WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порядок впровадження дізнання у кримінальних справах - Курсова робота

Порядок впровадження дізнання у кримінальних справах - Курсова робота

пов'язується з тим, що притягнення до кримінальної відповідальності через довгий час після вчинення злочину є недоцільним, оскільки правопорушник за цей час втратив суспільну небезпечність. Проте за цією підставою не може бути відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою або за повідомленням про злочин, за який за законом може бути призначена смертна кара. Не застосовуються строки давності до військових, нацистськихзлочинців та тих громадян, які в період Великої Вітчизняної війни проводили активну каральну діяльність, брали участь у вбивствах людей.
Необхідно враховувати, що плин давності припиняється, коли особа, яка вчинила злочин, приховається від слідства чи суду. В таких випадках плин давності поновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому така особа не може бути притягнута до відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років і за цей час вона не вчинила ніякого іншого злочину, що перервав плин строку давності.
Плин строку давності переривається, якщо особа вчинює новий злочин, за який їй може бути призначене позбавлення волі на строк понад два роки.
Амністія та помилування - це акти вищого органу державної влади. Вони, не відміняючи закону, який встановлює відповідальність за цей або інший злочин, звільняють осіб, які вчинили ці злочини, від кримінальної відповідальності, а також повністю або частково від покарання, передбачають заміну призначеного судом покарання більш м'яким або зняття судимості.
Смерть особи, яка вчинила злочин, робить провадження у кримінальній справі безпредметним. Відмова у порушенні кримінальної справи може мати місце тільки тоді, коли дані, отримані в ході перевірки, підтверджують, що діяння, яке досліджується, є злочином і було вчинено саме цією особою.
Третя група підстав до відмови в порушенні кримінальної справи відноситься до справ приватного обвинувачення. Законодавець встановив дві такі підстави: примирення потерпілого з обвинуваченим та відсутність скарги потерпілого.
У практиці зустрічаються випадки, коли слідчі органів внутрішніх справ та працівники дізнання, отримавши заяву від громадянина і встановивши в ході перевірки, що вона відноситься до категорії приватного обвинувачення, не направляють її за належністю до суду, а виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і роз'яснюють потерпілому його право звернутися безпосередньо до суду в порядку приватного обвинувачення. Така практика є незаконною.
В п.9 ст. б КПК України говориться, що кримінальна справа не може бути порушена "щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави".
Згідно із ст. 403 КПК України , вирок , ухвала або постанова суду ,що набрали законної сили,є обов'язкові для всіх державних та громадських установ, підприємств та організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
У відповідності з п. 10 ст. 6 КПК України не допускається порушення кримінальної справи "щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню".
Як і вирок суду, постанова органу розслідування та прокурора, винесена у відповідності із законом, має властивість загальнообов'язковості та стабільності.
Підстави для відмови в порушенні кримінальної справи можуть бути поділені на дві такі групи: а) реабілітуючі - ті, що виходять з факту невинності особи у вчиненні злочину та відсутності в її діях складу злочину; б) нереабілітуючі - ті, що звільняють від покарання за іншими підставами.
Реабілітуючі підстави відмови у порушенні справи вказані в п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. б КПК України, а нереабілітуючі - в інших її пунктах. У разі відмови в порушенні кримінальної справи за нереабілітуючими підставами потрібна згода прокурора або рішення суду.
Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи оформляється у відповідності з вимогами ст. 99, 130 КПК України та складається з вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частин.
У вступній частині постанови вказуються дата, час, місце винесення постанови, ким вона винесена і з якого приводу.
Описова частина постанови містить чітко викладені підстави до відмови в порушенні справи. Це рішення має бути обов'язково обґрунтованим, з посиланням на відповідну норму кримінально-процесуального закону (відповідний пункт ст. б, п. 2 ст. 97 та ст. 99 КПК України), якою керуються орган дізнання, слідчий, прокурор, приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.
Якщо для висновку про відмову в порушенні кримінальної справи необхідний аналіз статті кримінально-правової норми, то в описовій частині постанови слід посилатися і на відповідну статтю кримінального кодексу.
В резолютивній частині постанови формулюється рішення про відмову в порушенні справи. Тут також має бути зазначено долю речових доказів - предметів, документів та інших матеріалів, вилучених при перевірці, а також викладено порядок оскарження прийнятого рішення. Копія постанови обов'язково вручається заявникові та іншим зацікавленим особам.
Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокурору, а якщо така постанова винесена прокурором - вищому прокурору. Скарга подається особою, інтересів якої вона торкається, або її представником протягом семи днів з моменту отримання копії постанови.
У разі незгоди прокурора відмінити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скарга на цю постанову подається особою, інтересів якої вона торкається, або її представником до суду в порядку, передбаченому ст. 236' КПК України.
Постанова судді або ухвала суду про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона торкається, або її представником протягом семи днів з дня отримання копії постанови або ухвали до вищого суду.
3. ПІДСТАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНА ФОРМА ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
У відповідності із ст. 94 КПК України "справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину".
Підстава до порушення кримінальної справи має містити два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки злочину.
Що слід розуміти як ознаки злочину?
Виходячи із змісту ст. 7 Кримінального кодексу України, злочином вважається суспільне небезпечне та протиправне діяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність.
Злочином може бути тільки діяння, тобто дія або бездіяльність. Злочином є тільки суспільне небезпечне діяння. Суспільна небезпечність - якість, що виявляється в тому, що такою дією заподіюється або створюється загроза
Loading...

 
 

Цікаве