за договором наймання або оренди. У житловому кодексі України, також були введені окремі норми, що згадують оренду житла. Проте , утримання поняття "оренди житлового помешкання" до прийняття закону України " про основи федерального житлової політики" в жодному нормативному акті по житлу не розглядалося.
По новому ЦК України варто розрізняти договір соціального наймання житлового помешкання, наданого громадянам у державному і муніципальному фонді соціального використання, коли наймодавцем є орган державної влади і місцевої адміністрації; і договір наймання житлового помешкання, що належить до приватного фонду, де наймодавець - громадянин-власник. У першому випадку договір полягає на підставі і на умовах, передбачених житловим законодавством. Другий же вид наймання регламентується, майже цілком , Цивільним кодексом України, лише з урахуванням житлового права.
Законодавець тут замінив вид договору, що існував раніше, наймання житлового помешкання, що був скоріше соціальним найманням у державному муніципальному фонді, більш близьким до оренди. Можна сказати, що цивільне законодавство не передбачає для власника житла договір оренди, але встановлює практично аналогічний йому договір наймання житлового помешкання. Оренда застосовується лише тоді, коли житло переходить у володіння і користування юридичної особи, для використання його останнім тільки для проживання громадян, тобто, по цільовому призначенню. Проте, виникає питання про доцільність цього. Дуже не багатьом юридичним особам спаде на думку укласти договір оренди житла з громадянином-власником, тільки щоб використовувати його для житлових цілей. Юридичній особі для досягнення статутних задач потребюється виробничі, складські, торгові, адміністративні помешкання, але не житло. Звичайно, воно може бути необхідним йому для розселення своїх робітників, але й у даному випадку юридична особа діє спонуковано не житловою потребою, а розуміннями кадрової політики і відповіді потреби. Тому, більш часто застосовується договір наймання житлового помешкання, здійснюваний власником житлового помешкання з громадянами.
Договір застави житлового помешкання (іпотека).
Власник житлового помешкання може закласти квартиру за законом про заставу, тому що предметом застави може бути будь-яке майно, що у відповідності із Законодавством України може бути відчужено заставником. Оскільки житлові помешкання ставляться до нерухомості, то їхня застава зветься іпотека.
Іпотека - явище не нове для економіки України. Іпотечні банки існували ще на початку сторіччя в містах і значних селищах, але інститути заставних зобов'язань були ліквідовані так давно, що необхідний досвід майже забутий і утрачений. Функціонування будь-якого сектора ринку неможливо без взаємодії трьох його суб'єктів: попиту споживачів, пропозиції виробників і ринкової інфраструктури - різноманітних інвестиційних інститутів - банків, фондів, фінансових і страхових компаній і т.д.
Таким чином, розвиток ринку нерухомості неможливий без наявності специфічної системи фінансування угод на ньому, заставою на якому або гарантом надійності повернення кредиту виступає самий об'єкт нерухомості або право власності на нього. Житлове помешкання є товаром тривалого користування, мають високу ціну, але при цьому являють собою одне з благ, що забезпечують життя, поряд із їжею й одягом. Отже, у зв'язку з неможливістю забезпечення всіх жителів безкоштовним державним житлом, необхідно створити можливість його придбання самими громадянами на відповідних умовах.
Ситуація на житлових ринках зараз загострилася. Ціни на житло майже досягли середньосвітових у значних містах, у той час як прибутки населення значно відстають від подібних показників, і продовжується їхній поступовий ріст. Однієї з заходів для виходу з кризи, є відродження інституту іпотечного кредитування, що "оживить" взаємодії попиту і пропозиції на ринку нерухомості.
Іпотека встановлюється на підставі договору між заставником і заставоотримувачем. Заставоотримувач - кредитор по кредитному договорі або іншому зобов'язанні, забезпеченому іпотекою, має право на задоволення своєї грошової вимоги до боржника по цьому зобов'язанню за рахунок нерухомого майна заставника, переважно перед іншими кредиторами заставника за вилученнями встановленого законом. Заставником може бути будь-яка особа, якій житлове помешкання належить на праві власності, [21]3аставодатель може відчужувати майно з перекладом за придбача боргу по зобов'язанню, забезпеченому заставою, або шляхом решти в оренду, але обов'язковою умовою є згода заставоутримувача, дана в письмовій формі.
Для переходу предмета іпотеки за заповітом згоди заставоутримувача не потрібно. Заставоутримувач зобов'язаний створювати належну умову для утримання закладеного майна, що виключають його псую, знищення, своєчасно робити поточний і капітальний ремонт, а також застрахувати предмет застави на його повну вартість. У якості заставоутримувача житлового помешкання можуть виступати тільки банки й інші кредитні
Loading...

 
 

Цікаве