WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, предмет та завдання криміналістики - Курсова робота

Поняття, предмет та завдання криміналістики - Курсова робота

розділи.
Розвиток криміналістики, особливості її предмета, складність закономірностей, які вона вивчає, залишають дискусійним питання про природу науки. В останні роки з'явилися нові погляди на природу криміналістики, згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р. С. Бєлкін та ін.). На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити суто правові та суто природничо-наукові, або технічні розділи, комплекси знань як певні фіксовані структури. Вона являє собою єдиний сплав знань.
4. Принципи, функції, джерела, закони розвитку та методи криміналістики
Під принципом розуміється яке-небудь вихідне положення теорії, науки і т.п. або внутрішнє переконання людини, його погляд на речі. Під принципами криміналістичної науки треба розуміти ті основні умови, що визначають гносеологічну спрямованість криміналістичних наукових досліджень, розглядаючи при цьому останні як одну з різновидів єдиного процесу наукового пізнання. Таке розуміння криміналістики дозволяє зробити висновок про те, що в зазначеному змісті немає і не може бути ніяких специфічних принципів даної галузі знання, а є застосування загальних принципів науки до пізнання специфічного предмета криміналістики:
об'єктивність;
історизм;
системність науки.
Принцип об'єктивності означає, що криміналістична наука існує і розвивається на фундаменті матеріалістичної діалектики як загальної філософської методології, спирається на критерій практики при вирішенні наукових проблем, виходить з розуміння свого органічного зв'язку з матеріалістичною філософією. Реалізація принципу об'єктивності в криміналістиці з цього погляду означає філософську розробленість її проблем, застосування категорій і законів діалектики для дослідження різних сторін предмета даної науки.
Ні одну конкретну приватну науку неможливо відокремити від тієї чи іншої філософської концепції як способу підходу до вирішення задач цієї науки. У природі не існує "чистої" науки, не зв'язаної зі світоглядом її представників, тому що філософський і конкретно-науковий підходи до вивчення предмета науки існують у єдності.
Вираженням принципу об'єктивності в криміналістиці служить непримиренність до помилок і недоліків у наукових дослідженнях, висока вимогливість до рекомендацій науки практиці. Реалізації цієї сторони принципу об'єктивності сприяє дух творчої вільної дискусії, властивій криміналістиці, відсутність у ній монополізму і диктаторського нав'язування своїх поглядів.
Принцип історизму відбиває діалектична вимога розглянути предмет пізнання з позицій його виникнення, розвитку, зникнення. Жодне явище не може бути вивчене і зрозуміло, якщо розглядати його окремо від усього навколишнього, поза зв'язком з іншими явищами, у відриві від його історії.
Принцип системності науки означає такий підхід до предмета пізнання, при якому криміналістика в цілому, окремі її розділи і напрямки, досліджувані нею об'єкти і явища і т.п. розглядаються як елементи, тобто взаємозалежні і взаємообумовлені частини цілого.
Принцип системності науки відбиває дія такого загального закону її розвитку, як закон безперервності нагромадження наукового знання. Реалізація цього принципу забезпечує і поступальний розвиток науки, тому що дозволяє погоджувати наявні знання з новими й очікуваними.
Як і будь-яка наука, криміналістика має теоретичну і практичну (прикладну) функції. Вона зводиться до створення таких видів наукової продукції, розроблювальних з урахуванням потреб працівників органів дізнання, попереднього слідства, експертів-криміналістів, прокурорів і судових органів, що надходять на "озброєння" цих осіб і органів, і використовуються ними в ході здійснення своєї професійної діяльності в рамках кримінального процесу. У коло такої продукції входять засоби криміналістичної техніки, методи і методики її застосування, правила і прийоми підготовки і здійснення окремих слідчих дій і заходів, методики вирішення різного рівня загальних і ситуаційних задач на тих чи інших стадіях, етапах розшукової діяльності в кримінальному процесі. Що стосується теоретичної функції криміналістики, те її реалізація виходить із подвійної задачі розвитку науки і створення міцного теоретичного фундаменту для розробок прикладного характеру. У цих цілях створюються і безупинно удосконалюються поняттєво-термінологічний апарат криміналістики, методи, підходи, концепції, процедури, програми і методичний інструментарій (анкети, запитальники і т.д.) одержання, використання вченими знання про об'єкт науки, його окремих елементах. У рамках цієї функції йде процес формування і розвитку загальної і приватних криміналістичних теорій і вчень (теорії криміналістичної ідентифікації, кібернетики, віктимології, моделювання, вчень про ознаки злочинів, про криміналістичну версію, про організацію розслідування і т.д.), розробляються, удосконалюються криміналістичні систематики, класифікації, типології, характеристики.
Основними джерелами, з яких дослідники черпаютьнеобхідну їм інформацію, є:
1) закони й інші нормативні акти (включаючи підзаконні), що регулюють боротьбу з правопорушеннями, а також інші сфери діяльності і відносини, що досліджуються в кримінальному процесі;
2) дані кримінальної, моральної і народногосподарської статистики;
3) матеріали кримінальних справ, різних перевірок, що проводяться правоохоронними органами, інші документи прокурорської, слідчої, експертної, оперативно-розшукової, судової практики, а також документи і дані контролюючих органів, що використовуються в роботі по виявленню, розкриттю, попередженню злочинів, інших правопорушень;
4) теоретична, методична, довідкова література, науково-технічні досягнення, інші продукти наукової творчості в сфері юридичної й іншої наук, дані, що характеризують досвід і результати їхнього практичного використання в різних галузях народного господарства, оборонного
комплексу, у слідчій практиці;
5) думки, оцінки, висновки, ідеї, пропозиції, інші ініціативи визначених груп населення (слідчих, прокурорів, експертів, суддів, працівників органів дізнання, свідків, потерпілих, обвинувачуваних і т.д.), корисні з точки зору оптимізації наукових досліджень і впровадження отриманих результатів у практику боротьби зі злочинністю.
Поряд із законами (закономірностями) науки, як уявними ідеалізованими образами, моделями об'єктивних законів, існують і закони розвитку науки. У їхнє коло входять, по-перше, загальні закони розвитку різних наук, що визначають загальні умови формування, зміни і використання наукового знання (закон безперервності нагромадження наукового знання, закон інтеграції і диференціації наукового знання, закон зв'язку і взаємодії науки і практики і т.д.); по-друге, специфічні закони розвитку конкретних наук. Останні відбивають особливості, своєрідність прояву загальних законів у межах тієї чи іншої області наукового знання.
До числа специфічних законів розвитку криміналістики віднесені наступні закони:
1) обумовленість криміналістичних досліджень потребами практичних органів, що ведуть боротьбу з протиправними, суспільно небезпечними діяннями;
2) зв'язок і наступність між раніше існувавшими, тими що існують і виникають у криміналістиці концепціями;
3) активне, цілеспрямоване, творче вивчення криміналістами
Loading...

 
 

Цікаве