WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та форми співучасті - Курсова робота

Поняття та форми співучасті - Курсова робота

розподілені таким чином, що крім виконавців є також і інші співучасники, які не виконують безпосередньо дії, котрі відносяться до об'єктивної сторони складу конкретного злочину. А саме організатори, підбурювач, пособники. За характером зв'язків між співучасниками розрізняють відповідно до ст.. 28 КК наступні форми злочинних об'єднань:
1. вчинення злочину групою осіб
2. вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
3. вчинення злочину організованою групою
4. вчинення злочину злочинною організацією.
Злочини визнаються такими, що вчинені групою осіб, якщо в ньому брали співучасть 2 або більше співвиконавців без попередньої змови між собою. Дана форма співучастіпередбачається в деяких статтях КК як кваліфікуюча ознака злочину. Наприклад, при зґвалтуванні (ст.. 152), хуліганство ( ст.. 296).
Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили 2 або більше суб'єктів, якщо його заздалегідь домовились про його вчинення. Ця форма співучасті передбачається як кваліфікуюча ознака в багатьох статтях КК. Зокрема, ч. 2 ст. 185, п.12 ч. 2 ст. 115. В інших випадках вчинення злочину за попередньою змовою групи осіб вважається обтяжуючою обставиною при призначені покарання відповідно.
Злочин визнається вчиненим організованою групою якщо в його готуванні або вчинені брали участь 3 або більше суб'єктів, які попередньо зорганізованих у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілу функцій учасників групи спрямованих на досягнення цього плану відомого усім учасникам групи ( ч. 3 ст. 28 КК). Вчинення злочину організованою групою може бути кваліфікуючою ознакою для деяких злочинів. Наприклад, ч. 3 ст. 289.
Крім того, воно може бути обставиною, що обтягує покарання ( п. 2 ч. 1 ст. 67). Відповідно до ч. 4 ст. 28 злочин визнається вчиненими злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням трьох або більше суб'єктів, члени якого або структурні частини кого за попередньою змовою зорганізували для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп. Особливістю останньої форми співучасті є те, що у КК передбачена за відповідальність за саме створення злочинної організації ( ст. 255 КК), що вважається вже закінченим злочином.
Спеціальними видами злочинної організації є:
- банда (ст.. 257);
- терористична організація (ст.. 258);
- воєнізовані або збройні формування ( ст.. 260).
Група, що діє за попередньою змовою організована група і злочинна організація може мати форму як простої співучасті, коли усі учасники є виконавцями, так і складні співучасті, коли має розподілені ролі. Група без попередньої змови може бути лише у формі простої співучасті.
Слід зазначити, що в цілому ці новації не можуть бути визнані як задовільні і належним чином продумані, такі, що базуються на проведених наукових дослідженнях. Не можуть бути визнані як сприйнятливі і нормативно закріплені критерії віднесення злочинних формувань до відповідних форм співучасті у злочині (чч.3 та 4 ст.28.КК). Практично в нормах ст. 28 КК відсутня система критеріїв, які б давали можливість чітко відділити групу, яка вчиняє злочини за попередньою змовою (ч.2) від організованої групи (ч.3), а її, в свою чергу, від злочинної організації (ч.4). Теорія кримінального права і кримінологічна наука давно розробили систему ознак для кожної з цих форм співучасті у злочині, яка, у принципі, була сприйнята і практикою . Нажаль, це не було належним чином враховано при конструюванні ст. 28 КК. Різні види злочинних об'єднань характеризуються тими ж самими об'єктивними (н-д, чч.3 і 4 ст.28 визначають організовану групу і злочинну організацію як об'єднання 3 і більше осіб) і суб'єктивними (там же вони визначаються ознаками стійкості, розподілу функцій та ін.) критеріями. Індивідуальні ознаки організованої злочинної організації (ієрархічність, структурність, мета вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та ін.) не характеризують у повному обсязі цю форму співучасті і по ряду моментів викликають заперечення.
Список використаних джерел
1. Кримінальний кодекс України від 05. 04. 2001р.
2. Кримінальний кодекс України від 28. 12. 1960р.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. - К., 2001.
4. Актуальные проблемы теории и практики борьбы с организованной преступностью в России: Матер. науч. - практ. конф. - М., 1994. - Вып. 14.
5. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина. - К., 1999.
6. Бажанов М., Сташис В. Про застосування ст. 19 КК України// Право України. - 1994. - № 9.
7. Блум М. К. Некоторые вопросы квалификации действий соучасников. Рига. - 1978.
8. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. - Киев, 1969.
9. Гацій В., Сташис В. Новий кримінальний кодекс України // Право України. - 2001. - № 7.
10. Кладков А. Квалификация преступлений, совершенный в соучастии// Законность. - 1998. - № 8.
11. Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности. Предварительный экземпляр: ООН, 2000.
12. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина загальна. Курс лекцій. - ., 1996.
13. Красиков Ю. А. Соучастие в преступлений// курс лекцій. - М. Норма. - 1996.
14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підр. для студентів вищих навчальних закладів освіти/ За ред. М.І.Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - К.: Юрінком Інтер Харків: Право, 2002.
15. Кримінальне право. Підручник/ Баулін Ю. В. та інші. Відп. ред. Кондратьев Я. Ю. - К., 2002.
16. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений. - М., 1976.
17. Ларичев В. Д. Проблемы борьбы с организованной преступностью // Теневая экономика и организованная преступность. - М.: МИ МВД РФ, 1998.
18. Навроцький В. О. Проблеми кваліфікації злочинів. - Львів, 1969.
19. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. - К., 2001. - С. 56-58.
20. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. - М., 1996.
21. Сташис В. Деякі аспекти боротьби з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. - 2000. - № 4 (19). - С. 133.
22. Тарарухін С.А. Кваліфікація злочинів. - Харків, 2000.
23. Тельков П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлений. - М.: Юридическая література. - 1974.
24. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину. - Х.: НЮАУ. - 1996.
25. Фойницкий И. Я. Уголовно-правовая доктрина о соучастии // Юридический вестник. - М., 1891.
Loading...

 
 

Цікаве